Ухвала суду № 72138211, 12.02.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/626/18

Провадження №2/242/638/18

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2018 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Переясловська Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР», звернувся до Селидівського міського суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При подачі позову до суду судовий збір не сплачено.

Одночасно з поданою позовною заявою додано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що постановою Правління НБУ від 27.11.2014 р. № 743 ПАТ «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» віднесено до категорії неплатоспроможних; на підставі постанови Правління НБУ від 21.12.2015 р. № 914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.12.2015 року № 234 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку, а тому з огляду на неплатоспроможність та важке фінансове становище просить відстрочити сплату судового збору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представник позивача доказів на підтвердження обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору суду не надав. Посилання представника позивача на скрутне матеріальне становище як на підставу для відстрочення сплати судового збору, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З огляду на зміст позовних вимог, ціну позову, розмір обов'язкового судового збору, який підлягають сплаті, та те, що позивачем не надано належних доказів для відстрочки сплати судового збору, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про відстрочку сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Враховуючи викладене, позовна заява не може бути прийнята до провадження суду до усунення вказаних недоліків.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовна заява повинна бути залишена без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Інакше заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя