Рішення № 72140660, 07.02.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10273/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«06» лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

у с т а н о в и в:

у грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» ( далі – позивач, Банк, ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача 20 145,48 грн. безпідставно набутих ним грошових коштів та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідно до наказу від 14 грудня 2016 року №2833-к ОСОБА_2 звільнено з роботи у філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» за п.6 ст.36 КЗпП України, та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 13 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Сума виплаченої вихідної допомоги становить 13 838 грн. 53 коп., сума компенсації за невикористану відпустку - 6 306 грн. 95 коп.

В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2017 року у справі №466/10897/16-ц визнано недійсним наказ від 14 грудня 2016 року №2833-к «Про звільнення ОСОБА_2З.» та поновлено ОСОБА_2 на роботі.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2017 року в частині визнання недійсним наказу від 14 грудня 2016 року №2833-к «Про звільнення ОСОБА_2З.» залишено без змін.

Рішення судів від 16 травня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року Банк виконав, що стверджується наказами про поновлення ОСОБА_2 на роботі, однак сума вихідної допомоги в розмірі 13 838 грн. 53 коп. та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6 306 грн. 95 коп., які ОСОБА_2 одержала на підставі скасованого наказу від 14 грудня 2016 року №2833-к, Банку не повернуті.

Законодавством передбачено, що вихідна допомога та грошова компенсація за невикористані дні відпустки виплачується виключно при звільненні працівника.

У разі продовження трудових відносин, чинним законодавством не передбачена можливість вищезазначених виплат працівнику.

Оскільки наказ від 14 грудня 2016 року №2833-к «Про звільнення ОСОБА_2З.» скасовано, правова підстава набуття ОСОБА_2 вихідної допомоги і грошової компенсації за невикористані дні відпустки відпала.

ОСОБА_2 набула вихідну допомогу в розмірі 13 838 грн. 53 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 306 грн. 95 коп. достеменно знаючи, що підставу одержання таких виплат вона буде оскаржувати в судовому порядку.

Зокрема, 14 грудня 2016 року ОСОБА_2 зазначила в графі про ознайомлення з наказом від 14.12.2016р. №2833-к «незгідна, порушення законодавства».

В подальшому, 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 пред’явила позов до АТ «Ощадбанк», в якому просила визнати недійсним наказ від 14 грудня 2016 року №2833-к в цілому, в тому числі і в частині виплати вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Тобто, починаючи з 14 грудня 2016 року ОСОБА_2 заперечувала проти наказу від 14.12.2016р. №2833-к та вимагала його скасування в судовому порядку, однак кошти, набуті на його підставі, не повернула, що свідчить про недобросовісність з боку набувача.

Зважаючи на наведене, у ОСОБА_2 відсутні підстави стверджувати, що спірні суми безпідставно набутого майна не підлягають поверненню відповідно до ст.1215 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 13 лютого 2003 року працювала у філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» та з 01 лютого 2008 року займала посаду заступника начальника відділу по роботі із проблемними активами філії – Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк».

14 грудня 2016 року позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу по роботі з проблемними активами філії – Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» у зв’язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України, про що виданий відповідний Наказ №2833-к від 14 грудня 2016 року.

З наказу №2833-к від 14 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 була не згідна із звільненням.

При звільненні ОСОБА_2 було виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 13 838,53 грн. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 13 календарних днів у розмірі 6 306,95 грн., що підтверджується довідкою №136, яка видана 23 листопада 2017 року Львівським обласним управлінням ПАТ «Державний ощадний банк України».

28 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», третьої особи - начальника філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 про визнання незаконним звільнення з роботи, визнання недійсним наказу про звільнення та запису у трудовій книжці про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати на час вимушеного прогулу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_2 було задоволено та, зокрема:

- визнано недійсним наказ № 2833-к від 14 грудня 2016 року начальника філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 «Про звільнення ОСОБА_2З.» у зв’язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п.6 ст.36 КЗпП України;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу реструктуризації заборгованості та стягнення філії-Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» з 14 грудня 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2017 року було змінено, але в частині визнання недійсним наказу від 14.12.2016р. №2833-к «Про звільнення ОСОБА_2З.» залишено без змін.

На виконання рішення судів від 16 травня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» 16 травня 2017 року видало наказ №697-к, згідно з яким відповідача поновлено на роботі та зобов’язано відділ організації бухгалтерського обліку та звітності провести виплату заробітної плати згідно з рішенням суду (а.с. 15).

Правовою підставою заявлених позивачем вимог є положення статті 1212 ЦК України.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

До відсутності правової підстави коментована стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Підставою за якою у відповідача відпала правова підстава набуття грошових коштів у розмірі 20 145,48 грн. позивач вважає скасування наказу від 14 грудня 2016 року №2833-к «Про звільнення ОСОБА_2З.».

Статтею 1215 ЦК України передбачено, яке безпідставно набуте майно, не підлягає поверненню, а саме: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; та інше майно, якщо це встановлено законом.

До такого майна, зокрема, відноситься заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України "Про оплату праці"). До інших платежів, що прирівнюються до заробітної плати, відносяться гонорари штатним працівникам газет, журналів, видавництв тощо, оплата відряджень та інші платежі, передбачені у Розділі 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5)

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки наказ № 2833-к від 14.12.2016 року «Про звільнення ОСОБА_2З.» скасовано, отже відпали підстави для виплати вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України отримані суми цим працівником підлягають поверненню роботодавцю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1600 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 1212 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( код ЄДРПОУ 000322129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна,12 г) безпідставно набуті вихідну допомогу в розмірі 13 838,53 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 306,95 грн., а всього 20 145,48 грн. ( двадцять тисяч сто сорок п’ять гривень сорок вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( код ЄДРПОУ 000322129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна,12 г) судовий збір у розмірі 1600 грн. ( одну тисячу шістсот гривень).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_5