Рішення № 72133570, 02.02.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Cправа №539/2593/17

Пров. №2/539/73/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді – Іващенка Ю.А.,

при секретарі – Мирна Т.Ф.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до служби автомобільних доріг у Полтавській області, третя особа філія «Лубенський райавтодор» дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до служби автомобільних доріг у Полтавській області, третя особа філія «Лубенський райавтодор» дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позові вказав, що 05.08.2017 року близько 16 год. 50 хв. на своєму власному автомобілі НОМЕР_1 рухався по автодорозі Лубни-В’язівок-Мацківці. За населеним пунктом Терни намагаючись об’їхати вибоїну лівим переднім колесом свого автомобіля потрапив у іншу вибоїну. При цьому розташування вибоїн було таким, що вони унеможливлювали безперешкодний проїзд по проїзній смузі.

Внаслідок потрапляння у вибоїну його автомобіль отримав пошкодження, а саме деформацію диска попереднього лівого колеса.

На місце ДТП були викликані працівники поліції, які оглянули місце пригоди та склали відповідну схему. Ними було встановлено, що автомобіль потрапив у вибоїну глибиною 13 см. і вона стала причиною ДТП і пошкодження автомобіля. Будь-яких попереджувальних дорожніх знаків у місці розташування виявлених вибоїн, які б попереджали про їх існування, розміщено не було. Площа вибоїн та їхня глибина свідчили про їхнє тривале існування і відсутність будь-яких робіт по їх ліквідації.

Позивач вважає, що з вини власника автодороги Лубни-В’язівок-Мацківці-Лукім’я Служби автомобільних доріг у Полтавській області йому заподіяно майнову шкоду, яка полягає у пошкодженні диску колеса вартістю 219 грн. з врахуванням його зносу. Також він був змушений провести тестування ходової частини автомобіля вартістю 92 грн. 20 коп. За проведення незалежної оцінки вартості пошкодження автомобіля ним було сплачено кошти в сумі 500 грн. Загальна сума матеріальної шкоди становить 811 грн. 20 коп.

Крім того, вважає, що пошкодженням автомобіля йому була спричинена моральна шкода, яка полягала в тому, що він був змушений змінити свій звичайних спосіб життя, свої життєві плани, відчуває від зазначеного душевний дискомфорт та витратив певну кількість свого особистого часу на ремонт автомобіля. Моральну шкоду оцінює в розмірі 3000 грн.

Також, для захисту своїх порушених прав, йому довелося звернутися за юридичною допомогою і згідно квитанції сплатив кошти в сумі 3500 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач прохає суд стягнути з відповідача на його користь 311 грн. 20 коп. майнової шкоди, 3000 моральної шкоди та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, прохають їх задовольнити. проти розгляду справи в заочному порядку не заперечують.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися повторно, про причини своєї неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи викладене за згодою позивача судом у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1 (а.с.6).

05.08.2017 року близько 16 год. 50 хв. на автодорозі Лубни-Вязівок-Мацківці водій ОСОБА_1 керуючи вищевказаним автомобілем, отримав пошкодження транспортного засобу внаслідок неякісного дорожнього покриття та не проведення ремонту даного покриття відповідними службами, що підтверджується заявою про подію складеною інспектором СРПП Лубенського ВП від 05.08.2017 року та схемою місця ДТП (а.с.7-9).

За звернення позивача Лубенським ВП ГУНП в Полтавській області було зроблено висновок з якого вбачається, що 05.08.2017 року до Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області надійшло звернення ОСОБА_1, про те, що на автошляху Лубни-Мацківці, громадянин ОСОБА_1 керуючи власним автотранспортом «Daewo Lanos D4LM 500 д.н.з. НОМЕР_2, потрапив у яму на дорожньому покритті, унаслідок чого вищевказаний транспортний засіб отримав пошкодження. Вході проведення перевірки за вх. №218 від 08.08.2017 року було отримано відповідь на запит від начальника філії Лубенський райавтодор» ОСОБА_3, який роз’яснює, що автодороги Лубни-В’язівок-Мацківці-Лукім’я знаходяться на балансі служби автомобільних доріг у Полтавській області. Філія «Лубенський райавтодор» виконує роботи з ремонту покриття автодоріг на замовлення та за кошти служби автомобільних доріг. Станом на 08.08.2017 року в повному обсязі виконано ямковий ремонт на автомобільних дорогах державного значення Р-42 Лубни-Миргород-Опішня та Т-24-17 /Н-08/ Чорнобай-Оржиця-Лубни. На даний час виконуються роботи по а/д Т-17-23 Лохвиця-Вирішальне-Лубни. Роботи з ямкового ремонту покриття а/д О-17-13-193 Лубни-В’язівок-Мацківці-Лукім’я будуть проводитися після закінчення робіт на державних автодорогах та отримання завдання від власника автодоріг (а.с.16,17).

Згідно звіту про незалежну оцінку майна вартість матеріального збитку власнику автомобіля НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП складає 219 грн. 00 коп.(а.с.19-28).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг , вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць.

Як передбачено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту, який має свої органи управління на місцях (ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.2 Єдиних правил ремонту та утримання доріг , вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони , затверджених Постановою КМУ від 30.03.1994 р. № 198, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні та безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів , забрудненню навколишнього середовища.

Відповідно до п. 11 вищевказаних Єдиних правил власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи зобов'язані своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху ; негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі.

Таким чином, суд вважає, що обов'язок по відшкодуванню збитків користувачам автомобільних доріг має нести Служба автомобільних доріг у Полтавській області Держагенства автомобільних доріг України, у порядку визначеному, зокрема, главою 82 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1.2. ДСТУ-3587-97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см – для решти категорій і груп.

Як встановлено схемою місця ДТП, складеною інспектором Лубенським ВП та наданими до суду фотографіями, позивач ОСОБА_1 потрапив у вибоїну глибиною 13 см., яка стала і причиною ДТП та пошкодження його транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 311 грн. 20 коп. майнової шкоди, що складається з 219 грн. вартості пошкодження диску колеса з урахуванням його зносу та 92 грн. 20 коп. тестування ходової частини автомобіля.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь моральних страждань позивача, їх тривалість, ті незручності, які він вимушений був терпіти, а саме необхідність докладати додаткових зусиль, направлених на ремонт транспортного засобу, звернення за правової допомогою до адвоката, звернення до органів поліції для оформлення факту ДТП на його підтвердження, до оцінювача для доведення розміру завданої майнової шкоди, а також вимоги розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем обґрунтовано розмір моральної шкоди на суму 1500 грн.

Що стосується відшкодування судових витрат, то відповідно до частин 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. за подання до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру та 640 грн. за звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, тож враховуючи задоволення судом вимоги позивача майнового характеру та часткове задоволення (а саме на половину) вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 960 грн. відшкодування судового збору (640+320).

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до квитанції №21/17 від 01.10.2017 року та розрахунку кількості та вартості послуг, наданих адвокатом згідно угоди №21/17 від 01.10.2017 року на представництво інтересів цивільного позивача у цивільній справі (а.с.57,58), позивачем було сплачено 4000 грн. за надання професійної правничої допомоги.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 1811 грн. 20 коп., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2187 грн. 97 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до суми задоволених вимог (4000 х 1811,20 / 3311,20(3000+311,20) ).

Крім того, позивачем були понесені витрати щодо складання звіту про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку) в сумі 500 грн. (а.с.19-28). Оскільки дані витрати є витратами пов’язаними з розглядом справи їх відшкодування повинно були здійснено пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України. Тобто в сумі 273 грн. 49 коп. (500 х 1811,20 / 3311,20(3000+311,20) ).

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 311 грн. 20 коп. майнової шкоди, 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 960 грн. судового збору, 2187 грн. 97 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 273 грн. 49 коп. витрат на складання звіту про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, мешканця 37500 АДРЕСА_1) до служби автомобільних доріг у Полтавській області (місце знаходження 36039 м. Полтава, вул. В.Чорновола, 22-А код ЄДРПОУ 25898491) третя особа філія «Лубенський райавтодор» дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» (місце знаходження 37552 Полтавська область Лубенський район с. Засулля вул. Харківська, 35) про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 311 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн., всього 1811 грн. 20 коп.

Стягнути з служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 960 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2187 грн. 97 коп., витрати на складання звіту про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку) в розмірі 273 грн. 49 коп., в всього судові витрати в сумі 3421 грн. 46 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз’яснити відповідачу, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_4