Рішення № 72130416, 29.01.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4225/17

Категорія 26

2/295/922/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

29.01.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Савіної Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30780,35 грн. за кредитним договором AN7GR291860157 від 19.02.2013 року, яка складається з: 9036,09 – заборгованість за кредитом; 7,64 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3521,18 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 16273,52 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором; штрафи 500,00 грн. (фіксована частина) та 1441,92 грн. (процентна складова). Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600,00 грн. В обгрунтування позову вказано, що між сторонами було укладено кредитний договір проте, у порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.02.2013 року між сторонами укладено кредитний договір AN7GR291860157 відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 13543,12 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як вбачається із заяви позичальника № AN7GR291860157, яка разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам складає між сторонами договір, кредит надавався позичальнику для купівлі комп’ютерної техніки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №№ AN7GR291860157 від 19.02.2013 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.10.2016 року становить 30780,35 грн. та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 9036,09 грн.. загального залишку заборгованості за процентами – 7,64 грн., заборгованості з комісії – 3521,18 грн., пені – 16273,52 грн. та штрафів – 1941,92 грн. (а.с. 2).

Заборгованість відповідачем не погашена.

Дослідивши вказаний розрахунок, судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 9036,09 грн.

Разом з тим, нарахування банком комісії та пені є неправомірним та зазначена заборгованість не може бути стягнути з відповідача, з огляду на наступне.

Пунктами 5.1. та 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого і зобов’язань, передбачених п.п. 3.2.2. та 3.2.3. даних Умов банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу. При порушенні позичальником строків платежів по будь якому грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми.

Розмір пені – 16273,52 грн., наведений у розрахунку заборгованості є не обґрунтованим, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

Крім того, як визначено п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд України висловив правову позицію в постанові від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 та вказав, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 3521,18 грн. (яка в договорі значиться як щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту), проте, з урахуванням викладеного, нарахування даного виду заборгованості є незаконним, а його стягнення безпідставним.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним при порушенні позичальником строків платежів по будь якому грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми, а тому з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 500,00 грн. (фіксована часина) та 452,18 грн. (процентна складова).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов кредитного договору та виникнення внаслідок цього заборгованості.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 9995,91 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 9036,09 грн., заборгованості за процентами 7,64 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 452,18 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 519,52 грн.

Керуючись ст.ст.12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 527, 551, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором №AN7GR291860157від 19.02.2013 року у розмірі 9995,91 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 9036,09 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 7,64 грн., штрафу (фіксованої частини) – 500,00 грн., штрафу (процентної складової) – 452,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 519,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Л.М. Чішман