Ухвала суду № 72144972, 06.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5883/17

Провадження № 11-сс/779/50/2018

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Кукурудза Б.І., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Юркевича Р.М..,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) прокурора Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 26 січня 2018 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 26 січня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про зміну щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на тримання під вартою.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що з огляду на наявні суперечності в показаннях потерпілого та допитаних свідків щодо істотних обставин, враховуючи обставини справи та характер взаємовідносин підозрюваного з потерпілим, вагомість доказів, суд не вважав пред’явлену підозру за ч.2 ст. 187 КК достатньою та обґрунтованою, а тому відмовив в задоволенні клопотання слідчого.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_4, подав АС, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки вона винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, через невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Юркевича Р.М., який підтримав подану АС, просить задовольнити апеляційні вимоги; пояснення підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які вважають АС прокурора безпідставною, просять залишити її без задволення, а ухвалу слідчого судді – без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Коломийського міськрайонного суду та додані документи під час апеляційного розгляду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК.

Як вбачається з доданих до клопотання слідчим копій з матеріалів кримінального провадження, 25 січня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК (а.с.59-63).

Клопотання слідчого про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу було вручено йому 25 січня 2018 року, що підтвреджується його особистим підписом (а.с. 7).

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Мотивуючи свої висновки щодо відмови в задоволенні клопотання слідчого про зміну щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, слідчий суддя послався на те, що прокурором не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками слідчого судді оскільки відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання слідчого, слідчий суддя належним чином не врахував обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК, а саме наявність підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється.

Крім того, на думку колегії суддів такі дані про особу підозрюваного як те, що він раніше неодноразово судимий, неодружений, не працює, свідчать про відсутність постійного джерела доходів та відсутність стійких соціальних зв’язків.

При відмові в задоволенні клопотання слідчого про запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, слідчий суддя, у своїх висновках, послався на вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Проте, в самому клопотанні про застосування запобіжного заходу, так і в апеляційній скарзі прокурора, міститься обґрунтування про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою з посиланням на ризики, передбачені ст. 177 КПК.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про відсутність існування нових ризиків та обставин достатніх для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

На думку колегії суддів, враховуючи наведені вище обставини та дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, заставу слід не визначати, у зв’язку із вчиненням ним кримінального правопорушення, пов’язаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, відповідно до положень ч.4 п.1 ст. 183 КПК.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

За таких обставин, АС прокурора підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 198, 404, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про зміну щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на тримання під вартою, скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання старшого слідчого Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про зміну щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на тримання під вартою – задовольнити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю с. Мишин, вул. С. Стрільців, 48, Коломийського району, Івано-Франківської області, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначеначення розміру застави.

Строк дії ухвали про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою встановити - 60 діб, а саме до 06 квітня 2018 року включно.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_5

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.І. Кукурудз

ОСОБА_6