Ухвала суду № 72129889, 12.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2092/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/98/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Філонової Ю. О., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання – Різниченко Н.А.,

прокурора – Северина

захисника - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 585/2092/17 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2017 року , якою в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання відмовлено,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2009 року ОСОБА_4 засуджений за п.п. 1,6,12, ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1ст. 70 КК України до довічного

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням зарахувати строк його попереднього ув’язнення у строк відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі у співвідношенні, відповідно до положень частини 5 ст. 72 КК України.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2017 року, засудженому ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні клопотання.

Суд мотивував своє рішення тим, що зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання за правилами частини 5 ст. 72 КК України, засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_4 є неможливим, оскільки призначене покарання не є строковим, так як не має кінцевого строку його відбуття.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити його клопотання, зарахувавши строк попереднього ув’язнення у строк покарання з 08.02.2009 року по 02.03.2011 року та з 29.05.2016 року по 29.10.2016 року у співвідношенні один день попереднього ув’язнення за два дні відбуття покарання, відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК України.

Засуджений ОСОБА_4 вказує, що Вищий спеціалізований суд України, на роз’яснення якого посилався місцевий суд при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні, не уповноважений тлумачити Закон України, тому вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим. На думку апелянта, безстроковий вид покарання (довічне позбавлення волі) не є перешкодою у зарахуванні строку попереднього ув’язнення у строк покарання.

Вислухавши доповідь судді, засудженого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, та прохали рішення скасувати з призначенням новго розгляду в суді першої інстанції, думку прокурора про часткове задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

24 грудня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року №838--VIII

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання», його дія застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуте повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, викладеної в редакції від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, яка набрала чинності 24 грудня 2015 року, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4, засуджений вироком Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2009 року за п.п. 1,6,12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 ч. 1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_4 з урахуванням часу перебування під вартою визначено відраховувати з 08 лютого 2009 року.

Згідно ухвали Верховного Суду України від 01 липня 2010 року, вирок Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2009 року відносно ОСОБА_4

Верховний Суд України у своїй постанові від 26 жовтня 2017 року дійшов висновку про те, що норма про зараховування попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (частина п'ята статті 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII) підлягає застосуванню як до осіб, які засуджені до позбавлення волі на певний строк, так і до тих, які засуджені до довічного позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну правову норму, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_4 підлягає зарахуванню строк попереднього ув’язнення в строк покарання на підставі частини п'ятої статті 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, а тому ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2017 року, якою було відмовлено засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його клопотання, не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню відповідно до п. 4 ч.1 ст. 409 КПК України з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яке відповідно до п.1 ч.1 ст. 413 КПК України виразилось у не застосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, зокрема положень ч. 5 ст. 72 КК України, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.

Так, віршуючи питання про зарахування строку попереднього ув’язнення в строк покарання засудженому ОСОБА_4 колегія суддів враховує, що засуджений ОСОБА_4 був затриманий 08 лютого 2009 року. Вирок відносно нього було ухвалено 14 серпня 2009 року, який вступив в законну силу 01 липня 2010 року.

Тому, виходячи із наведеного , колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення, а саме період з 08 лютого 2009 року по 01 липня 2010 року включно, відповідно до співвідношення - один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Що стосується вимог засудженого ОСОБА_4 про зарахування йому в строк покарання весь строк його перебування в СІЗО, а саме: з 08.02.2009 року по 02.03.2011 року та з 29.05.2016 року по 29.10.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, мотивуючи тим, що ці періоди також є попереднім ув’язненням, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями засудженого виходячи з наступного.

Абзацами першим та четвертим частини п’ятої статті 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) передбачено зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, яке провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

З аналізу вказаних норм слідує, що строк попереднього ув'язнення починається з дня затримання особи і поміщення її до установи для попереднього ув'язнення і закінчується днем набрання обвинувальним вироком, щодо цієї особи, законної сили.

Тобто, в решті вимог апеляційної скарги засудженого ОСОБА_4, а саме у зарахуванні йому у строк покарання всі періоди перебування ним в СІЗО, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, слід відмовити з огляду на те, що вказані засудженим в апеляційній скарзі періоди не відносяться до періоду попереднього ув’язнення.

Враховуючи викладене, клопотання засудженого про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2017 року, якою засудженому ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України – скасувати, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України України (в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року), засудженому ОСОБА_4 зарахувати час попереднього ув’язнення - з 08 лютого 2009 року по 01 липня 2010 року в строк позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, включно.

В іншій частині клопотання засудженого відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_5. ОСОБА_6.