Ухвала суду № 72144892, 07.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1345/18

Провадження № 11-сс/779/53/2018

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Кукурудза Б.І., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Сенечака Р.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2018 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2018 року задовольнено клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 31 березня 2018 року включно та визначено заставу в розмірі 65 (шістдесят п’ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 114530 гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурор та слідчий довели наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. З урахуванням тяжкості інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі КК), слідчий суддя дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають підстави вважати, що застосування більш м’якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобіганню ризиків, і є співмірним та доцільним для забезпечення дієвості кримінального провадження, в тому числі щодо запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 подав АС, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки вона порушує законні права та інтереси його підзахисного, а також те, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання, всебічно не з’ясував усіх обставин, з якими закон пов’язує можливість застосування до підозрюваного такого виняткового заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою, при цьому не врахував, що прокурором та слідчим не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК, не навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою ОСОБА_2 обрати більш м’який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_2, які підтримали подану АС, просять задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора Сенечака Р.В., який вважає АС захисника ОСОБА_3 безпідставною, просить залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя дотримався.

Покликання захисника ОСОБА_3 в АС на те, що слідчий суддя безпідставно обрав щодо його підзахисного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, є необґрунтованими.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Вказаних вимог закону слідчий суддя при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_2. дотримався.

Як вбачається з доданих до клопотання слідчим копій з матеріалів кримінального провадження, що 30 січня 2018 року о 16 год. 33 хв. після отримання матеріалів з відділу протидії кіберзлочинності в Івано-Франківській області ДКП НПУ на виконання доручення слідчого, ОСОБА_2, затримано в порядку ст. 208 КПК та 31.01.2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді восьми років позбавлення волі..

Клопотання слідчого про обрання ОСОБА_2, запобіжного заходу та доданих до нього матеріалів було вручено йому 31 січня 2018 року, що підтвреджується його особистим підписом (а.с. 11).

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». Колегія суддів зазначає, що викладені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджені в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2, злочину, передбаченого ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259, ч.1 ст. 263 КК. Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя у своїй ухвалі правильно вказав, що обгрунтована підозра ОСОБА_2, у вчиненні зазначених злочинів підтверджується письмовими доказами, копії яких слідчий долучив до свого клопотання, і які наявні в матеріалах кримінального провадження.

Слідчий суддя, обираючи ОСОБА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано взяв до уваги обставини вчинення неправомірних дій, вагомість зібраних доказів та обґрунтованість підозри про скоєння підозрюваним кримінальних правопорушень, відповідно до положень ст. 12 КК, вони відносяться до тяжких злочинів.

Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого, прокурором було доведено наявність достатніх підстав про існування ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_2, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років та він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даних злочинів, а також знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи суспільну небезпечність злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, а також вищевказані обставини та дані про його особу, колегія суддів приходить до висновку, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК. Інший обраний запобіжний захід може призвести до його ухилення від явки до органу досудового розслідування чи суду, а також до вчинення іншого кримінального правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя правильно враховував вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2, вказаних вище злочинів, дані, що характеризують його особу, зокрема вік, майновий стан, міцність соціальних зв’язків. Крім цього, суд правильно врахував те, що дані злочини є суспільно небезпечними діяннями, які вкрай негативно впливають на суспільство в цілому та визначив такий розмір застави, який зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Таким чином, висновок слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_2, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням саме такого розміру застави, є правильним, обґрунтованим та вмотивованим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин, АС захисника підозрюваного ОСОБА_2, – адвоката ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.І. Кукурудз

ОСОБА_4