Ухвала суду № 72142614, 12.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1293/18

Провадження №2о/201/47/2018

У Х В А Л А

12 лютого 2018р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И Л А :

09.02.2018р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, яка передана в провадження судді Ткаченко Н.В. 12.02.2018р.

Ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення вважаю, що при розгляді цієї заяви слід заявити самовідвід з наступних підстав.

Статтями 36-39 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017р.) передбачено підстави для відводу та самовідводу.

Статтями 40 та 41 ЦПК України обумовлено порядок вирішення заявленого відводу і самовідводу та наслідки їх задоволення.

У 2002р. ОСОБА_2 звертався до апеляційного суду Дніпропетровської області по першій інстанції з позовом про відшкодування моральної шкоди та іншим вимогам до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, Управлення юстиції Дніпропетровської області та до судді Ткаченко Н.В. особисто.

Ухвалою судді судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області от 27.05.2002р. ОСОБА_1 в прийомі позову відмовлено.

Вищевказана ухвала від 27.05.2002р. була залишена без змін ухвалою колегії судової палати по цивільним справам Верховного Суду України від 29.10.2002р.

Крім того, ОСОБА_1 здійснив публікацію в газеті за 07.03.2002р. (де критично оцінювалися дії судді по винесенню ухвали суду від 30.11.2001р.). На вищевказану публікацію мною було підготовлено заперечення, яке було опубліковане в тій же газеті за 11.04.2002р.

В той же період часу, ОСОБА_1 писав також багато скарг на дії судді Ткаченко Н.В. (в Управління юстиції Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію суддів Дніпропетровської області). Цими організаціями були ініційовані чисельні перевірки по цих скаргах.

Вважаю, що вищевикладені обставини сформували особливе відношення головуючого по справі до особи заявника.

Проаналізувавши підстави для відводу (самовідводу), передбачені п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, та з метою збереження об’єктивності та неупередженості під час розгляду даної справи, вважаю за можливе та доцільне взяти самовідвід.

Під час прийняття рішення про самовідвід по вищевказаній цивільній справі, також прийняті до уваги положення ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

Крім того, при винесенні цієї ухвали мною враховано, що відповідно до положень Кодексу суддівської етики та п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-41, 260, 293 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017р.), суддя,

У Х В А Л И Л А :

При розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення – заявити самовідвід.

Цивільну справу № 201/ 1293/18 (провадження № 2о/201/47/2018) передати до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України для розгляду справи.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В.Ткаченко