Постанова № 72138368, 08.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/97/2018(м)

264/4972/17

Головуючий у 1-й інстанції Кузнецов Д.В.

Суддя-доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, третя особа приватний нотаріус Маріупольського нотаріального округу Бодягіна Інесса Ігорівни, про розірвання спадкового договору, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Маріупольської міської ради про розірвання спадкового договору від 27 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою.

11 грудня 2017 року представником ОСОБА_2- ОСОБА_5, була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виконувати будь-які дії, направлені на примусове виконання спірного спадкового договору до закінчення розгляду позову по суті; заборони відповідачу направляти своїх представників та представників соціальної служби за місцем мешкання позивачки до закінчення розгляду позову по суті.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2017 року у задоволені заяви адвоката ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, та, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2017 року та ухвалити рішення, яким задовольнити клопотання представника позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що після подання до суду позовної заяви,тобто після 03.10.2017 року, відповідач направляє за місцем мешкання позивачки представників соціальної служби, які проти волі позивачки, із застосуванням фізичного насилля, намагаються штучно створювати докази виконання належним чином умов спадкового договору. До звернення з позовом до суду, відповідач належним чином не виконував свої обов'язки, передбачені зазначеним договором, що стало підставою звернення до суду про його розірвання. Тому, будь-які дії, після подання позову, направлені на примусове, насильницьке, проти волі позивача виконання договору, при наявності спору щодо його виконання, є такими, що направлені на штучне створення доказів та є зловживанням процесуальними правами.

У судове засідання не з'явились позивачка,представник відповідача Маріупольської міської ради та третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача та третя особа надали заяви про слухання справи за їх відсутність. (а.с.30,37,43,45)

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу,дослідивши виділені матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем вид забезпечення позову не відповідає обраному способу захисту порушених прав та не надано доказів, що невжиття заявленого заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про розірвання спадкового договору.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Маріупольської міської ради про розірвання спадкового договору від 27 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою із посиланням на те, що відповідачем умови спадкового договору не виконуються, а за позивачем доглядають інші особи.

11 грудня 2017 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виконувати будь-які дії, направлені на примусове виконання спірного договору до закінчення розгляду позову по суті також заборонити відповідачу направляти своїх представників та представників соціальної служби за місцем мешкання позивачки до закінчення розгляду справи по суті. В обґрунтування поданої заяви зазначав, що після подачі позову відповідач став направляти за місцем проживання позивачки осіб із соціальної служби, які проти волі позивачки, намагаються штучно створювати докази того, що відповідач начебто належним чином виконує умови спадкового договору. При цьому представники соціальних служб застосовують до позивачки насилля та погрози, та оказують на неї психологічний тиск.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України( у редакції, що діяла на момент вирішення справи судом) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 149 ЦПК України( у редакції , що діє з 15.12.2017 року), якою визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

З оглядом на те, що предметом спору є розірвання договірних відносин( спадкового договору) між сторонами, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, це може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявляючи вимоги про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виконувати будь-які дії, направлені на примусове виконання спірного спадкового договору до закінчення розгляду позову по суті, заборони відповідачу направляти своїх представників та представників соціальної служби за місцем мешкання позивачки до закінчення розгляду позову по суті, позивач фактично просить зупинити дію спадкового договору, що є недопустимим в межах процедури забезпечення даного позову, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що безумовно суперечить загальним принципам цивільного судочинства

Суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 151, 153 ЦПК України мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач своїми діями після пред'явлення позову до суду, тобто після 03.10.2017 року, штучно створює докази виконання умов договору, не спростовує висновків суду, оскільки відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Отже, заявляючи вимоги про скасування спадкового договору, позивач має саме надати докази щодо невиконання набувачем його розпоряджень на час звернення до суду, та інші події в часі не є предметом доказування у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд не порушив норми Цивільного процесуального кодексу, а тому ухвала має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,382 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 12 лютого 2018 року.

Судді Гаврилова Г.Л.

Зайцева С.А.

Пономарьова О.М.