Рішення № 72139739, 06.02.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

06.02.18

Справа №336/5929/17

пр.2-а/336/42/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді: Наумова О.О.,

при секретарі: Сергієнко С.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання його документів та не прийняття рішення щодо можливості призначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності І групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи та прийняти рішення щодо можливості призначення і виплати нарахувати йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності І групи, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати, я саме витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проходження медичного огляду 20 грудня 2016 року йому встановлено інвалідність І групи внаслідок травми, поранення та його наслідків, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. Після цього він звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності. В квітні 2017 року він отримав лист № 248/3/6/499 від 14.02.2017 року від Департаменту фінансів Міністерства Оборони України, відповідно до якого йому було повернуто на доопрацювання документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі на підставах, викладених в позові.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення (а.с.41-42) заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Чехословаччині, де велися бойові дії. Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4990 від 06.12.2016 року, ОСОБА_1 при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, отримав поранення (у 1968 році) (а.с.13). На підставі виписки з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ № 0673482 від 20.12.2016 року ОСОБА_1 встановлена перша група інвалідності у зв'язку із пораненням (контузією і захворюванням), пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.10). ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності. Листом № 248/3/6/499 від 14.02.2017 року від Департаменту фінансів Міністерства Оборони України, було повернуто на доопрацювання документи ОСОБА_1 з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння (а.с.19).

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у п.п.5-9 п.2 ст.16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 вказаної вище Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 зазначеного вище Порядку.

Відповідно до п.13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, виходячи з наведеного, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Із наведеного випливає, що, отримавши заяву позивача, відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про призначення або відмову в призначенні грошової допомоги і це рішення може бути предметом оскарження у суді. Проте, відповідач відповідне рішення не прийняв та вийшов за межі своїх повноважень, повернувши позивачеві документи на доопрацювання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАСУ, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За ч.3 ст.134 КАСУ, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, право на відшкодування витрат на правову допомогу передбачено лише за участь адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

В свою чергу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження судових витрат в сумі 1500 грн. позивач надавав суду розрахунок витрат на правову допомогу, договір про надання юридичних послуг № 680 від 26 вересня 2017 року між ним та адвокатом ОСОБА_3, копії квитанцій № 680/1 від 13.10.2017 року та № 680/2 від 13.10.2017 року про прийняття грошових коштів у розмірі 1500,00 гривень від ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_3 за участь у судовому засіданні та ознайомлення з матеріалами справи (а.с.20-25).

Суду не надано доказів, що позивачем ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу адвокатом ОСОБА_3 при розгляді даної справи.

У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства Оборони України в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя О.О.Наумов