Рішення № 72147894, 06.02.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2018 р. Справа № 903/2/18

за позовом: Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, м. Житомир

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк

про стягнення 118430,07 грн. Суддя Шум М.С.

секретар судового засідання Кобись Є.О.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: Смалюх Р.Я., довіреність №04/1-19 від 02.01.2018р.

Суть спору: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулося із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення 118430,07 грн., при цьому посилаються на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за отриману теплову енергію.

Ухвалою суду від 09.01.2018р. постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.02.2018р..

29.01.2018р. від відповідача надійшов відзив, в якому в задоволення позовних вимог просять відмовити через безпідставність.

05.02.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, -

встановив:

01.09.2012р. між комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк» був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №754.

Згідно умов договору позивач здійснює постачання теплової енергії, а відповідач зобов'язаний сплачувати її вартість(п.1.1).

Згідно п.3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Відповідно до п.3.2 договору, послуги оплачуються безготівково на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно п.3.6 договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

В пп.4.2.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати за надані послуги у встановлений договором строк.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.

В порушення умов укладеного договору відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого(згідно розрахунку позивача) виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2014р. по квітень 2015р., яка станом на 27.12.2017р. становить 118430,07 грн..

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за надані послуги теплопостачання на суму 118430,07 грн..

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, розірваний сторонами не був.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що вимоги позивача підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі(стягнення 118430,07 грн.).

Суд не приймає тверджень відповідача щодо неправильності розрахунку позивачем розміру спожитої теплової енергії, оскільки відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлює тарифи теплопостачальним організаціям на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, які офіційно оприлюднюються на її сайті. Окрім цього, згідно п.2.2 укладеного між сторонами договору, тарифи на послуги може бути змінено в випадку визначеному чинним законодавством України. Розмір щомісячної плати коригується у відповідності до зміни тарифів. Позивачем нарахування плати за спожиту теплову енергію здійснювалися із врахуванням зміни тарифів.

Вказівка відповідача на ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. При цьому відповідачем вказано, що 28.05.2014р. правлінням НБУ прийнято рішення про віднесення ПАТ «Західінкомбанк» до категорії неплатоспроможних(також наявне рішення про початок ліквідації Банку) не приймається судом, оскільки договірні зобов'язання між сторонами у даній справі виникли на підставі договору від 01.09.2012р., тобто за два роки то початку ліквідації Банку, тому суд не вважає останні додатковими зобов'язаннями в розумінні ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.ст.129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Управління Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (43005, Волинська обл., м. Луцьк, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, буд. 15, код ЄДРПОУ 19233095) на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. КИЇВСЬКА, буд. 48, код ЄДРПОУ 35343771) 118430,07 грн. заборгованості за отриману теплову енергію та 1776,45 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Повний текст рішення складено

12.02.2018

Суддя М. С. Шум