Постанова № 72144368, 12.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/1373/17 22-ц/774/754/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 184/1373/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач: Покровське міське комунальне підприємство "Добробут",

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Покровського міського комунального підприємства "Добробут" на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, яке ухвалено суддею Коваль А.М. о 16 годині 30 хвилин у місті Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровського міського комунального підприємства "Добробут" (надалі - Покровське МКП «Добробут») про стягнення заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, винагороди за вислугу років та середнього заробітку.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01 червня 2012 року він був прийнятий на посаду тракториста 4 розряду з погодинною тарифною ставкою 10,63 грн. до Орджонікідзевського міського комунального підприємтсва «Міськсвітло», яке вподальшому було перейменовано на Покровське МКП «Добробут». З 01 липня 2012 року позивач був переведений на посаду тракториста 5 розряду з тарифною ставкою 12,12 грн., а 07 червня 2017 року - звільнений за власним баженням.

Посилаючись на те, що відповідач у період роботи з 01.07.2012 року по 07.06.2017 року виплачував заробітну плату не з розрахунку установленої законом мінімальної заробітної плати та без застосування міжрозрядного коефіцієнту та коефіцієнту співвідношень, що суперечить ст. 97 КЗпП України, позивач просив суд: стягнути з Покровського МКП "Добробут" на його користь недонараховану та недоплачену заробітну плату за тарифною ставкою за період з 01 липня 2012 року по 07 червня 2017 року у сумі 12775,42 грн.; стягнути з Покровського МКП "Добробут" на його користь недонараховану та невиплачену винагороду за вислугу років у розмірі 6926,02 грн.; стягнути з Покровського МКП "Добробут" на його користь невиплачену одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2024,04 грн.; стягнути з Покровського МКП "Добробут" на його користь середній заробіток в розмірі 14898,64 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з Покровського МКП "Добробут" на його користь витрати на сплату судового збору в сумі 640,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Покровського МКП "Добробут" недонараховану та недоплачену заробітну плату за тарифною ставкою за період з 01.07.2012 року по 07.06.2017 року у сумі 12775,42 грн., невиплачену винагороду за вислугу років у розмірі 6926,02 грн., невиплачену одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2024,04 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14898,64 грн., всього на загальну суму 36 624 грн. 12 коп.

Стягнуто з Покровського МКП "Добробут" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач Покровський МКП "Добробут" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач вважає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що Покровський МКП "Добробут" є комунальним підприємством Покровської міської ради Дніпропетровської області, рішенням сесії якої й встановлюється штатний розпис вказаного підприєства. Оскільки, рішення сесії Покровської міської ради Дніпропетровської області ніким не оспорювалися та є чинними, суд не мав правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Крім того, з 01 грудня 2013 року було внесено зміни до Колективного договору та визначено, що, на період подолання фінансових труднощів, встановлюється нова схема посадових окладів, яка передбачає виплату розрядних тарифних коефіцієнтів та коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника виключно за наявності власного прибутку або достатніх асигнувань. Позивач 22.03.2013 року був ознайомлений із зазначеними змінами в умовах оплати праці та в судовому засіданні не заперечував цього факту, підтвердивши, що підпис під повідомленням про внесені зміни до Колективного договору належить йому. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги надані відповідачем докази про те, що підприємство у спірний період не мало достатніх асигнувань фонду оплати праці з міського бюджету та заробітна плата нараховувалася у встановленому Колективним договором порядку. Крім того, зазначає, що вже є судове рішення, яким встановлено правомірність дій відповідача.

Позивач ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу та докази його направлення відповідачу Покровський МКП "Добробут", зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунованим, а апеляційна скарга не грунтується на законі та підлягає залишенню без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів про затвердження штатного розпису рішенням сесії міської ради, а Додатком №1 до Колективного договору, тобто штатним розписом, який ввадиться в дію з 01.01.2010 року, посада тракториста взагалі не передбачена. Також, зазначає, що зміни до Колективного договору погіршують його становище порівняно із чинним трудовим Законодавством, а тому ці зміни не підлягають до застосування. Крім того, вважає, що підприємство не мало права встановлювати заробітну плату нижчу за державні норми та гарантії більше ніж на шість місяців. Також, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що судове рішення від 08.07.2015 року, на яке в своїй апеляційній скарзі посилається відповідач, стосується іншого працівника та інших періодів, а тому посилання на нього є невірним.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача, відповідно до Наказу № 88-к від 01.06.2012 року Орджонікідзевського міського комунального підприємства «Міськсвітло», було прийнято на роботу трактористом 4 розряду з погодинною тарифною ставкою 10,63 грн., що підтверджується відомостями з трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 11-12) та копією наказу № 88-к від 01.06.2012 року (а.с. 51).

07.06.2016 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про перейменування підприємства ОМКП "Міськсвітло" в Покровське МКП "Добробут" згідно рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області № 7 від 31.05.2016 року (8 сесія 7 скликання), що підтверджується копією трудової книжки

07.06.2017 року наказом № 267-к позивача було звільнено за власним бажанням, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 14).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з встановлення факту невиконання роботодавцем вимог чинного трудового законодавства України щодо належного нарахування та виплати заробітної плати.

Колегія суддів погоджується частково з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про оплату праці» законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди" та інших актів законодавства України.

Відповідно до стаття 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Згідно статті 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно зі ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення норм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат доплат, надбавок, премій та ін.).

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, колективних договорів, трудових договорів та грантів.

Згідно статті 6 Закону України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати: міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (частина 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 97 КЗпП України суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ст. 96 КЗпП України та ст. 6 Закону України "Про оплату праці" тарифна сітка оплати праці на підприємстві встановлюється залежно від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно п. 7 розділу IV «Оплата праці» Колективного договору: "тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

- Тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що відповідає, або перевищує, встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

- Єдиної сітки міжрозрядних тарифних коефіцієнтів;

- Коефіцієнтів співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців підприємства до мінімальної тарифної ставки 1 розряду робітника основного виробництва.

Згідно штатного розпису ОМКП "Міськсвітло", який вводиться в дію з 01.06.2012 року, посадовий оклад тракториста 5 розряду ремонтно-дорожньої дільниці (12,12 грн.) складається з мінімальної заробітної плати (6,56 грн.), мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (1,2) та коефіцієнту співвідношень до тарифної ставки (1,54). (а.с. 81)

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,43 гривні, з 1 квітня - 6,56 гривні, з 1 липня - 6,61 гривні, з 1 жовтня - 6,7 гривні, з 1 грудня - 6,8 гривні.

Однак ОМКП "Міськсвітло" в 2012 році не змінило посадовий оклад тракториста 5 розряду ремонтно-дорожньої дільниці (12,12 грн.) та проводило розрахунки оплати праці виходячи з встановленого тарифного окладу за штатним розписом ОМКП "Міськсвітло", а не згідно законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недонарахованої та недоплатаченої заробітної плати за тарифною ставкою за період 01.07.2012 року по 31.12.2012 року у розмірі 613 грн. 38 коп.

При цьому, доводи апеляційної скарги не містять жодних обгрунтувань щодо неправомірності та незаконності висновків суду першої інстанції у цій частині позовних вимог, а посилання відповідача Покровське МКП "Добробут" на те, що розрахунки проведено неналежно та без спеціальних знань, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем не надано свого розрахунку та не спростовано розрахунку позивача, з яким правомірно погодився суд першої інстанції.

Перевіряючи аргументи апеляційної скарги відповідача Покровське МКП "Добробут" про те, що з 01 грудня 2013 року було внесено зміни до Колективного договору та виплата розрядних тарифних коефіцієнтів та коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника не здійснювалася у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань, судом встановлено наступне.

Так, як вже зазначалося вище, положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Однак, відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 97 КЗпП України суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Тому, при нарахуванні та здійсненні оплати праці на основі тарифної сітки (схеми посадових окладів), встановленої колективним договором, відповідач мав використовувати показник мінімальної заробітної плати встановлений законодавчо за певний період.

Як вбачається з матеріалів справи та на це посилається відповідач в апеляційній скарзі, ОМКП «Міськсвітло» разом із Радою трудового колективу, враховуючи суттєве зменшення асигнувань з міського бюджету, фінансову кризу, необхідність погашення раніше утворених боргів (у тому числі по податках та зборах) підприємства, блокуванням коштів управлінням Державного казначейської служби України у м.Орджонікідзе і, як наслідок цих обставин, перебуванням підприємства у вкрай важкому фінансовому становищі, на підставі ч.4 ст.97 КЗпП України було прийняте спільне рішення (протокол №1 від 01 березня 2013 року) про зміни деяких умов оплати праці (зміни зареєстровані в управлінні праці та соціального захисту населення за №4 від 20 березня 2013 року).

Згідно вказаних змін, сторони домовились, у тому числі про те, що: «З 01 грудня 2013 року на період подолання фінансових труднощів підприємства, але не більше встановлених державою гарантій ввести в дію п.7 підрозділу «у сфері тарифної системи мінімальної заробітної плати» у новій редакції: «7. Встановити, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: - Тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що відповідає або перевищує, встановлений розмір мінімальної заробітної плати; - Єдиної сітки міжрозрядних тарифних коефіцієнтів. Виплата цієї складової здійснюється за наявності власного прибутку підприємства або за наявності достатніх асигнувань фонду оплати праці з міського бюджету; - Коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду за видами робіт до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду. Виплата цієї складової здійснюється за наявності власного прибутку підприємства або за наявності достатніх асигнувань фонду оплати праці з міського бюджету; - Коефіцієнтів співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців підприємства до мінімальної тарифної ставки 1 розряду робітника основного виробництва. Виплата цієї складової здійснюється за наявності власного прибутку підприємства або за наявності достатніх асигнувань фонду оплати праці з міського бюджету (додаток №2 в редакції чинній до внесення даних змін)».

Отже, за умов відсутності бюджетних видатків у достатньому обсязі, а також за відсутності власного прибутку, підприємство має право не проводити виплати міжрозрядних тарифних коефіцієнтів та інших коефіцієнтів (згідно п.7 Договору).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, штатним розписом ОМКП «Міськсвітло» на 2013 рік, який затверджено Наказом ОМКП «Міськсвітло»№32 від 01.06.2012 року та введено в дію з 01 січня 2013 року (а.с. 80,84); штатним розписом ОМКП «Міськсвітло» на 2014 рік, який затверджено рішенням сесії Орджонікідзевської (на теперішній час Покровської) міської ради №20 від 26.11.2013 року та введено в дію з 01 лютого 2014 року (а.с. 106, 107); штатним розписом ОМКП «Міськсвітло» на 2015 рік, затверджено рішенням сесії Орджонікідзевської (на теперішній час Покровської) міської ради №28 від 31 березня 2015 року (а.с. 108-109), а також згідно штатного розпису Покровського МКП «Добробут» на 2017 рік, який введено в дію з 04.04.2017 року (а.с. 82-83, 110-111), відповідачем визначено структуру заробітної плати, до якої входять: мінімальна заробітна плата, мінімальна тарифна ставка робітника І розряду (галузевий коефіцієнт) та коефіцієнт співвідношень до тарифної ставки.

Отже, незважаючи на зміни, внесені до деяких умов оплати праці, відповідач не змінив структуру заробітної плати та продовжував здійснювати нарахування та виплату заробітної плати з урахуванням, як мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (галузевий коефіцієнт), так і коефіцієнту співвідношень до тарифної ставки, а тому суд погоджується з доводами позивача, які останній виклав у відзиві до апеляційної скарги, про те, що порядок формування тарифної сітки на підприємстві не було змінено, а тому заробітна плата працівника мала б формуватися наступним чином: мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі встановлена Законами України "Про державний бюджет України на 2013 - 2017 роки" х коефіцієнт співвідношення встановлений штатним розписом ОМКП «Міськсвітло» для тракториста 5 розряду ремонтно-дорожньої дільниці х коефіцієнт розрядності встановлений штатним розписом ОМКП "Міськсвітло" для тракториста 5 розряду ремонтно-дорожньої дільниці.

Разом з тим, відповідачем, при нарахуванні позивачу заробітної плати за спірний період, було взято за основу мінімальну заробітну плату у розмірі, визначеному штатними розписами, який є меншим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України», що заборонено ст. 22 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 97 КЗпП України та призвело до виплати заробітної плати позивачеві у заниженому розмірі, у звзку з чим заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що правомірність дій відповідача при нарахуванні заробітної плати у спірний період вже встановлена ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (ч. 7 ст. 82 ЦПК УКраїни).

Погоджуєится колегія суддів й з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення доплати до заробітної плати за вислугу років за фактично відпрацьований час відповідно до положення про виплату винагороди за вислугу років, оскільки така доплата передбачена п. 10 розділу IV «ОПЛАТА ПРАЦІ» Колективного договору Покровського МКП "Добробут", згідно якого адміністрація підприємства зобов'язується проводити нарахування на виплату винагороди за вислугу років щомісячно всім працівникам за фактично відпрацьований час відповідно до положення про виплату винагороди за вислугу років.

В порушення ст. 22 Закону України «Про оплату праці» та п. 10 розділу IV «ОПЛАТА ПРАЦІ" колективного договору МКП "Добробут", пунктів 1, 4.1, 4.2, 4,3, 4.4 Положення про виплату винагороди за вислугу років працівникам підприємства «Добробут», відповідачем з липня 2014 року припинено нарахування позивачу винагороди за вислугу років.

При перевірці рішення суду в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої маетріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 2 024,04 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до стаття 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Згідно статті 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно зі ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення норм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат доплат, надбавок, премій та ін.).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із зменшенням асигнувань з міського бюджету, внаслідок фінансової кризи в країна, необхідністю погашення раніше утворених боргів (у тому числі по податках та зборах) загальними зборами трудового колективу (протокол №2 від 01 березня 2013 року) внесені зміни до Колективного договору між адміністрацією ОМКП «Міськсвітло» та радою трудового колективу, зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення №4 від 20 березня 2013 року, з 01 червня 2013 року п.9 підрозділу «у сфері матеріального заохочення за результатами праці» введений в дію в наступній редакції: «9. Здійснювати матеріальне заохочення (преміювання) працівників і керівників, професіоналів за результатами праці відповідно до положення за наявності прибутку у відповідному поточному періоді та виключно у межах фонду оплати праці підприємства. (Додаток №4 в редакції чинній до внесення змін)» (а.с. 55).

Таким чином, одноразова матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2 024 грн. 04 коп. не підлягала виплаті через відсутність бюджетних видатків та власного доходу підприємства.

Доводи позивача ОСОБА_1, викладені як в позовній заяві, так і у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що відповідачем Покровське МКП «Добробут» не доведено відсутність бюджетних видатків та власного доходу підприємства, які б могли бути підставою для невиплати зазначених коштів, колегією суддів відхиляються, як такі, що суперечать матеріалам справи, зокрема, фінансовим звітам ОМКП «Міськсвітло» та Покровське МКП «Добробут» (а.с. 56-58).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача, в порушення ст.116 КЗпП України, не було виплачено всі належні при звільненні суми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення позивача із займаної посади - 07 червня 2017 року, відповідач не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Колегія суддів погоджується із проведеним судом першої інстанції розрахунком середнього заробітку позивача за час затримки виплати при звільненні всіх належних сум, який здійснено у відповідності до вищенаведених нормативно-правових актів, а саме: середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 07.06.2017 року (день звільнення) по 04.09.2017 року становить 14898,64 грн. (244,24 гривень (середньоденний заробіток) х 61 день затримки розрахунку).

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування принципу співмірності суми середнього заробітку за час затримки виплат до розміру невиплаченої заробітної плати.

Так, сума належних ОСОБА_1 до виплати, однак невиплачених, при звільненні сум становила 19 701,44 грн., що менше середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача (14 898,64 грн.).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів скасовує рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського МКП «Добробут» про невиплаченої одноразової матеріальної допомогу на оздоровлення у розмірі 2024,04 грн. на підставі п. п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та приймає нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог, у зв'язку з чим зменшує розмір загальних сум, які підлягають стягненню з відповідача Покровського МКП «Добробут» на користь позивача ОСОБА_1 до 24 600,08 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст..ст. 381, 382 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровського міського комунального підприємства "Добробут" - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського міського комунального підприємства "Добробут" про стягнення одноразової матеріальної допомогу на оздоровлення у розмірі 2024,04 грн. скасувати та та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського міського комунального підприємства "Добробут" про стягнення одноразової матеріальної допомогу на оздоровлення у розмірі 2024,04 грн. - відмовити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року в частині загального розміру сум, які підлягають стягненню з Покровського міського комунального підприємства "Добробут" на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмірі з 36 624 гривень 12 копійок до 24 600 (двадцяти чотирьох тисяч шестисот) гривень 08 (вісім) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: