Рішення № 72142299, 02.02.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/696/16-ц

Провадження № 2/209/84/18

РІШЕННЯ

іменем України

"02" лютого 2018 р. м. Кам’янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

при секретарі Кукса О.П.

за участі позивача ОСОБА_1 його представника – ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янське цівільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Департамент комунальноі власності, земельних відносин та реєстрації прав на нерухоме майно міської ради м. Кам'янського про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, визнання права власності на нерухоме майно та відшкодування завданих збитків,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, визнання права власності на нерухоме майно та відшкодування завданих збитків. В обґрунтування позову вказує, що він та відповідач ОСОБА_6 на підставі договору дарування отримали від свого батька ОСОБА_7 в дар житловий будинок за адресою: м. Кам’янське, вул. Музична, 2, загальною площею 388,1 кв.м. Позивач отримав 2/3 частки будинку, а відповідач ОСОБА_6 1/3 частку вказаного будинку, ставши його співвласниками. В квітні 2015 року йому стало відомо, що його незаконно позбавили права власності, оскільки при укладені договору оренди з ФОП ОСОБА_8 з'ясувалося, що даний житловий будинок на праві спільної часткової власності позивачу вже не належить. Зазначав, що ним було встановлено, що 2/3 частки житлового будинку, які належали на праві спільної часткової власності йому, та 1/3 частка, яка належала відповідачу ОСОБА_6, були передані у власність відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2007 року, який рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 липня 2007 року був визнаний дійсним. Проте рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області це рішення було скасоване та в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним було відмовлено. Посилаючись на те, що за час розгляду справи та вирішення питання стосовно визнання договору купівлі-продажу спірного домоволодіння дійсним відповідач ОСОБА_3, знаючи про незаконність володіння житловим будинком, передала у власність 2/5 частки даного житлового будинку відповідачу ОСОБА_6 та 3/5 частки відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №576 від 28 липня 2015 року, що є порушенням його прав, а тому просив суд ухвалити рішення, яким витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 2/5 частки спірного житлового будинку, на його користь; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 3/5 частки спірного житлового будинку на його користь; скасувати запис №10578795 від 28 липня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно - житловий будинок (реєстраційний номер 689945212104), що знаходиться у м. Кам’янське, вул. Музична, 2, в частці розміром 2/5; скасувати запис №10578815 від 28 липня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно - житловий будинок (реєстраційний номер 689945212104), що знаходиться м. Кам’янське, вул. Музична, 2, в частці розміром 3/5; скасувати запис №10577674 від 28 липня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок (реєстраційний номер 3299504), що знаходиться м. Кам’янське, вул. Музична, 2; скасувати запис про проведення до 01 січня 2013 року державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться у м. Кам’янське, вул. Музична, 2; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться у м. Кам’янське, вул. Музична, 2; стягнути з ОСОБА_3 завдані йому матеріальні збитки в розмірі 100.000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали згідно обставин викладених в позовній заяві та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував повністю, надав письмові заперечення проти позову /а.с. 132-139 Т.2/, згідно своїх пояснень суду та письмових заперечень вказав, що відповідно до протоколів судового засідання Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 та 13 липня 2007 року ОСОБА_1 був присутній на судових засіданнях. Крім того, в протоколі від 12.07.2007 вказано, що відповідачі, кожен окремо, заперечень проти позову ОСОБА_3 не мають, а у протоколі від 13.07.2007 зазначено, що відповідачі, кожен окремо, позов визнають. Також зазначив, що з протоколу від 13.07.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 надавав суду детальні пояснення щодо процедури продажу будинку ОСОБА_3. Просив застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_9 заперечував проти позову, надав письмові заперечення проти позову/а.с. 140-146 Т.2/. Згідно своїх пояснень суду та письмових заперечень, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Посилався на те, що ОСОБА_1 мав волю на відчуження спірного житлового будинку, що виключає можливість витребування позивачем майна з чужого володіння. Також ОСОБА_6 у письмових запереченнях вказує, що позивач помилково ототожнює факт не укладення договору купівлі-продажу (відсутність нотаріального оформлення) з фактом вибуття майна поза волею продавця. Вказує на те, що згідно відповіді ОКП «Дніпродзержинське БТІ» №297 від 08.04.2016 року після реконструкції за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на підставі свідоцтва про право власності від 31.05.2012, виданого виконавчим комітетом Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради. Вважає, що після реконструкції виник зовсім інший об’єкт нерухомого майна. Також вказував, що відповідно до протоколів судових засідань Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 та 13 липня 2007 року ОСОБА_1 не заперечував проти позову ОСОБА_3, визнавав його, надавав детальні пояснення з приводу укладення між ним та відповідачами договору купівлі-продажу будинку. Також представник відповідачів просив застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог – Департамент комунальноі власності, земельних відносин та реєстрації прав на нерухоме майно міської ради м. Кам'янського в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надавав.

У судовому засіданні встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Право власності на спірний об’єкт нерухомого майна, розташований у Дніпропетровській області м. Дніпродзержинськ вул. Музична,2, первинно було зареєстровано 04 листопада 2003 року за територіальною громадою м. Дніпродзержинська на підставі свідоцтва про право власності від 27 жовтня 2003 року, виданого Фондом комунальної власності м.Дніпродзержинська (реєстраційний номер: 3293504), що підтверджується листом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» № 297 від 08.04.2016 року /а.с. 54 Т.1/.

03 березня 2004 року зареєстровано перехід права власності від територіальної громади м. Дніпродзержинська до ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року, реєстр №3708, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського округу ОСОБА_10 що підтверджується листом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» № 297 від 08.04.2016 року /а.с. 54 Т.1/.

05 квітня 2007 року зареєстровано перехід права власності від ОСОБА_7 до ОСОБА_6 (1/3 частина), ОСОБА_1 (2/3 частини) на підставі договору дарування від 29 грудня 2007 року, реєстр №1-5037, посвідченого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою що підтверджується листом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» № 297 від 08.04.2016 року /а.с. 54 Т.1/.

10 жовтня 2007 року зареєстровано перехід права власності від ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 липня 2007 року що підтверджується листом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» № 297 від 08.04.2016 року /а.с. 54 Т.1/.

Після реконструкції за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на підставі свідоцтва про право власності від 31 травня 2012 року, виданого виконавчим комітетом Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради, що підтверджується листом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» № 297 від 08.04.2016 року /а.с. 54 Т.1/.

Згідно даних інвентаризаційної справи ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» інформація про зареєстроване право власності до 01 січня 2013 року за ОСОБА_1 на 2/3 частини житлового будинку, розташованого у Дніпропетровській області м.Дніпродзержинськ вул. Музична, 2, відсутня, що підтверджується листом ОКП «Дніпродзержинське БТІ» № 297 від 08.04.2016 року /а.с. 52 Т.1/.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року, яке чинне наданий час, було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року та скасоване вищезазначене рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року, ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності, що підтверджується його копією /а.с. 90-91 Т.1/.

На підставі свідоцтва про право власності від 31.05.2012 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради право власності на житловий будинок № 2 по вулиці Музична у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області зареєстровано за ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2015 року право спільної часткової власності на житловий будинок № 2 по вулиці Музична у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області зареєстровано 2/5 частки за ОСОБА_6, 3/5 частки за ОСОБА_4, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 24.02.2016 року /а.с. 12-15 Т.1/.

Вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в ст.387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником неодноразово відчуженого майна, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України. Крім того, під час розгляду спорів про витребування майна суди повинні встановити всі юридичні факти, визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи можна вважати підстави набуття майна законними, чи набувач майна є добросовісним набувачем тощо.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, суд вважає, що частина спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область м. Кам’янське, вул. Музична, 2 вибуло з володіння співвласника цього майна – ОСОБА_1, поза його волею. Оскільки останній не знав про його вибуття до 2015 року. Це підтверджується рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року, яке чинне наданий час, яким було скасоване заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року. Суд не приймає доводи відповідачів та їх представника в частині того, що ОСОБА_1 був обізнаний про укладання між ним та відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02 липня 2007 року, мав на це свою волю, що підтверджено на їх думку: договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02 липня 2007 року, актом приймання-передачі від 02 липня 2007 року, розпискою ОСОБА_1 від 06 липня 2007 року, про отримання грошових коштів за продаж частини прав власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю літ.А-1 загальною площею 389,4 кв.м, що розташована за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Музична, 2, протоколами судових засідань Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 та 13 липня 2007 року, згідно яких останній був присутній в судових засіданнях Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 та 13 липня 2007 року не заперечував проти позову ОСОБА_3, визнавав його, надавав детальні пояснення з приводу укладення між ним та відповідачами договору купівлі-продажу. Оскільки судом досліджені матеріали цивільної справи Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська №2-1655/07 (№207/2505/15-ц), згідно яких останнім встановлено, що документи на які посилаються відповідачі в своїх запереченнях, зокрема договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02 липня 2007 року, актом приймання-передачі від 02 липня 2007 року не відповідають підпису ОСОБА_1 в копії його паспорту, розписка від імені ОСОБА_1 від 06 липня 2007 року, про отримання грошових коштів за продаж частини прав власності на нерухоме майно взагалі не містить його підпису. При оцінці протоколів судових засідань Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 та 13 липня 2007 року, згідно яких останній був присутній в судових засіданнях Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 та 13 липня 2007 року, з огляду на суперечності між викладом ОСОБА_1 обставин судового розгляду цієї справи та вищезазначеними протоколами судового засідання, суд зауважує, що у протоколі судового засідання зафіксовано, що останній був присутній при судовому розгляді, проте матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення ОСОБА_1 про час та розгляд справи у відповідності до чинного на той час процесуального законодавства, враховуючи короткий термін між відкриттям провадження та часом проведення судового розгляду який становить менше ніж чотири дні. Ці обставини переконливо пояснені відповідачами так і не були. Крім того, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська не зважаючи на наявність протоколів судових засідань та зазначення в них на нібито присутність ОСОБА_1 в судових засіданнях прийняв від останнього заяву про перегляд саме Заочного рішення, яку розглянув та зазначив, що судом було винесено саме Заочне рішення по даній справі. Зважаючи на цю непояснену відповідачами суперечність, суд не повністю переконаний у тому, що протоколи судового засідання повною мірою відображають усі події, які відбувалися у судовій залі, а тому не приймає ці протоколи як належні докази присутності ОСОБА_1 в судових засіданнях. Відсутність як зазначено відповідачами в матеріалах справи зауважень ОСОБА_1 на неповноту даних протоколів, суд не приймає до уваги оскільки як встановлено судом в судовому засіданні останній подав заяву про перегляд заочного рішення та апеляційну скаргу яка була згодом задоволена та рішення суду скасоване, в цій заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зокрема зазначав, що не був присутній під час розгляду справи, та в протоколах відображено неправдиву інформацію щодо перебігу судових засідань, з приводу цього останній подавав скаргу в ВККСУ на дії головуючого судді під час розгляду справи та порушення ним процесуального законодавства.

З цих же підстав суд вважає недоведеними доводи відповідачів щодо застосування судом строку позовної давності, оскільки позивач знав про порушення своїх прав ще в 2007 році під час розгляду справи. Але це суперечить доводам відповідачів на наявність волі позивача на укладення договору на відчуження майна, оскільки якщо воля ОСОБА_1 на відчуження була то які його права тоді були б порушені. Крім того суд вважає, що позивач крім того, що дізнався про порушення своїх прав в 2015 році, що підтверджено як ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 1 жовтня 2015 року про перегляд заочного рішення згідно якого суд розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по суті не залишивши її без розгляду як того вимагало процесуальне законодавство у разі пропуску строку її подання. Також Апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 липня 2007 року в своїй ухвалі про відкеритя апеляційного провадження вказав, що апеляційна скарга подана в строк, що також підтверджує, наявність підстав для того, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав саме в 2015 році. І саме після винесення рішення Апеляційним судом Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року про скасування рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 липня 2007 року стало початком відліку строку позовної давності для ОСОБА_1 щодо відновлення його порушених прав щодо відчуження його майна поза його волею.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довів, що належна йому частина нерухомого майно вибула з його володіння поза його волею.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Умовами ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищенаведені норми Закону, позивач ОСОБА_1 має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Тому його позовні вимоги в частині витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, визнання права власності на нерухоме майно відповідають вимогам закону та підлягають повному задоволенню.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування реальних збитків в розумінні ст.22 ЦК України можливе лише за наявності фактичних витрат, які зроблені або будуть зроблені особою, котра їх може підтвердити відповідними документами. Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено, а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача, покладається на позивача. Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами спричинення йому матеріальних збитків у розмірі 100.000 грн., лист від ФОП ОСОБА_8 не може слугувати підставою для стягнення збитків, оскільки у повній мірі не доводить їх спричинення. Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідачів на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Департамент комунальноі власності, земельних відносин та реєстрації прав на нерухоме майно міської ради м. Кам'янського про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, визнання права власності на нерухоме майно та відшкодування завданих збитків – задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6, (місце проживання – 51900 Дніпропетровська область м. Кам’янське, вул. Музична буд. 2 ІПН НОМЕР_1) 1/15 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2, на користь ОСОБА_1 (місце проживання – 51900 Дніпропетровська область м. Кам’янське, 1-й провулок Артема буд. 51, ІПН НОМЕР_2).

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 (місце проживання – АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3), 3/5 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2.

Скасувати запис № 10578795 від 28.07.2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_1, на нерухоме майно - житловий будинок (реєстраційний номер 689945212104), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2, в частці розміром 2/5.

Скасувати запис № 10578815 від 28.07.2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_3, на нерухоме майно - житловий будинок (реєстраційний номер 689945212104), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2, в частці розміром 3/5.

Скасувати запис № 10577674 від 28.07.2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3, ( місце проживання – АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_4), на нерухоме майно - житловий будинок (реєстраційний номер 3299504), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2.

Скасувати запис про проведення до 01.01.2013 року державної реєстрації права власності за ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4, на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, право власності на 2/3 частки нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Музична, 2.

В частині цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування завданих збитків – відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6, (місце проживання – 51900 Дніпропетровська область м. Кам’янське, вул. Музична буд. 2 ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – 51900 Дніпропетровська область м. Кам’янське, 1-й провулок Артема буд. 51, ІПН НОМЕР_2) понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 213 гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3, ( місце проживання – АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – 51900 Дніпропетровська область м. Кам’янське, 1-й провулок Артема буд. 51, ІПН НОМЕР_2) понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 213 гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання – АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – 51900 Дніпропетровська область м. Кам’янське, 1-й провулок Артема буд. 51, ІПН НОМЕР_2) понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 213 гривень 33 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 10 лютого 2018 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая