Рішення № 72146036, 30.01.2018, Старобільський районний суд Луганської області

30.01.2018431/5586/17/1741/2018

Справа № 431/5586/17

Провадження №2-а/431/14/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року Суддя Старобільського районного суду Луганської області Пелих О.О., розглянувши в приміщенні суду у м. Старобільську Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті йому пенсійного забезпечення; зобов'язати відповідача негайно поновити йому призначення пенсії починаючи з березня 2017 року, та утриматися від подальшого призупинення пенсійної виплати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він з 1993 року здобув право на отримання пенсії за віком. До липня 2014 року перебував на обліку в УПФУ м. Краснодон Луганської області, проте з набранням чинності Постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 у населеному пункті де він проживав було припинено здійснення повноважень відповідним УПФУ. У зв'язку з проведенням Антитерористичної операції він змушений був переїхати до м.Старобільська Луганської області, де з 04.02.2015 його було поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу та до УПФУ м. Старобільська Луганської області де до березня 2017 року він отримував пенсію. З березня 2017 року виплату пенсії з невідомих причин було призупинено. 15.05.2017 він здійснив реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. 21.06.2017 звертався до відповідача із заявою про переведення пенсії за новим місцем проживання, разом з вказаною заявою було надано рішення про зняття з реєстру внутрішньо переміщеної особи. Вважав, що саме з цього часу у продовж 10 днів відповідач повинен був прийняти рішення для нарахування пенсії, проте нарахування і виплати здійснено не було до теперішнього часу, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом.

В уточненій позовній заяві, поданій до суду 14 грудня 2017 року, позивач просив також стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень всі понесені ним судові витрати у розмірі 3 940 грн., які складаються з суми судового збору у розмірі 640 грн., оплати довіреності - 300 грн., витрат на юридичні послуги у розмірі 3 000 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, в позові просили суду про розгляд справу у порядку письмового провадження, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач - представник Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області до суду не з'явився, надав суду свої письмові заперечення, посилаючись на те, що відсутність паперових пенсійних справ у осіб, які були зареєстровані, як внутрішньо переміщені особи, та втратили цей статус після прописки на контрольованій території, позбавляє можливості органи Пенсійного фонду України в Луганській області провадити виплату пенсії цим особам без наявності паперових пенсійних справ.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення з наступних підстав.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією посвідчення (а.с.11).

Позивач перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до м. Старобільська Луганської області, про що йому було видано відповідну довідку №7411 від 21.01.2015 р. про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. З того часу та до березня 2017 року ОСОБА_1 отримував пенсію. З березня 2017 року виплату пенсії з невідомих причин було призупинено (а.с.13).

В паспорті громадянина України ОСОБА_1 місце проживання останнього вказане, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Позивач 21.06.2017 звертався до відповідача із заявою про проведення пенсії за новим місцем проживання.

На дане звернення відповідачем було надано відповідь за №17/К-14 від 17.07.2017 посилаючись на те, що підставою для переведення пенсії чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи - є письмова відмова відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою №509.

Згідно ст. 47 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на обліку у Краснодонському Пенсійному фонді та отримував пенсію за віком.

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено, що Луганська область з 07.10.2014 є районом проведення антитерористичної операції.

Постановою КМУ від 7 листопада 2014 р. N 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, відповідно до якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Позивач перемістився до м. Старобільська Луганської області, як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови КМУ від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та отримав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Отже, починаючи с 1993 року позивач отримував пенсію за віком, яка йому була нарахована та виплачувалася УПФУ м. Краснодон. З 21.01.2015 р. у зв'язку з взяттям на облік його, як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, отримував пенсію, як тимчасово переміщена особа. З березня 2017 року виплату було призупинено і пенсія не виплачується до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, позивач зареєстрував своє постійне місце проживання в м. Старобільськ Луганської області, в результаті чого статус його як переміщеної особи припинився і з цього часу він здобув право на отримання пенсії на загальних підстав.

Враховуючи зазначене вище, на думку суду, відповідач неправомірно не поновлює та не виплачує позивачу пенсію, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивач такий статус втратив з моменту реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, а саме з 15.05.2017.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, оскільки він ґрунтується на чинному законодавстві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір доручення від 22.06.2017 р.. Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору позивач зобов'язався виплатити ОСОБА_2 винагороду у розмірі 3 000 грн., які у продовж 5 банківських днів перерахувати на рахунок останнього.

При цьому, позивачем не надано суду підтвердження того, що вказана сума була перерахована на рахунок ОСОБА_2, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не надано інших доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а тому витрати позивача на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

Щодо стягнення витрат пов'язаних з оплатою довіреності №887 від 21.06.2017, то позивачем також не надано суду підтвердження того, що ним за її оформлення було сплачено 300 грн., а тому вказана сума не підлягає стягненню.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню лише сплачена ним сума судового збору у розмірі 640,00 грн.

На підставі ст. 47 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст.ст. 2, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 44, 46, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити часткого.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсійного забезпечення.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області негайно поновити ОСОБА_1 призначення пенсії починаючи з березня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області (розташоване за адресою: 92703, пл. Гоголя, 5 м. Старобільськ, Луганської області; код ЄДРПОУ41246506).

Щодо вимог про стягнення понесених ОСОБА_1 судових витрат, які складаються з суми оплати довіреності у розмірі 300 грн та витрат на юридичні послуги у розмірі 3 000 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, що передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.О.Пелих