Постанова № 72129061, 07.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2165/18

Номер справи місцевого суду: 520/8592/17

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Третьої одеської державної нотаріальної контори, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування свідоцтва про право спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня2017 року, ухваленого суддею Куриленко О.М.,

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Третьої одеської державної нотаріальної контори, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування свідоцтва про право спадкування за законом, посилаючись на те, що своїми діями при видачі ОСОБА_5 Свідоцтва про право на спадщину за законом, державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Сободаш З.П. порушила норми чинного законодавства, а саме не врахувала того, що її батько - ОСОБА_7 постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_8 та був там зареєстрований, а від так вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

На підставі вищевикладеного позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати дії державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори Сободаш З.П. неправомірними, скасувати Свідоцтво про право на спадкування за законом, видане 19.02.1976 року ОСОБА_5 Третьою одеською державною нотаріальною конторою на 1/2 житлового домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване у реєстрі за № 2-1485.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня2017 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Третьої одеської державної нотаріальної контори, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування свідоцтва про право спадкування за законом відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8, про що в книзі записів актів громадянського стану про смерть було складено актовий запис № 4653, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку, побудованого на 100 % але не зданого в експлуатацію у зв'язку зі смертю спадкодавця, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_8 згідно договору на право побудови, посвідченого 23 жовтня 1940 року Одеською обласною державною нотаріальною конторою по реєстру № 37271.

Спадкоємцями першої черги майна померлого ОСОБА_8 були: син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Посвідкою про народження НОМЕР_2 та донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3.

ОСОБА_5 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_8 (а.с.25).

У зв'язку з чим, 19 лютого 1976 року державним нотаріусом третьої Одеської державної нотаріальної контори Сободаш З.П. було видано Свідоцтво про право на спадщину по закону, згідно якого російською мовою «ОСОБА_5» успадкувала 1/2 частину житлового будинку побудованого на 100 % але не зданого в експлуатацію у зв'язку зі смертю спадкодавця, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_8 згідно договору на право побудови посвідченого 23 жовтня 1940 року Одеською обласною державною нотаріальною конторою по реєстру № 37271.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер, про що свідчить копія Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4, та ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування свідоцтва про право спадкування за законом, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_7, на підтвердження чого надала Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_6 видане на ім'я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, однак доказів переходу прізвище на «ОСОБА_12» до суду надано не було.

Також суд вірно зазначив, що при поданні позовної заяви та протягом розгляду справи, позивач не скористалась своїм процесуальним правом та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування, а саме: не надала доказів місця проживання та реєстрації ОСОБА_7, не надала доказів звернення останнього до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, при цьому посилаючись в позові, що її батько ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, разом зі своєю сім'єю постійно проживав з померлим та був там зареєстрований, та відповідно до норм ст. 549 ЦК України, вважається таким, що фактично прийняв спадщину, та більш того ним своєчасно було подано до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Згідно із вимогами ст. ст. 548, 549 ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління майном або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п. 124 чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністра юстиції Української PCP від 11 жовтня 1975 №45/5 (далі Інструкція), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого можуть бути довідка управління будинками, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець, безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця, або запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить проте, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку в період 6 місяців після дня смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_5, померла ще ІНФОРМАЦІЯ_6 і належну їй 1/2 частину спірного будинку успадкували її діти, треті особі у справі, які зареєстрували своє право власності 19.12.2007 р. та 20.12.2007року.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до вірного висновку про те, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та необґрунтованими у їх задоволені слід відмовити.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що з висновками суду стосовно того, що нею не були надані докази переходу на прізвище «ОСОБА_12», не надано доказів місця проживання т реєстрації ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_8 та його звернення до нотаріальної контори, а також, те, що апелянтом не надано доказів волевиявлення ОСОБА_7 на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, також її доводи викладені в позові нічим не підтверджені, вона не погоджується, оскільки нею були надані на підтвердження доводів позовних вимог всі докази, не приймаються судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачка звертаючись до суду надала докази та документи про місце проживання та реєстрації ОСОБА_7, звернення ОСОБА_7 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою також на підтвердження доводів свого позову та доводів апеляційної скарги доказів на спростування висновків суду надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець

Повний текст судового рішення складений 12 лютого 2018 року