Рішення № 72146342, 23.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10829/17

Провадження № 2/638/1151/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

23.01.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого: судді Омельченко К.О.

За участю секретаря: Помазан М.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про розірвання договору та стягнення суми -,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про розірвання договору, стягнення суми в розмірі 50 000грн., моральної шкоди в розмірі 50 000грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 500грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 12 липня 2017року він уклав договір № 2689 Фінансового лізингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», предметом якого є транспортний засіб, а саме: GREAT WALL HAVAL H3 New комплектації City Turbo з об*ємом двигуна 2000, цього ж дня він здійснив оплату товару, що підтверджується копією квитанції. Відповідно до умов договору, відповідач зобов*язаний був надати автомобіль протягом 3 днів з моменту підписання договору та сплати фінансового платежу. 13.07.2017року позивачу зателефонували співробітники ТОВ «Єврокар Україна» та запропонували оглянути автомобіль в м. Дніпро, а 14.07.2017р. вже запропонували оглянути автомобіль в м. Харкові, проте згодом знов зателефонували та повідомили, що автомобіль несправний та невідомо коли його доставлять в м. Дніпро чи в м. Харків. Після даних повідомлень, позивач направив відповідачу письмову заяву про розірвання договору та вимогою повернути сплачені грошові кошти, проте до теперішнього часу відповіді не отримав у зв*язку з чим звернувся до суду. Окрім того, позивач вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 50 000гривень та яка полягає в тому, що автомобіль йому не було надано в певний строк, сплачені грошові кошти йому б знадобилися при формуванні бюджету родини, у зв*язку з даною ситуацією в нього погіршилося самопочуття, він нервував, витратив час та кошти на консультації с адвокатом та звернення до відповідних органів. Також позивач просить суд стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 500грн.

Позивач в судове засідання не з*явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав.

Згідно вимог ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі під час судового засідання 23.01.2018 року, не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 12.07.2017 року між позивачем ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», відповідачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 2689, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування позивача автомобіль GREAT WALL HAVAL H3 New комплектації City Turbo з об*ємом двигуна 2000, вартістю 499 500 грн 00 коп., а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені даним договором платежі (а.с. 3-10).

Пунктами 8.2, п. 9.1., 9.2, 9.7 Договору зазначено, що вартість предмета лізингу погоджено сторонами у 499 500 грн 00 коп., авансовий платіж визначено в розмірі 23% вартості предмета лізингу, комісія за організацію договору встановлена у розмірі 10 % вартості предмета лізингу, комісія за передачу 3% вартості предмета лізингу.

Згідно п. 10.3 Договору на момент укладання даного Договору попередній розмір щомісячного періодичного платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного Договору становить 11 551 грн. 58 коп. (а.с. 7).

Пунктами 3.1.1., 3.3.1., 3.3.3. Договору встановлено, що лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначений лізингоодержувачем, в порядку та на умовах даного Договору та інших письмових домовленостей між сторонами. До отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку передбаченим договором, сплатити передбачені даним договором платежі; у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5. ст. 9 даного Договору.

Згідно з п. 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в. п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 12.07.2017 року на адресу ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» було сплачено авансові платежі згідно договору фінансового лізингу № 2689 від 12.07.2017 року в розмірі 50 000,00 грн. і сплачено при цьому банківську комісію в сумі 500 грн. 00 коп.( а.с. 11).

В подальшому ТОВ «Єврокар Україна» не виконало умови договору належним чином та не надала відповідачеві предмет лізингу, визначений договором.

17.07.2017 року позивач направив до ТОВ «Єврокар Україна» заяву з проханням розірвати договір та повернути йому сплачені кошти на виконання умов договору від 12.07.2017 року. Кошти в добровільному порядку не повернуті.

Згідно ч. 1ст. 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі №6-2766цс15, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В ч. 1ст. 807 ЦК України передбачено, щопредметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до вимогст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином. Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.. Статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК УкраїниУ разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Як вбачається з відповіді ТОВ «Єврокар Україна» від 17.08.2017р., договір № 2689 від 12.07.2017 року вважається розірваним з 17.07.2017року, проте сплачені кошти до теперішнього часу не повернуті, тому вимоги позивача щодо розірвання вказаного договору суд залишає без задоволення та стягує з відповідача на користь позивача сплачений авансовий платіж в розмірі 50 000,00грн.

Окрім того, позивачем ОСОБА_1 заявлені також позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп., які не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи і бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи/або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч.1ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено вини відповідача ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» в заподіянні йому (позивачу) моральних страждань будь-якого роду, не наведено фактів, які б підтверджували заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру з боку відповідача, не встановлено будь-якого причинно-наслідкового звязку із заподіянням шкоди.

Крім того, відшкодування моральної шкоди не передбачено ані укладеним договором фінансового лізингу № 2689 від 12.07.2018року, ані законом.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.. 137 ЦПК України Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем надана квитанція про сплату витрат на правничу допомогу в розмірі 500грн. за складення позову, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Також, позивачем судовий збір не сплачено при подачі позову, а тому судовий збір підлягає стягненню із Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 526, 530, 610, 611, 806-808 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 280-283, ЦПК України, суд -

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про розірвання договору та стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099 м. Київ вул. Бориспільська буд.9 корпус 57, 6-й поверх офіс 57/1) на користь ОСОБА_1, (паспорт серія ЕН 639498, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 61202, м. Харків, вул.. Целіноградська, б. 36): грошові кошти - авансовий внесок в розмірі 50000 грн. 00 коп. (п*ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 500 грн. (п*ятсот гривень)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099 м. Київ вул. Бориспільська буд.9 корпус 57, 6-й поврех офіс 57/1) на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дата складення повного рішення: 30.01.2018 року.

Суддя: