Ухвала суду № 72142118, 06.02.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2187/14-ц

4-с/212/12/18

У Х В А Л А

06 лютого 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участю секретаря судового засідання Деменко А.С., за участі представника скаржника – ОСОБА_1, державного виконавця – Кіптик К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу,

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2018 року представник стягувача Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області, яку обґрунтував тим, що при виконанні судового наказу 212/2187/14-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу від 21.03.2014, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ «Криворізька теплоцентраль» суми боргу державним виконавцем не вжито усіх необхідних заходів для примусового виконання судового рішення та повернуто виконавчий документ на підставі ст. 37 ч. 1 п. 2 ЗУ «Про виконавче провадження». Вважає, що постанова про повернення судового наказу є неправомірною, підлягає скасуванню, а виконавче провадження відновленню.

В судовому засіданні представник стягувача підтримала скаргу з підстав, викладених в ній, просила її задовольнити.

Державний виконавець Кіптик К.С. в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги, пояснила, що нею були вжиті всі необхідні заходи щодо виконання судового рішення, але місцезнаходження боржника не було встановлено, майна, на яке можна було б звернути стягнення також не виявлено, окрім квартири, в якій проживають інші люди, особу яких вона не встановлювала. Крім того, пояснила, що з поданням про оголошення боржника в розшук до суду не зверталася, оскільки з боку стягувача такого клопотання не надходило.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом, про причини неявки суд не повідомив. Його неявка згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали виконавчого провадження, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 21 березня 2014 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ № 212/2187/14-ц (№ 2-н/212/727/14) про стягнення з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» боргу в сумі 920,11 грн. та судовий збір в сумі 121,80 грн. (а.с. 11).

Постановою державного виконавця Покровського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 19 грудня 2017 року у виконавчому провадженні № ВП 51531878 зазначений судовий наказ повернуто стягувачу через відсутність у боржника майна в межах суми боргу (а.с. 16).

Із копії супровідного листа, на якому є вхідний штамп стягувача із зазначенням дати надходження документу вбачається, що постанову державного виконавця було отримано стягувачем 04.01.2018 (а.с.15).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Окрім того, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53 Закону); отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або У стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону); провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а у подальшому здійснювати таку перевірку не рідше ніж один раз на три місяці (ч. 8 ст. 48 Закону).

Частиною 1 ст. 36 зазначеного вище Закону передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження та з пояснень державного виконавця в судовому засіданні, запити щодо майнового стану боржника були здійснені 08.12.2017, місце перебування боржника не було встановлено, при виході за адресою для встановлення перевірки майнового стану боржника, останнього не було вдома, відповідно до копії супровідного листа від 08.12.2017 на ім’я боржника було надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, даних про отримання цієї постанови в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець не виконав свій обов’язок щодо ефективного, своєчасного та у повному обсязі вчинення виконавчих дій, своїми правами не скористався, тобто у повному обсязі виконавчі дії не провів, майновий стан боржника належним чином не перевірив.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На підставі ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Згідно ст. 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Суд при вирішенні даної скарги також керується нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка була ратифікована Україною 17.07.1997, а також роз’ясненнями наданими Європейським судом з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.02.2005, ухваленого у справі «Шаренок проти України», було встановлено порушення ст.6 Конвенції та ст.1 протоколу 1 Конвенції. При цьому, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Проте, як було вставлено судом, державним виконавцем не було вжито необхідних заходів для виконання рішення суду, а отже право стягувача було порушене.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 76-81, 260, 353, 447, 448, 450, 451 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу.

Скасувати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 19 грудня 2017 року у виконавчому проваджені ВП № 51531878 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 212/2187/14-ц (2н/212/727/14) від 21.03.2014, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» боргу в сумі 920,11 грн. та судового збору в сумі 121,80 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09 лютого 2018 року.

Суддя: О. В. Колочко