Рішення № 72134064, 02.11.2017, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/561/13-ц

Провадження № 2/548/10/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2017 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Миркушіної Н.С.,

при секретарі- Вовк М.І., ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в обгрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року ОСОБА_3 04.04.2008 року отримав кредит у розмірі 49000.00 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.04.2028 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із відповідача 04.04.2008 року уклали договір іпотеки № PLGOGK0000000098 . Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 108.50, житловою площею 74.00 кв.м, який розташований за адресою: Полтавська обл., Хоролський район, м. Хорол, вул. Ватутіна, буд. 9а. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 353500 грн. 00 коп.

В ході розгляду цього позову відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, вказавши, що позовних вимог 04 квітня 2008 року між ним ОСОБА_3 ( він же Позичальник) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( він же ОСОБА_6) був укладений кредитний договір № PLG0GK0000000098. Згідно цього Кредитного договору ОСОБА_6 зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти, строком на 20 років (з 04 квітня 2008 р. по 04 квітня 2028 р. включно), шляхом видачі готівки через касу у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 60900,00 дол. США на наступні цілі: 49000,00 дол. США - на придбання нерухомості та 1 1900,00 дол. США - на сплату страхових внесків у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 цього Договору.

В свою чергу Позичальник зобов’язався в обмін наданого кредиту повернути його Банку згідно порядку і у строки вказані у п.8.1. Кредитного договору та сплатити:

- відсотки за користування кредитом - 1,00% на місяць на суми залишку заборгованості за кредитом;

- щомісячну винагороду за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів;

- разову винагороду за надання фінансового інструменту - 2% від суми наданого кредиту.

Погашення заборгованості за цим Кредитним договором (за винятком винагороди, яка сплачується в момент надання кредиту) здійснюється шляхом сплати коштів у розмірі 562,01 дол. США (щомісячний платіж), згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до Кредитного договору), що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам та винагороді.

Період сплати (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) - з 27 по 4 число кожного місяця.

При порушенні Позичальником зобов’язань із погашення Кредиту, останній сплачує Банку:

- пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні;

- штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

Згідно Додатку 1 до Кредитного договору встановлено таку загальну вартість кредиту:

- сума кредиту - 49000,00 дол. США;

- термін кредиту - 20 років;

- річна процентна ставка - 12 % на залишок кредиту;

- щомісячна винагорода за резервування ресурсів - 0,48 % річних;

- разова винагорода за надання фінансового інструменту - 2 % від суми наданого кредиту;

- сума % та винагород - 85882,40 дол. США;

- реальна процентна ставка - 12,59 %.

Забезпеченням виконання Позичальником зобов’язань за даним Договором (п.8.3) виступає іпотека будинку загальною площею 108,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Хорол, вул. Ватутіна, 9-А.

04 квітня 2008 року ОСОБА_3 згідно укладеного Кредитного договору було отримано кредит на купівлю нерухомості в сумі 49000,00 дол. США.

На момент подання зустрічного позову фактично ОСОБА_3 у рахунок погашення кредиту сплачено 13156,00 дол. США та 5325,86 грн.

ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_6 з незрозумілих підстав висуває до нього вимоги з ціною позову 106699,50 дол. США. За розрахунками Відповідача ця сума складається з наступного:

49048,65 дол. США - заборгованість за кредитом;

25665, 98 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

773,98 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

26100 16 , дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи: 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина) 5079,44 дол. СІША - штраф (процентна складова).

ОСОБА_3 не погоджується із вимогами Банку та з метою встановлення дійсних обставин справи, ним було подано до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої було поставлено ряд питань на предмет відповідності умов Кредитного договору та бухгалтерського обліку по кредитній справі нормам чинного законодавства.

Проведення експертизи було доручено Полтавському відділенню при Харківському науково- дослідному інституті судових експертиз ім. Заслуженого професора Бокаріуса.

Згідно Висновку експерта за № 1186 від 31 січня 2014 року, було встановлено ряд грубих порушень чинного законодавства зі сторони Банку як під час виконання Кредитного договору так і під час його укладення.

Кредитний договір - це цивільно-правовий договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та па умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, із змінами та доповненнями).

Абзац 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, шо відносини, які витікають із договорів про падання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян, у тому числі про надання кредитів, регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на це, вважаю, що Кредитний договір № PLG0GK0000000098 від 04 квітня 2008 року не відповідає законодавству, а тому його потрібно визнати недійсним з наступних підстав: Кредитний договір укладений в умовах застосування Банком в момент вчинення правочину недобросовісної практики введення споживача кредитних послуг в оману.

Як свідчать Висновки експерта: а) щомісячний платіж в розмірі 562,01 дол. США, встановлений у п.8.1. Кредитного Договору, який Позичальник мав сплачувати в рахунок погашення заборгованості по кредиту згідно відповідного Графіка (Додаток 2 до Кредитного договору) не відповідає відсотковій ставці 12,48 %, зафіксованій сторонами під час укладення Договору (12 % - річна процентна ставка та 0,48 % річних - щомісячна винагорода за резервування ресурсів).

При ануїтетному платежі в розмірі 562,01 дол. США відсоткова ставка становить: за період з 04 квітня по 04 жовтня 2008 року - 12,61 %, за період з 05 жовтня 2008 року по 13 лютого 2013 року - 15,77 %.

Виходячи з умов Кредитного договору розмір щомісячного платежу на момент його укладення мав складати 556,02 дол. США. б) створено арифметичне викривлення відношення кількості днів у році.

Встановлений у Кредитному договорі (п.3.3.) порядок нарахування відсотків виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році замість 365/366 днів, спричинив невідповідність кількості розрахункових днів річних фактичній кількості днів при обрахунку відсотків за місяць. Як результат - штучно збільшено відсотки на 1,389 % річних в 2008 році та на 1,017 % в наступних роках. в) встановлена добова ставка пені за Кредитним договором більше ніж в 3,5 разів перевищує межу законодавчо встановленої добової ставки.

Згідно п.8.3. Договору при порушенні Позичальником зобов’язань із погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. Згідно вимог ст.ст. 1-3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 року №543/965 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня. г) сукупна вартість кредиту, передбачена умовами Кредитного договору, збільшена за рахунок завищення відсотків при визначенні ануїтети их платежів, розрахованих з арифметичними викривленнями, та завищення щоденного відсотку при обрахуванні пені. д) розрахунок заборгованості Позичальника (по сплаті процентів за кредит, штрафних санкцій та погашення основної суми боргу) перед Банком не відповідає умовам Кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим Креди тним договором в частині завищення від сотко вої ставки. е) у порушення Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 14 серпня 2003 року №337 не укладався договір про відкриття поточного рахунку, як це передбачено креди тним договором; е) порушено порядок укладення кредитних договорів, передбачений ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_3 просить звернути увагу, шо експертизою встановлено ряд порушень норм чинного законодавства, допущених Відповідачем під час укладення правочину. Про що це говорить? Лише про те, що ОСОБА_6, користуючись своєю перевагою знань у банківській справі, навмисно та свідомо ввів його ОСОБА_3, як споживача, в оману, надаючи під час укладення правочину інформацію щодо кредитних послуг у нечіткий, незрозумілий (двозначний) спосіб. Як наслідок - неможливість для Позичальника здійснення свідомого вибору, що в подальшому, уже під час виконання умов договору, спричиняє для нього вкрай негативні наслідки.

У випадку формування договірних відносин не має місця для недобросовісності, нечесності та відвертій дискримінації між сторонами.

ЗУ «Про захист прав споживачів» називає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції - нечесною підприємницькою практикою (п.14 ст. 1).

Стаття 19 цього Закону забороняє нечесну підприємницьку практику, яка включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Згідно ч.2 п.2 цієї статті підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п.б.ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Тому, ОСОБА_3 вважає, що встановлення самого факту обману під час укладення Кредитного договору, незалежно від наслідків, згідно з ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» уже є безумовною підставою припинення договірних відносин через визнання такого правочину недійсним у цілому.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_7 не з"явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та прохає їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судове засідання відповідачі за первісним позовом - позивачі за зустрічним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не з"явилися, але подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, зазначивши, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до них про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не визнають.

Суд, врахувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи , належно та допустимо оцінивши всі зібрані по справі докази дійшов висновку, що первісний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними відмовити за безпідставністю позовних вимог, зі слідуючих підстав.

Положеннями частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України визначено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року ОСОБА_3 04.04.2008 року отримав кредит у розмірі 49000.00 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.04.2028 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із відповідача 04.04.2008 року уклали договір іпотеки № PLGOGK0000000098 . Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 108.50, житловою площею 74.00 кв.м, який розташований за адресою: Полтавська обл., Хоролський район, м. Хорол, вул. Ватутіна, буд. 9а. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 353500 грн. 00 коп.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором Відповідач станом на 13.02.2013 року має заборгованість - 106699.50 [Долар США], яка складається з наступного:

- 49048.65 [Долар США] - заборгованість за кредитом;

- 25665.98 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 773.98 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 26100.16 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

а також штрафи відповідно до Договору: - 31.29 [Долар США] - штраф (фіксована частина); - 5079.44 [Долар США] - штраф (процентна складова).

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов’язання за вказаним договором залежним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та вести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України заслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно- правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом праів іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнені предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою дія виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: Полтавська обл., Хоролський район, м. Хорол, вул. Ватутіна, буд. 9а.

Відповідно до ст.ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст. 610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору, або встановлений законом.

Спеціальним законом, який регулює питання звернення стягнення на предмет іпотеки є Закон України «Про іпотеку».

За змістом ч.1 ст.575 ЦК України, ст.1 Закону України «Про іпотеку, іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При настанні вказаних обставин іпотекою держатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцяти денний строк та попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.

Проте, невиконання банком вимог ч. 1 ст. 35 Закону України « Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись до суду в будь-який час за захистом своїх порушених прав, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст.124 Конституції України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 37постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої ст. 35 Закону України « Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третястатті 33 Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України, яка визначає способи судового захисту цивільних прав та інтересів особи, одним із таких способів захисту є визнання права, в тому числі визнання права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права у суді, який визначається законом чи договором.

Відповідно до положень ст. 36 вказаного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, які визначають можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України « Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за кредитним договором не погашена в повному обсязі.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду врегульовано ст. 39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Зокрема, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 якого не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України « Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що : таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений цим Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди).

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, повинен відповідно до ст.217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» а не відмовляти в позові.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав первісних позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості , яка виникла у відповідача перед позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 214-215, ЦК України, ст. ст. 526, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та уточнений зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, - задовольнити повністю.

Звернути стягнення на будинок загальною площею 108,50 кв.м. , житловою площею 74,00 кв.м., який ований за адресою: Полтавська обл., Хоролський район, м. Хорол, вул. Ватутіна, буд. 9а, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № № PLGOGK0000000098 від 04.04.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_6 «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного у прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підриємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку ( предмет іпотеки), розташованому за адресою: Полтавська обл., Хоролський район, м. Хорол, вул. Ватутіна, буд.9а зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого ріально поширюється на адресу вказанного будинку.

Відповідно до Закону України " Про мораторій на стягнення майна громадян України " № 1304-VII заборонити виконання примусового стягнення предмета іпотеки на період дії цього Закону.

У задоволенні уточненого зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту № PLGOG0000000098 укладеного 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 та договору іпотеки від 04 квітня 2008 року між ЗАТ КБ ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 недійсними, - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Н.С. Миркушіна