Рішення № 72139948, 12.02.2018, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1564/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25000,00 гривень за розпискою від 31.01.2016 року та 640,00 гривень сплаченого судового збору.

10 січня 2017 року Бродівським районним судом Львівської області відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу право для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на те, що розгляд справи проводиться судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільно процесуального кодексу України фіксація судового процесу за допомогою звукозапису технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 31 січня 2016 року позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики у вигляді розписки, згідно якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові копни у сумі 25000,00 гривень, які відповідач зобов’язалась повернути протягом 2016 року (а.с. 5).

З пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, вбачається, що на даний час у в неї виникла потреба в коштах, і вона звернулась до відповідача з проханням повернути борг. Проте, відповідач зустрічей уникає, добровільно борг не повертає.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видасться боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, яку згідно зі ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України суди мають враховувати при застосування таких норм права.

Із наданої суду копії розписки вбачається, що відповідач зобов’язаний повернути ОСОБА_4 борг в сумі 25 000,00 грн. Крім того, вищезазначена розписка містить в собі відомості щодо строку погашення боргу, а саме, протягом 2016 року.

Боргова розписка скріплена підписом відповідача.

Отже, вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та строку повернення боргу.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем понесено витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн., що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір». Отже, вказану суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 25000,00 грн. заборгованості за договором позики та 640,00 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Бродівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_5