Рішення № 72145393, 31.01.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3146/16-а

Провадження №: 2-а/398/5/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" січня 2018 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Нероди Л.М.,

за часті секретаря - Борозни Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради міста Олександрії Кіровоградської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся з позовом до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Звенигородської сільської ради міста Олександрії Кіровоградської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки та скасування рішення.

Позов обґрунтовує тим, що 12 серпня 2016 року Звенигородська сільська рада м. Олександрії прийняла рішення №60 про затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів за адресою: буд. АДРЕСА_1. Позивач вважає, що дії відповідача про затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки є протиправними і рішення підлягає скасуванню, так як ознаки протиправності оскаржуваного рішення є очевидними, оскільки воно прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, всупереч вимогам ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Позивач вказує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення була відсутня містобудівна документація (генеральний план, план зонування території та детальний план території), яка відповідала б діючим нормам, а саме як це зазначено в ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», тому просить визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів за адресою: АДРЕСА_1; скасувати рішення №60 Звенигородської сільської ради міста Олександрії Кіровоградської області від 12.08.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів за адресою АДРЕСА_1»; судові витрати покласти на позивача.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задоволити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що рішення прийнято на сесії з дотримання усіх вимог Законодавства України.

Третя особа у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, бо стверджує, що земельна ділянка належала їй особисто та вона мала право звертатися з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки і рішення прийняте на сесії правомірно.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття спірних рішень та відповідності нормам земельного законодавства України у сфері містобудування.

Рішенням №60 від 12.08.2016 року, яке прийнято Звенигородською сільською радою на десятій сесії сьомого скликання, вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0313 га, цільове призначення якої змінюється для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Змінено цільове призначення земельної ділянки (присадибна ділянка) площею 0,0313 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №47662252, видано 16.11.2015 року реєстраційною службою Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області на цільове призначення для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів (код КВПЦЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» №858-ІV від 22 травня 2003 року містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

Відповідно ч. 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вищезазначена норма законодавства України відносить землі житлової та громадської забудови до однієї категорії, що дозволяє власнику земельної ділянки, на підставі ч. 5 ст. 20 ЗК України, в межах категорії земель, самостійно визначати вид її використання в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, норми Земельного кодексу України, уповноважують власника земельної ділянки самостійно визначати вид її використання в межах відповідної категорії, але обов'язкова умова є додержання власником містобудівної документації та документації землеустрою.

Принцип використання власником земельної ділянки відповідно до вимог цільового призначення (документації землеустрою) та містобудівної документації, в разі здійснення містобудівної діяльності, також закріплено в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Отже, саме документацією із землеустрою, на етапі розроблення землевпорядної документації визначається категорія земельної ділянки.

Містобудівна документація в свою чергу, це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій, до якої належать Генеральний план населеного пункту, план зонування територій та детальний план територій (п. 7 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 16-19 Закону).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, щодо якої позивачем подано позов є сформованою як об'єкт цивільних прав в розумінні ст. 79 ЗК України, оскільки має кадастровий номер та знаходилася у приватній власності ОСОБА_2 та її цільове призначення було - присадибна ділянка.

Чинне законодавство розрізняє садибну та не садибну житлову забудову. При формуванні садибної забудови за основу беруть об'єкти нерухомості (будинки садибного типу), які розміщені на індивідуально визначених земельних ділянках, що перебувають у користуванні на умовах оренди чи власності окремих громадян (присадибні земельні ділянки).

У відповідності до приписів ст. ст. 38, 39 ЗК України, ст. ст. 1, 5, 8, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Таким чином, громадську забудову становлять об'єкти соціально-культурного та комунально-побутового призначення, які розташовані на відповідних земельних ділянках. До таких об'єктів відносять, зокрема, підприємства торгівлі, громадського харчування. Деякі об'єкти соціально-культурного призначення можуть бути розташовані у межах житлової забудови. Так, підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового та комунального обслуговування можуть здійснювати свою статутну діяльність, використовуючи нежилі приміщення у житловому фонді.

Відповідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Згідно ч. 2 ст. 5 вказаного Закону вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Матеріали справи місять копію Генерального плану с. Звенигородки, який замовлено у 1979 році та лист №07-795 від 17.10.2017 року Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради Кіровоградської області, який підтверджує факт наявності Генерального плану с. Звенигородки розроблений у 1979 році, затверджений Кіровоградським облвиконкомом 30.01.1980 року №22 р. План зонування території села Звенигородки не розроблявся та не затверджувався.

Оскільки місце на якому розміщена земельна ділянка площею 0,0313 га кадастровий номер НОМЕР_1 та розташована за адресою АДРЕСА_1 відноситься до категорії житлової та громадської забудови, тому при прийняті рішення №60 Звенигородською сільською радою міста Олександрії Кіровоградської області від 12.08.2016 року було дотримано вимоги чинного Законодавства України.

Будівництво та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів є громадською забудовою у розумінні статті 38 ЗК України та є однією категорією цільового призначення землі України: землі житлової та громадської забудови.

Суд звертає увагу, що в даному випадку зміна цільового призначення земельної ділянки, як на те вказує ч. 1 ст. 19 ЗК України (землі житлової та громадської забудови), фактично не відбулася, хоча у рішенні №60 від 12.08.2016 року, яке прийнято Звенигородською сільською радою на десятій сесії сьомого скликання зазначено про зміну цільового призначення, а саме для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів за адресою: АДРЕСА_1 та скасування рішення №60 Звенигородської сільської ради міста Олександрії Кіровоградської області від 12.08.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі магазину змішаних товарів за адресою АДРЕСА_1» суперечить вимогам закону та порушує права та законні інтереси власника землі.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведених положень земельного законодавства дає підстави суду дійти висновку, що відповідачем доведено безпідставність позову та позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом 10 днів.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА