Рішення № 72133977, 06.02.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1744/17

2/559/138/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Ходак С.К.,

секретаря судового засідання Федчук А.А.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.08.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, у розмірі встановленому договором. У порушення зазначених умов договору, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, своєчасно не надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань, станом на 04.07.2017 року відповідач має заборгованість – 20308 (двадцять тисяч триста вісім) гривень 35 копійки з яких: 4128,79 грн. – тіло кредиту; 6448,06 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 8288,34 грн. – нараховано пені; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 943,25 грн. – штраф (процентна складова).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги визнали частково, а саме в частині заборгованості по тілу кредиту, в розмірі 4128,70 грн. В решті за явлених вимог просять відмовити за безпідставністю. На обґрунтування своє позиції пояснили слідуюче, що по розрахунку №1, 31.07.2013 сальдо поточної заборгованості за кредитом ( колонка №3 по рахунку з ліва на право) становила 3990,00 грн. Станом на 10.08.2013 сальдо поточної заборгованості за кредитом (колонка №3 по рахунку з ліва на право) становила 3984,16 грн. 10 серпня 2013 року відповідачем по справі на погашення заборгованості були внесені 2400 гривень, що підтверджується розрахунком №1 позивача – перша колонка по рахунку з права на ліво. Банк на погашення заборгованості за процентами зарахував лише 106,16 грн. (п’ята колонка по рахунку з права на ліво), загальна заборгованість за процентами на 10.08.2013 становила 72,10 грн. – четверта колонка по рахунку з права на ліво. Невідомо чому банк не зарахував 2293,84 грн. (2400 грн. – 106.16 грн. борг за процентами) сплачені відповідачем кошти на погашення будь-якого зобов’язання за даним кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок не містить інформації про зарахування 2293,84 грн. на будь-який з рахунків банку. В період з 10 по 21 серпня 2013 року ОСОБА_3 додатково не отримував кредитних коштів. І сальдо поточної заборгованості за кредитом становило 3984.16 грн. 22.08.2013 відповідач вніс на рахунок банку для погашення заборгованості 300 гривень, які були зараховані на погашення заборгованості, і як вбачається із розрахунку (колонка 3 по рахунку з ліва на право), банк зарахував дані кошти на погашення тіла кредиту, оскільки сальдо поточної заборгованості складало 3684,16 грн. Аналізуючи розрахунок №1, наданий позивачем, а саме, колонки 3-4 по рахунку з ліва на право, станом на 23.08.2013 банк вказав суму 3959,16 грн. – сальдо поточної заборгованості за кредитом, тобто, банк збільшив тіло кредиту на 275 гривень, не зрозуміло чому – відповідач грошових коштів не отримував у період з 10 по 20 серпня 2013 року, а зарахував заборгованості за відсотками до тіла кредиту, що суперечить нормам Цивільного законодавства та умовам договору та обґрунтуванням в позовній заяві - в розділі 4 позовної заяви позивачем вказано, в разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числі клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, визначеному в Тарифах. При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. ОСОБА_4 такий вид стягнення та нарахування штрафу не застосовував, це підтверджується наданим розрахунком заборгованості №1. В той же час, позивач з невідомих причин зараховував до тіла кредиту заборгованість за відсотками, що вбачається з колонки 3 розрахунку заборгованості №1 за періоди: з 15-17.04.2014 р. – сальдо простроченої заборгованості на 15.04.2014 – 7161,70 грн., 16.04.2014 – 7405,79 грн., 17.04.2014 - 7930,79 грн. і такі нарахування мали місце до 31.05.2015. В період погашення заборгованості з 01.04.2015 по 01.05.2015. Станом на 01.04.2015 сальдо поточної заборгованості за кредитом становило 7355,91 грн. (колонка 3 по рахунку з ліва на право). 17 та 28 квітня 2015 року ОСОБА_3 на погашення заборгованості за кредитом вніс кошти в загальній сумі 5196 гривень. З вказаної суми банк на погашення процентів зарахував лише 202,42 грн. Таким чином, із внесеної суми 5196.00 грн. залишок внесених ОСОБА_3 коштів на погашення тіла кредиту становив - 4993,58 грн. (5196,00-202,42= 4993,58 від внесеної на погашення суми віднято нараховані проценти). Станом на 28.04.2015, сальдо поточної заборгованості за даними банку склало 4568,33 грн., що свідчить про те, що банк зарахував на погашення тіла кредиту лише 2787,58 грн. ( 7355,91 – 4568,33 = 2787,58 грн.), однак, невідомо куди поділися сплачені ОСОБА_3 2206 грн. (4993.58 – 2787,58 – від залишку коштів на погашення тіла кредиту віднято фактично зараховані на погашення тіла кредиту кошти). З наданого до суду розрахунку №1 дана сума коштів не зараховувалася на жоден із рахунків, призначених для погашення заборгованості. Не зарахування таких коштів – 2206.00 грн. на погашення тіла кредиту, сторона позивача нічим не обґрунтувала. Тобто, станом на 28.04.2015 розмір тіла кредиту мав би становити не 4568,33 грн., а 2362,33 грн. Тому, подальший розмір заборгованості за користування кредитом вважає недостовірним. В розрахунку №1 відсутня інформація про зарахування такої суми коштів на погашення пені, процентів чи інших платежів. Вважають, що банк невірно здійснив зарахування коштів, внесених ОСОБА_3 для погашення заборгованості. Станом на 30.04.2015 розмір тіла кредиту збільшився на 89,78 грн. з 4568,33 грн. до 4658,11, а з 30.04.2015 по 03.05.2015 року на 700 грн. з 4658,11 грн. до 5358.11 грн. З розрахунку №1 (а саме з 4 колонки, якщо рахувати з право на ліво) вбачається, що банк здійснював нарахування заборгованості за процентами не за відсотковою ставкою 43,2, а значно вищою. Що доводиться наступним чином: розрахунок заборгованості здійснюється за формулою (А1*0.432*А2)/360 днів = Х, де А1 – тіло кредиту; 0.432- процента ставка, А2- кількість днів прострочення. Станом на 18.05.2015 (як вказує банк) розмір заборгованості за тілом кредиту становив 5939,14 грн., а 22.05.2015 – 6469,14 грн. Застосовуючи описану вище формулу отримуємо наступне (5939,14*0,432*4)/360 = 28,51 грн., тобто, при наявності тіла кредиту 5939,14 грн., за 4 дні користування кредитом по відсотковій ставці 43,2%, заборгованість за процентами становить 28,51 грн., а не 133,94 грн. та 141,22 грн., як зазначено в колонці 4 розрахунку заборгованості. Це свідчать про те, що розрахунок заборгованості за кредитом за період 26.08.2011 по 31.05.2015 в своїй сукупності не дає змоги дійти висновку про заборгованість по кредитну саме на суму 7541,13 грн. А відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Зважаючи на ту обставину, що 28.04.2015 банк не здійснив зарахування 2206 грн., на тіло кредиту, то сторона відповідача вважає, що станом на 01.05.2015 розмір тіла кредиту повинен становити 2362,33 грн. 14.05.2015 ОСОБА_3 здійснив погашення заборгованості на суму 500 грн. Тобто, за 14 днів користування кредитом, тіло якого мало б становити 2362,33 грн., розмір заборгованості за процентами становив 39,68 грн. (2362,33*0,432*14)/360=39,68. Із 500 грн. спрямованих на погашення кредиту, банк повинен був відрахувати 39,68 грн. за погашення заборгованості за процентами, а решту суми – 500-39,68= 460,32 грн. скерувати на погашення тіла кредиту, котре на 14.05.2015 мало становити 2362,33-460,32=1902,01 грн. Використовуючи наведений вище приклад розрахунку, вважають, що станом на 01.06.2015 розмір заборгованості мав становити: 1902,01 грн. - тіло кредиту та 38,80 грн. заборгованості за процентами. З наданого банком розрахунку заборгованості №2 за період з 01.06.2015 по 04.07.2017, а саме, з колонки №19 (по рахунку з ліва на право) вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем по справі на 01.06.2015 становила 7753,01 грн. Дана сума складалася із двох складових заборгованості за наданим кредитом: 1659,91 грн з процентною ставкою 2,9% та 6093,10 грн. за процентною ставкою 3,6%. ПАТ КБ «Приватбанк» не надано суду жодного документу, який би підтверджував та обґрунтовував розмежування заборгованості по кредиту на різні суми із різними відсотковими ставками. З наданих суду документів, не можна встановити, чому банк здійснював нарахування процентів на суму 1659,91 грн. за процентною ставкою 2,9% , а на суму 6093,10 грн. за процентною ставкою 3,6%. В той же час, станом на 01.06.2015, розмір заборгованості за кредитом мав становити 1940,81 грн., а не 7753,01 грн. Маючи не вірну первинну суму заборгованості за тілом кредиту, вважають, що розрахунок заборгованості за період з 01.06.2015 по 04.07.2017 є невірним щодо розрахунку заборгованості за процентами та пенею. Дане твердження обґрунтовується і тим, що 15 та 28.06.2015 р. ОСОБА_3 здійснив погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 4300,00 грн., з яких банк зарахував погашення заборгованості на суму 1659,91 грн. за процентною ставкою 2,9 %, та зарахував 2640,01 грн для погашення заборгованості по боргу 6093,10 грн. з процентною ставко. 3,6%. З позовними вимогами погоджуються частково з наступних причин. ОСОБА_3 в дійсності отримував в ПАТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти та здійснював погашення заборгованості за кредитом. На обґрунтування позовних вимог позивачем по справі надані розрахунки заборгованості №1 за період з 26.08.2011 по 31.05.2015 та №2 за період з 01.06.2015 по 04.07.2017, з якими не погоджуються в повному обсязі з наступних причин. З наданих суду та досліджених письмових доказів вбачається, що розрахунок заборгованості №1 за кредитом за період 26.08.2011 по 31.05.2015 в своїй сукупності не дає змоги дійти висновку про розмір заборгованість по кредитну саме на суму 7541,13 грн. – ст.80 ЦПК України. А відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Сторона відповідача визнає розмір тіла кредиту, визначений в розрахунку заборгованості №2 за період з 01.06.2015 по 04.07.2017, оскільки ОСОБА_3 в дійсності в період з 03.06.2015 по 01.07.2017 отримував в банку кредитні кошти, всього на суму 14242,11 грн., але і здійснював погашення вказаної заборгованості, повернувши банку 13566,82 грн. Тому, заборгованість за тілом кредиту на суму 4128,70 грн. – відповідач визнає повністю. Не визнається в повному обсязі вимога про стягнення заборгованості за процентами на суму 6448,06 грн. у зв’язку з тим, що розмір заборгованості проведений на підставі недостовірних та не відповідаючих дійсності даних, про що вказувалося вище. Крім того, в розрахунку заборгованості №2 в колонці 16 під назвою «Прострочені вимоги», зазначено кінцеву суму 6209,11 грн., що не відповідає заявленій у позовній заяві вимозі про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом на суму 6448,06 грн. Невідомо чому, в наданому розрахунку і позовних вимогах наявна різниця на суму 238,95 грн. щодо нарахованої заборгованості за процентами. Банк дані розбіжності не обґрунтував. Вимогу про стягнення заборгованості за пенею на суму 8288,34 грн., не визнають повністю, у зв’язку з тим, що розрахунок заборгованості здійснено на підставі недостовірних та не відповідаючих дійсності сум заборгованості. А нарахування пені здійснюється на суму заборгованості. Крім того, в розрахунку заборгованості - колонці 11 під назвою «Нараховано пені за прострочене зобов’язання» станом на 04.07.2017 вказано суму 44,24, колонці 12 під назвою «Сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов’язання» вказано суму 44,24; в колонці 13 під назвою «Загальне сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов’язання» вказано суму 176,96 грн. З наданого суду розрахунку заборгованості та позовної заяви невідомо як банк визначав розмір нарахованої пені. В позовній заяві позивач вказує , що розмір нарахованої пені, який підлягає стягненню становить 8288,34 грн., вказуючи при цьому, що всі суми обґрунтовуються наданим суду розрахунком заборгованості. ОСОБА_4, в самому розрахунку, станом на 04.07.2017 в колонці «Загальне сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов’язання» вказано суму 176,96 грн. Інші колонки розрахунку заборгованості не містять хоча б наближені дані про те, що станом на 04.07.2017 розмір нарахованої пені становив 8288,34 грн. Позовна вимога про нарахування штрафу на суму 1443,25 грн. не підлягає до задоволення у зв’язку з тим, що штраф і пеня, відповідно до ст.549 ЦК України, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така правова позиція висловлена 21 жовтня 2015 року ВСУ України, за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2003цс15.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.08.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Проте, в судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити, чому виникли такі розбіжності в нарахуванні заборгованості, згідно представлених позивачем розрахунків (а.с.6-7, 8) на які вказували відповідач та його представник, на жодне поставлене запитання, обґрунтованої відповіді - не надав. За таких обставин, суд не може погодитись, що позивачем доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6448,06 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом та 8288,34 грн. нарахованої пені.

Позовна вимога в частині нарахування штрафу на суму 1443,25 грн. не підлягає до задоволення у зв’язку з тим, що штраф і пеня, відповідно до ст.549 ЦК України, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така правова позиція висловлена 21 жовтня 2015 року ВСУ України, за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2003цс15.

Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в частинні заборгованості за тілом кредиту, в сумі 4128,79 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: вул.Шкільна, 5, с.Панталія, Дубенський район, Рівненська область), на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО 305299, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2011 в розмірі 4128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: вул.Шкільна, 5, с.Панталія, Дубенський район, Рівненська область) судові витрати в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.02.2018.

Суддя: