Рішення № 72139426, 06.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.02.2018

Справа № 320/8168/17

2/320/782/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд у складі:

головуючого – судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.11.2005 року у розмірі 26681,47 гривні та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп., зазначаючи, що 24.11.2005 року з відповідачкою був укладений кредитний договір, згідно якого вона одержала від позивача кредит в сумі 2100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2017 року складає 26681 гривню 47 копійок, з яких: 266,20 грн. – заборгованість за кредитом, 20737,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3930,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1246,74 грн. – штраф (процентна складова).

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі за зазначеними у позовній заяві доводами та підставами.

Представник відповідачки – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав письмові заперечення, згідно яких зазначив, що в матеріалах цивільної справи відсутній укладений між сторонами договір, на який позивач посилається як на підставу виникнення зобов’язань ОСОБА_1 перед позивачем. Зазначив, що розрахунок заборгованості виконаний за допомогою комп’ютерної програми, але, на думку представника відповідачки, позивачем не додано підтвердження того, чи сертифікована дана програма і чи не може стороння особа здійснити втручання до даної програми. Крім того, представник відповідачки у судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності, який позивачем був пропущений, оскільки останній платіж був здійснений відповідачкою у липні 2014 року, а до суду позивач звернувся лише 03.11.2017 року.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

24.11.2005 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, згідно якого відповідачка одержала від позивача кредит в сумі 2100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір, що підтверджується її особистим підписом у заяві (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, тому, згідно розрахунку заборгованості, доданого до матеріалів справи, відповідачка станом на 30.09.2017 року має заборгованість у розмірі 26681 гривні 47 копійок, з яких: 266,20 грн. – заборгованість за кредитом, 20737,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3930,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1246,74 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.11-16).

Однак з матеріалів справи та пояснень представника відповідачки у судовому засіданні вбачається, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Так, у відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки між сторонами в порядку ст.259 ЦК України домовленості щодо зміни тривалості позовної давності не було досягнуто, на дані правовідносини поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки, перебіг якої починається зі спливом строку виконання зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч.5 ст.261 ЦК України зазначено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Строк дії договору, як передбачено п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, становить 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом даного строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Судом встановлено, що договір про надання банківських послуг, був укладений сторонами 24 листопада 2005 року строком на 12 місяців, у зв’язку з чим строк його дії спливає 24 листопада 2006 року, однак, оскільки жодна із сторін договору не проінформувала іншу сторону про припинення його дії, кредитний договір був автоматично пролонгований ще на 12 місяців, тобто до 24 листопада 2007 року, і 24 листопада 2007 року строк виконання договору сплив у зв’язку із закінченням строку його дії.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH)

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно наданої до матеріалів справи копії анкети-заяви (а.с.10), строк дії кредитної картки, виданої відповідачці, до листопада 2007 року.

Як було встановлено судом у судовому засіданні, а також підтверджується доданою до матеріалів справи копією розрахунку заборгованості за кредитним договором, останній платіж з погашення заборгованості відповідачкою був здійснений 26.07.2014 року (а.с.8), а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості лише 03 листопада 2017 року.

Враховуючи положення ст. 266 ЦК України, оскільки позовна давність до основної вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором спливла, то відповідно позовна давність спливла і до додаткових вимог щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, комісії та штрафних санкцій.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що після закінчення строку дії попередньої картки відповідачкою була отримана нова картка, оскільки жодних доказів на підтвердження даного факту представник відповідача не надав.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, належним чином оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено представником відповідачки у справі, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідачки не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 253-259, 261, 266, 509, 526 суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В.Юрлагіна