Ухвала суду № 72129618, 08.02.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/108/18

провадження № 1-кс/578/19/18

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2018 року смт Краснопілля

Слідчий суддя Краснопільського районного суду Сумської області Косар А.І.

при секретарі судового засідання Литвин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Краснопілля клопотання слідчого групи слідчих Краснопільського відділення поліції (с. Краснопілля) Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області /далі – Краснопільське ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області, Краснопільське ВП/ лейтенанта поліції ОСОБА_1 про застосування у відношенні ОСОБА_2, що підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України /далі - КК України/, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

за участю

прокурора Лисаченко О.В.

слідчих Вольвач А.А., Бондар О.В.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

08.02.2018 в провадження слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області надійшло клопотання слідчого групи слідчих Краснопільського ВП лейтенанта поліції ОСОБА_1 /далі – слідчий/, погоджене з прокурором Краснопільського відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області радником юстиції ОСОБА_4 (далі-прокурор) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за фактичним місцем проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого, останній раз 23.11.2015 за частиною першою статті 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вказує, що Краснопільським ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у об’єднаному кримінальному провадженні № 12017200180000252 від 11.10.2017 за фактами крадіжки майна ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України.

З фабули кримінального провадження випливає наступне.

У період часу з 03.10.2017 по 06.10.2017 (більш точної дати та часу у ході досудового розслідування встановити виявилося неможливим) ОСОБА_2, достовірно знаючи, що у домоволодінні за адресою смт Угроїди, вулиця Квітнева, 6 Краснопільського району тривалий час ніхто не проживає, вирішив проникнути до господарських приміщень за вказаною адресою з метою таємного викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому, тобто діючи умисно та повторно, з метою особистого збагачення, через незамкнену хвіртку проник на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, за вище вказаною адресою. З господарського приміщення на території домоволодіння, до якого проник пошкодивши навісний замок, ОСОБА_2 викрав металеву бочку об’ємом 200 л, металеве корито, металевий штир, елементи печі твердого опалення, велосипедне сідло, праску радянського виробництва, металевий совок, кришку від бочки, які були непридатні для використання, загальною вартістю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №19/119/9-3/3321е – 296 грн 71 коп. З місця вчинення крадіжки зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи злочинну діяльність, у період часу із 21.12.2017 до 22.12.2017 (точної дати та часу встановити виявилося неможливо) ОСОБА_2, достовірно знаючи, що у домоволодінні за адресою смт Краснопілля, вулиця Дорошенка, 23 Сумської області тривалий час ніхто не проживає, вирішив проникнути до житлового будинку та приміщень за вказаною адресою з метою таємного викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому, тобто діючи умисно та повторно, з метою особистого збагачення, через незамкнену хвіртку проник на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, за вище вказаною адресою. З житлового будинку, до якого проник шляхом віджиму пластикового вікна, ОСОБА_2 викрав пральну машину «Електролюкс», мікрохвильову піч «Делфа», електрочайник, керамічний тепловентилятор, ліхтар, а з господарського приміщення на території цього ж домоволодіння, до якого проник аналогічним способом, - каструлю об’ємом 8 л, каструлю об’ємом 3 л, ручний інструмент, чим спричинив потерпілому збитки на загальну заявлену суму 10000 грн. З місця вчинення крадіжки ОСОБА_2 зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Не зупиняючись на вчиненому, у період часу із 22.00 години 02.02.2018 по 07.00 годину 03.02.2018 ОСОБА_2, достовірно знаючи, що у домоволодінні за адресою смт Краснопілля, вулиця Пушкіна, 28 Сумської області тривалий час ніхто не проживає, вирішив проникнути до житлового будинку та господарських приміщень за вказаною адресою з метою таємного викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому, тобто діючи умисно та повторно, з метою особистого збагачення, через незамкнену хвіртку з тильної сторони двору проник на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, за вище вказаною адресою. З житлового будинку, до якого проник шляхом віджиму пластикового вікна, ОСОБА_2 викрав системний блок, 2 акустичні колонки та 2 сабвуфера, алюмінієвий посуд, 3 каструлі, батареї системи водяного опалення у кількості 3 штук по 4 секції, а з господарського приміщення на території цього ж домоволодіння, до якого проник аналогічним способом, - бензокосу «БМК 2800», бензопилу «Штіль 180», дві труби з нержавіючої сталі, чим спричинив потерпілому збитки на загальну заявлену суму 15100 грн. З місця вчинення крадіжки ОСОБА_2 зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

07.02.2018 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України та затримано в порядку статті 208 КПК України відповідно до п. «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (час фактичного затримання 17 год 03 хв. 07.02.2018).

Підозрюваному ОСОБА_2 о 21 год 20 хв. 07.02.2018 вручено клопотання та матеріали, що обґрунтовують клопотання, і таке стверджується його розпискою, на 97 арк.

Згідно із клопотанням, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується: протоколами оглядів місць події від 03.02.2018, 05.02.2018, 06.02.2018; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; протоколами допитів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідчий вважає, що наявні підстави для застосування підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та недоцільно буде застосування інших більш м'яких заходів, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки позбавлення волі, та наявні обґрунтовані ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує в разі притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, на території України ніде не працює, висловлював наміри залишити своє місце проживання та поїхати на окуповану територію, звідки сам родом, що підтверджується показами свідка співмешканки ОСОБА_12;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення як особисто, так і за допомогою інших осіб, яких ОСОБА_2, перебуваючи на волі може залучити для вчинення вказаних дій, оскільки, на теперішній час слідством не відшукане все майно потерпілих;

3) незаконно впливати шляхом погроз, вмовляння, підкупу або іншим чином на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, якими є його співмешканка ОСОБА_12, товариш, із яким він відбував покарання у місцях позбавлення волі, ОСОБА_13 та інших;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своїм переховуванням, відмовою у прибутті за викликами, не даючи можливості проведення слідчих дій у повному обсязі та своєчасності їх проведення, оскільки не встановлені всі обставини вчинення кримінальних правопорушень, можливих співучасників, що потребує проведення більшого обсягу слідчих дій;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення, так ОСОБА_2 вчинив ряд крадіжок особистого майна, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість. Крім того відносно нього на розгляді в судах перебувають три кримінальні провадження по обвинуваченню у вчиненні корисливих злочинів. Отже, вказане свідчить, що навіть після направлення відносно ОСОБА_2 кримінальних проваджень до суду, він вчиняв інші кримінальні правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні вищевказане не оспорює, та дав пояснення, що сприяє слідству, пред’явлена йому підозра за крадіжки є обґрунтованою. Має постійне місце проживання, проживає з мамою пенсійного віку, співмешканкою ОСОБА_12 та їх спільною малолітньою дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_8, має складне захворювання «Гипатит». Просив суд обрати інший, більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Суперечності у показаннях зі свідком ОСОБА_12 відсутні, тому немає перешкод у застосуванні до нього такого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на норми Європейської Конвенції та практику Європейського Суду, просила суд в клопотанні відмовити за необґрунтованістю, та обрати інший запобіжний захід у виді домашнього арешту. У її підзахисного ухилень від явки до слідчого та суду не було, а перелічені у клопотанні ризики є лише припущенням, фактичними даними не обґрунтовані, за місцем проживання ОСОБА_2 має міцні соціальні зв’язки. На її переконання, клопотання є передчасним, факт вчинення тяжкого злочину не може бути підставою для застосування виняткового запобіжного заходу.

Прокурор та слідчі у судовому засіданні, кожен окремо, підтримали вимоги клопотання та просили його задовольнити. ОСОБА_2 дійсно співпрацює зі слідством, визнає свою причетність до інкримінованих йому злочинів. Поряд з цим, на їх переконання застосування до ОСОБА_2 більш м’якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою є неможливим, оскільки останній на шлях виправлення не став, при наявності на розгляді у судах кримінальних проваджень, продовжує злочинну діяльність, та має намір уникнути відповідальності шляхом переховування та виїзду за межі Краснопільського району до міста Харкова, та далі на тимчасово окуповану територію до Донецької області, звідки він родом.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на свободу та особисту недоторканність.

Згідно із частиною другою статті 8 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК України/, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, згідно частини п’ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладеним на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Також, як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні «Харченко проти України» від 10.02.2011, розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин про які йдеться в рішеннях національних судів, рівня переконливості аргументів заявника, викладених в його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

У справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.12.2009 ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою. Другою складовою підстави застосування запобіжних заходів, зокрема, тримання під вартою, є наявність ризиків, що дозволяють слідчому судді, суду обґрунтовано вважати, що особа може перешкоджати здійсненню кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення та ін.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проте, сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості, тобто небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

Одночасно, у рішенні у справі «Цигоній проти України» від 24.11.2011 року вказано зокрема, що суди не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Таким чином, при вирішенні даного клопотання, з урахуванням норм КПК України, слідчий суддя також застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено, що докази та обставини, на які посилаються слідчі та прокурор, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України, що є тяжким злочином, характеризується великою суспільною небезпекою, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

І таке прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри, враховуючи тяжкість покарання, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, наявність судимостей та репутацію підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 слід утримувати під вартою.

Разом з цим, слідчим суддею під час розгляду клопотання вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Твердження сторони захисту, що підозрюваний має міцні соціальні зв’язки в місці його постійного проживання, має на утриманні матір пенсійного віку та малолітню дитину, відносно якої на час розгляду клопотання не позбавлений батьківських прав, хворобливий стан здоров’я, не дають підстав для обрання йому іншого, більш м'якого запобіжного заходу, позаяк такі обставини існували і на момент вчинення кримінальних правопорушень, та не виступили жодним стримуючим фактором у його поведінці. Крім того, підозрюваний вправі отримувати, за необхідності, необхідну медичну допомогу в умовах ізоляції від суспільства.

Отже, підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим, ґрунтується на нормах кримінального процесуального законодавства, і таким, що підлягає до задоволення. Прокурор в суді довів, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених п. п. 1, 2,3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя переконана, що такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків, та вважає не доцільним застосування стосовно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з частиною четвертою статті 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 32, 131, 132, 176 - 178, 183- 184, 193-194,196-197, 369, 372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за фактичним місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше неодноразово судимого, останній раз 23.11.2015 за частиною першою статті 309 КК України, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк тримання ОСОБА_2 під вартою обчислювати з моменту фактичного його затримання 17 год 03 хв. 07 лютого 2018 року.

Для утримання під вартою ОСОБА_2 підлягає направленню до Державної установи Сумського слідчого ізолятора.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів до 17 год 03 хв. 07 квітня 2018 року.

Визначити ОСОБА_2 розмір застави у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат в сумі 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев’яносто) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області: код 26270240, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р 37310081008869 у графі «призначення платежу» вказати «застава, справа № 578/108/18; провадження № 1-кс/578/19/18, прізвище, ім’я, по батькові платника застави».

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії рішення суду до 07 квітня 2018 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 у разі внесення застави обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, де він переважно мешкає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07 квітня 2018 року.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даному рішенні, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даному рішенні, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя А. І. Косар