Ухвала суду № 72143982, 07.02.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/325/17

Провадження № 4-с/206/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого - судді Зайченко С.В., за участю секретаря – Дубовик Г.Е., заявника - ОСОБА_1, представника боржника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов'язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, посилаючись на те, що 22 квітня 2015 року апеляційним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість по договору займу від 02 травня 2006 року у сумі 2613,36 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 20888,57грн., виходячи з курсу НБУ на 20.11.2013 року, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 208,89 грн. В ході розгляду справи було встановлено, що вся сума займу, а саме 11500,00 дол. США, була передана у доларах США. Усі кошти він отримував і у доларах і у гривнях. Коли підрахували суму боргу у розмірі 2613,36 дол. США, то суд її зазначив в еквіваленті у гривні. Вважає, що сума залишку боргу повинна бути йому повернута у доларах США, або у гривнях у перерахунку на курс долара США на дату повернення. З оголошення рішення суду 22 квітня 2015 року по сьогоднішній день на картку заявника ОСОБА_3 перерахувала лише 862,42 дол. США. Таким чином вона повинна повернути ще 1750,94 дол. США та судові витрати у розмірі 208,89 грн. 18 травня 2015 року він написав заяву в виконавчу службу з проханням відкрити виконавче провадження. У травні 2016 року державний виконавець по телефону повідомив, що ОСОБА_3 все повернула і написала заяву на закриття. 20 травня 2016 року ним було направлено заяву та розрахунок про залишок заборгованості. 30 червня 2016 року державний виконавець Приліпко В.О. підписав постанову про завершення виконавчого провадження, яку він отримав поштою через чотири місяці 28 листопада 2016 року. Тому заявник просив поновити йому строк на подання скарги, скасувати постанову в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47888913 та вирішити питання щодо компенсації судових витрат.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги скарги, пояснив, що телефоном підтримував зв’язок з державним виконавцем на виконанні у якого знаходився виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на його користь суми боргу. Після кожного платежу ОСОБА_4, він звірявся з державним виконавцем, яка сума боргу залишилась до сплати. Державний виконавець погоджувався з ним, що кошти, які сплачуються ОСОБА_4 у гривнях повинні перераховуватись за курсом долару США на день сплати платежу, оскільки рішенням суду заборгованість була стягнута у доларах. Однак, влітку 2016 року державний виконавець по телефону повідомив йому, що ОСОБА_4 сплатила всю сума боргу, яка складала 20888,57 грн., а тому він буде закінчувати виконавче провадження. Він одразу з цим не погодився, надіслав на адресу виконавчої служби заяву зі своїм розрахунком заборгованості та просив виконавче провадження не закінчувати. Однак, 28 листопада 2016 року поштою отримав постанову про закінчення виконавчого провадження. Не погоджуючись з цією постановою, він звернувся до Славутицького міського суду Київської області з позовною заявою, оскільки в постанові про закінчення виконавчого провадження був зазначений, що саме в цей суд, він може її оскаржити. 03 січня 2017 року на пошті отримав ухвалу Славутицького міського суду Київської області про повернення йому позовної заяви у зв’язку з непідсудністю позову цьому суду.06 січня 2017 року, він звернувся з позовом до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, який ухвалою суду від 13.01.2017 року повернув йому позов. 19 січня 2017 року, він звернувся до суду вже з цією скаргою. Вважав, що причина пропуску ним строку звернення до суду є поважною, оскільки він в десятиденний строк з моменту отримання постанови звернувся до суду з заявою про її скасування, однак будучи юридично не обізнаною людиною, не знав правил підсудності, а звернувся до того суду, який був вказаний у постанові про закінчення виконавчого провадження.

Славутицький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні 06.12.2017 року просив суд відкласти розгляд справи для можливості ознайомлення з матеріалами справи та надав клопотання про залишення скарги без розгляду та повернення її скаржнику з тих підстав, що заявник порушив строк на звернення зі скаргою..В наступне судове засідання призначене на 23.01.2018 року будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився в телефонному режимі повідомив секретаря, що захворів. В судове засідання призначене на 07.02.2017 року будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Боржник ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась. 23.01.2018 року надіслала на адресу суду електронною поштою клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з тим, що до тепер її представник не отримав копії матеріалів виконавчого провадження, які витребувані судом та які за запитом суду мав на руки отримав її представник. Також, 07.02.2018 року нею на електронну адресу суду було надіслано клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки тільки сьогодні вранці її представник повідомив, що не може прийняти участь у судовому засіданні у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні у Вінницькій області. Сама вона прийняти участь не може, оскільки з 1 січня 2018 року перебуває за межами території України. Надала суду письмові заперечення в яких зазначила, що заявником пропущений строк звернення зі скаргою. Рішенням суду, яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження встановлено, що сума боргу становить в доларах США в еквіваленті по курсу НБУ на дату винесення рішення, які і вимагав в судовому засіданні сам ОСОБА_1 Будь-яких роз’яснень чи уточнень до рішення не було. За час виконання рішення суду нею з заробітної плати було сплачено зафіксовану еквіваленту долару США суму на дату винесення рішення в розмірі 20888,57 грн. Просила суд відмовити в задоволенні скарги.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.232 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки, крім відповідача незалежно від причин неявки.

Отже, враховуючи, що Славутицький ВДВС ГТУЮ у Київський області, боржник ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про судове засідання повторно не з’явилися, то суд відповідно до вищевикладених вимог закону незалежно від причин неявки розглядає справу за їх відсутності.

Так, вислухав пояснення заявника, дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

При вирішенні питання про поновлення строку для подання скарги, суд приходить до висновку, що названі скаржником причини пропуску строку для подання скарги є поважними, та вважає необхідним поновити ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до змісту ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року в частині стягнення заборгованості за договором позики та судового збору - змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 2613,36 доларів США (дві тисячі шістсот тринадцять доларів 36 центів США), що в гривневому еквіваленті складає 20888,57 грн. (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 57 копійок), та судовий збір у розмірі 208,89 грн., а в іншій частині цих позовних вимог - відмовлено (а.с.9-14).

На виконання вищезазначеного рішення суду Самарським районним судом м. Дніпропетровська 15.05.2015 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 2613,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 20888,57 грн. та суму судового збору у розмірі 208,89 грн., який перебував на примусовому виконання Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ВП №47888913.

30 червня 2016 року постановою в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5 виконавче провадження №47888913 з примусового виконання виконавчого листа №206/5007/13-ц, 2/206/1095/13, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 15.05.2015 року закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою боргу в розмірі 20888,57 грн. та судового збору у розмірі 208,89 грн. (а.с.19).

Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи заявник у травні 2016 року звертався до начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5 з заявою, в якій просив продовжити виконання його рішення, оскільки з ОСОБА_3 стягнута заборгованість у доларах США, а ті кошти що вона сплатила в гривнях в розмірі 20888,57 грн. в перерахунку на долари США склали 862,42 долара США, тобто до тепер залишається несплаченою заборгованість у розмірі 1750,94 долара США (а.с.17-18).

Відповідно до ч.1 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Отже, враховуючи, що в рішенні суду зазначено про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 2613,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті на дату ухвалення рішення склало 20888,57 грн. та те, що стягувач не погоджувався з тим, що рішення суду є виконаним після сплати боржником на його користь коштів у розмірі 20888,57 грн., а державний виконавець відповідно до вимог закону не наділений повноваженнями тлумачити рішення суду, однак будучи наділеним правом та обов'язком відповідно до своїх посадових обов'язків на звернення до суду за роз’ясненням рішення, таких дій не вчинив, то суд приходить до висновку про передчасне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Приходячи до такого висновку, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження заявлених вимог, без вивчення самих матеріалів виконавчого провадження або його копій, які судом були витребувані,про що свідчить поштове повідомлення про вручення запиту (а.с.124) та лист виконавчої служби про надання для передачі суду копій матеріалів виконавчого провадження представнику боржника ОСОБА_2, однак виконавчою службою чи представником боржника для дослідження суду так направлені чи передані не були.

Судом двічі відклавдався розгляд справи, зокрема з підстав витребування та ненадання матеріалів виконавчого провадження або його копій, а тому подальше відкладення розгляду справи з цих самих підстав, впливало на необгрунтоване затягування судового розгляду, проти якого заперечував заявник.

Таким чином, виходячи з викладеного та враховуючи, що скаржник не оспорював сум, які були сплачені ОСОБА_3 за виконавчим провадженням, а лише не погоджувався з тим, що рішення суду є виконаним у зв’язку з невірним його розумінням державним виконавцем, то суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Що стосується компенсації понесених судових витрат, то ці витрати підлягають повернення заявнику, як помилково сплачені, оскільки при звернення зі скаргами на дії державного виконавця, судовий збір заявниками не сплачується.

Керуючись ст. 259,260,263 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги.

Скаргу задовольнити.

Постанову виконуючого обов'язки начальника Славутицького віддділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5 від 30.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47888913 скасувати.

Управлінню Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м.Дніпра Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37989295, що розташоване за адресою: 49127, м. Дніпро, вул. 20 років Перемоги,51, повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 275 грн. 60 коп., який було сплачено на р/р 31215206700010, МФО 805012, за квитанцією №N073655243 від 18.01.2017 року.

Дата складання повного тексту ухвали 12 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С. В. Зайченко