Ухвала суду № 72135898, 12.02.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 480/801/17

Номер провадження :11-кп/791/174/18 Головуючий в І інстанції : Казанлі Л.І.

Категорія: ч.3 ст.289 КК України Доповідач: Калініченко І.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2018 року лютого місяця 12 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого судді: Калініченка І.С.

Суддів: Коломієць Н.О., Гемми Ю.М.

Секретар судового засідання: Темнюк Т.А

З участю прокурора: Зайкова О.В

Обвинуваченого: ОСОБА_1

Захисника: ОСОБА_2

Потерпілого: ОСОБА_3

Представника потерпілого:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні в залі Апеляційного суду Херсонської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150260001123 від 26.12.2016 року, за апеляційною скаргою із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року щодо: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Казахстан, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст.89 КК України не судимого,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_1, з урахуванням ухвали Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.10.2017 року про виправлення описки, відраховувати з 18.04.2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зараховано ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув’язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 17 квітня 2017 року до 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі , а з 21 червня 2017 року по 27 вересні 2017 року один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, - 185730 гривень.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в середині листопада 2016 року, більш точної дати встановити не представилось можливим, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, СВТ «Космос-1», одержав від потерпілого ОСОБА_3 транспортний засіб «KIA Cerato» номерний знак НОМЕР_1 для проведення ремонтних робіт, а також грошові кошти в сумі 10000 гривень. 22 грудня 2016 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, реалізуючи який, він за допомогою ключів проник до цього автомобіля, завів його та покинув місце свого тимчасового проживання, тим самим зник з місця вчинення злочину. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 175730 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений подав апеляційну скаргу із доповненнями, в якій вважає вирок суду незаконним та розглянутим одностороннє з обвинувальним ухилом. Вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, неправильно кваліфікував його дії та призначив занадто суворе покарання.

В обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що він пояснював, що власник автомобіля передав йому свій автомобіль, користування автомобілем було погоджено з власником, який дав усну згоду на користування автомобілем. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 теж не заперечував цієї обставини, що передав свій автомобіль йому, а також грошові кошти в сумі 10000 грн. для ремонту. Вважає, що він, фактично, шляхом обману заволодів автомобілем, тому його дії слід кваліфікувати за ст.190 КК України.

Також не погоджується з висновками суду в частині відсутності пом’якшуючих вину обставин, оскільки судом не було взято до уваги, що свою вину він визнав, щиро розкаявся, позитивно характеризується, мешкав з цивільною дружиною та має на утриманні неповнолітнього сина.

Просить вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року змінити, перекваліфікувати його дії зі ст.289 КК України на ст.190 КК України та призначити мінімальний строк покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зі змісту цієї норми вбачається, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції дотримано вимоги ст.91-93 КПК України, спрямованих на встановлення у провадженні об’єктивної істини.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за вказаною статтею, як незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди, обґрунтовано доказами, які досліджено судом при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.

Судом, відповідно до вимог чинної редакції ст. 72 КК України, зроблено перерахунок попереднього ув’язнення ОСОБА_1.

Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений визнав факт незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого та суму заподіяної ним шкоди, пояснивши, що дійсно домовився з потерпілим про ремонт автомобіля останнього, від якого отримав автомобіль, ключі та 10000 грн., але не мав наміру займатися ремонтом автомобіля, тому вирушив на ньому до м. Дніпро, де згодом його продав.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується:

- показами потерпілого, який в суді пояснив, що він дійсно передав обвинуваченому свій автомобіль, ключі від автомобіля та грошові кошти у сумі 10000 гривень на його ремонт, однак документи на автомобіль та дозвіл на його використання він обвинуваченому не надавав;

- показами свідка ОСОБА_4, який пояснив, що у м. Дніпро він працював на автостоянці неподалік залізничного вокзалу та бачив як ОСОБА_1 поставив на стоянку автомобіль марки «KIA Cerato», декілька разів відвідував стоянку, а потім транспортного засобу не стало;

- висновком судової автотоварознавчої експертизи № 17-374 від 26 квітня 2017 року, відповідно до якого вартість автомобіля «KIA Cerato» складає 175730 грн. та є великою матеріальною шкодою.

Оскільки викладені докази повністю узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, у суду першої інстанції не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість та достовірність, які обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.

Щодо посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на неправильну кваліфікацію його дій, то вони не заслуговують на увагу, оскільки у вироку судом повно розтлумачено норми, передбачені статтями 289 та 190 КК України.

Так, об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.289 КК України виражається в незаконному заволодінні транспортним засобом. Воно може бути вчинене лише шляхом активної поведінки особи, тобто вчиненням дій. Пункт 1 примітки до цієї статті розкриває це поняття як протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

З вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст.289 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який відноситься до особливо тяжких, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, в силу ст.89 КК України не судимий, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Щодо посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на пом’якшуючі вину обставини, оскільки він свою вину визнав та щиро розкаявся, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає, що обвинувачений фактично не визнав себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні та не усвідомив тяжкості скоєного ним правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання, врахував наявність всіх обставин та дійшов правильного висновку призначивши ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.3 ст.289 КК України.

На думку колегії суддів, саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати, що призначене обвинуваченому покарання є несправедливим через його суворість, як про те зазначає в апеляційній скарзі обвинувачений, не вбачається.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були б підставами для скасування або зміни вироку, колегією судді не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після постановлення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Судді: Калініченко І.С./підпис/ ОСОБА_5О./підпис/ ОСОБА_6М./підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: І.С.Калініченко