Постанова № 72127703, 07.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11721/16-ц 07.02.2018

Справа №490/11721/16-ц Головуючий суддя в суді І інстанції -Гуденко О.А.

Провадження№22-ц/784/94/18 Суддя-доповідач апеляційного суду - Бондаренко Т.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючої - Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Шагаєм О.А.,

за участю: представника боржника ТОВ «Техноторг-Дон» Простякова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року постановлену в м. Миколаєві у справі за клопотанням

Відкритого акціонерного товариства «Промагролізінг» про визнання і звернення до виконання рішення іноземного суду, яке належить до примусового виконання, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2016 року Відкрите акціонерне товариство «Промагролізінг» звернулося до суду з клопотанням про визнання і звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, посилаючись на те, що 7 жовтня 2015 року Економічним судом міста Мінська винесено рішення у справі № 148-17/2015 про стягнення солідарно з ТОВ «Техноторг Дон» та ТОВ «Техноторг-Лізінг» на користь ВАТ «Промагролізінг» пені в розмірі 243059,07 російських рублів за договором міжнародного лізингу від 29 квітня 2013 року № UA-003/13, а також 20776214 білоруських рублів державного мита.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року клопотання ВАТ «Промагролізінг» про визнання і звернення до виконання рішення Економічного суду міста Мінська від 7 жовтня 2015 року задоволено.

В Апеляційній скарзі ТОВ «Техноторг-Дон» просить скасувати зазначену ухвалу та в задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на те, що ним не було отримано повідомлення про розгляд даної справи іноземним судом, а також його не повідомлено про час та місце розгляду даної справи місцевим судом.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, Законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Із змісту ч. 8 ст. 10 ЦПК України та ст. 3 Закону України від 23 червня 2005 року «Про міжнародне приватне право», вбачається, що якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 жовтня 2015 року Економічним судом міста Мінська винесено рішення у справі № 148-17/2015 про стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Техноторг -Дон» та ТОВ «Техноторг-Лізінг» на користь ВАТ «Промагролізінг» пені в розмірі 243059,07 російських рублів за договором міжнародного лізингу від 29 квітня 2013 року № UA-003/13, а також 20776214 білоруських рублів державного мита.

В листопаді 2016 року ВАТ «Промагролізінг» звернувся з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Згідно зі статтею 390 ЦПК України (на час подання клопотання) рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

За частиною першою статті 393 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання.

Статтею 396 ЦПК України передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України.

Аналогічні положення також містяться в ст. 8 Міжнародної Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності , яка ратифікована Постановою ВР № 2889- від 19 грудня 1992 року.

Так, до наведеного клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду додано належно оформлену копію рішення Економічного суду міста Мінська від 7 жовтня 2015 року, офіційну довідку вказаного суду про те, що це рішення не було оскаржено та набрало законної сили 29 жовтня 2015 року, із зазначенням що відповідач у справі ТОВ «Техноторг-Лізінг» своєчасно та в належній формі повідомлено про час та місце розгляду справи (а.с.7, 8-10). Також, додано виконавчий документ, а саме судовий наказ від 29 жовтня 2015 року без виконання (а.с. 6).

Крім цього, на підтвердження належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи до клопотання додано зворотнє поштове повідомлення відповідачів ТОВ «Техноторг - Лізинг» та ТОВ «Техноторг - Дон» (а.с. 11-12).

Додатково до апеляційного суду надано судове доручення Господарському суду Миколаївської області про вручення документів та протокол Господарського суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року, отриманий Економічним судом м. Мінська на виконання його доручення (а.с. 131,141-142).

В судовому засіданні апеляційної інстанції оглянуті матеріали архівної справи Господарського суду Миколаївської області за № 915/1363/15 за судовим дорученням Економічного суду м. Мінська про вручення копій ухвал ТОВ «Техноторг - Лізінг» та ТОВ «Техноторг-Дон» від 13 липня 2015 року.

Так із матеріалів вказаної справи вбачається, що судове засідання з виконання доручення іноземного суду призначалось до розгляду неодноразово, а саме 12, 31 серпня та 14 вересня 2015 року. На кожне з вказаних засідань боржники ТОВ «Техноторг - Лізінг» та ТОВ «Техноторг-Дон» були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання про що свідчать зворотні поштові повідомлення, копії яких долучені до даної справи (а.с.157-159).

Проте, в судове засідання Господарського суду Миколаївської області представники відповідачів для отримання ухвали та повідомлень Економічного суду міста Мінська не з'явились.

Враховуючи наведене Господарський суд Миколаївської області в протоколі від 14 вересня 2015 року зазначив, що відповідно до положень ст. 127, 128 ГПК України, який діяв на той час, процесуальні документи іноземного суду, а саме Економічного суду міста Мінська вважаються врученими, а доручення - виконаним (а.с.148-149).

Згідно з підпунктом b пункту 1 статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року і статті 36 Закону України від 24 лютого 1994 року «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Аналогічні положення містяться у статті 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, де зазначено, що у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що вона не була повідомлена про процес.

Також статтею 36 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4003-ХІІ «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж.

Таким чином, відповідно до наведених міжнародних норм, тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача, й підстави для застосування частини другої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України відсутні.

.

В той же час, згідно ст. 140 ГПК Республіки Білорусь повідомлення осіб, які приймають участь у справі, про час та місце проведення судового засідання або здійснення процесуальних дій, а також виклик до суду, який розглядає економічні справи, інших учасників господарського процесу здійснюється ухвалами та судовими повідомленнями. Суд, який розглядає економічні справи, має право повідомити учасників господарського процесу за допомогою телефонограми, телеграми, факсимільного зв'язку, глобальної комп'ютерної системи Інтернет, в тому числі електронної пошти, а також з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксування факту повідомлення чи виклику, в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, згідно ст. 142 ГПК Республіки Білорусь, особи, які приймають участь у справі, і інші учасники господарського процесу вважаються повідомленими належним чином, якщо до початку судового засідання чи вчинення окремої процесуальної дії суд, який розглядає економічні справи, має в своєму розпорядженні відомості про отримання адресатом направленої йому копії судової постанови або судового повідомлення.

Так, на виконання вказаних процесуальних норм Економічним судом міста Мінська було здійснено поштове повідомлення на адресу відповідачів ТОВ «Техноторг-Дон», ТОВ «Техноторг-Лізінг» про час та місце розгляду справи, яке було вручено адресату та зворотнє повідомлення повернуто до суду.

Одночасно, в межах положень ст. 4 Угоди про співробітництво господарських, арбітражних судів Республіки Білорусь, Російської Федерації і України від 20 грудня 1991 року, Господарським судом Миколаївської області було надано правову допомогу щодо виконання відповідних процесуальних дій.

Згідно з положеннями ст. 127, 128 ГПК України суди України виконують доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги -вручення вик ліків до суду чи інших документів. Допит сторін чи свідків. Проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором. Згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, а якщо його не укладено,- дипломатичними каналами. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду, представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У тому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.

Керуючись положеннями наведених процесуальних норм, Господарський суд Миколаївської області повернув доручення Економічного суду міста Мінська про вручення документів, як виконане.

З пояснень представника боржника, яким подано апеляційну скаргу, в тому числі і з письмових пояснень, слідує, що між сторонами відсутні будь-які домовленості щодо визначення інших процедур стосовно порядку повідомлення учасників договірних відносин, в разі виникнення судових спорів, про судовий розгляд справи.

За вказаних обставин, заперечуючи факт належного повідомлення про час та місце розгляду справи іноземним судом, апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів на спростування цього факту, в зв'язку з чим доводи стосовно цього, які викладені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги.

Так, представник апелянта вказував на наявність в матеріалах даної справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який надіслано до апеляційного суду стягувачем, який стосується іншого підприємства, яке має тотожню назву з боржником у даній справі ТОВ «Техноторг-Дон» , проте адреса вказаного підприємства значиться інша, а саме в м. Донецьку (а.с. 27). На думку представника апелянта вказана обставина свідчить про те, що повідомлення на ім'я вказаного боржника направлялися не за належною адресою.

Проте, такі посилання не відповідають об'єктивним обставинам та матеріалам справи. Так, відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який надано представником апелянта до своїх письмових пояснень, вбачається, що юридична адреса боржника ТОВ «Техноторг-Дон» значиться, як м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду будинок 113/1 (а.с.164). Саме на вказану адресу були направлені судові повідомлення про час та місце розгляду справи як Економічним судом м. Мінська так і Господарським судом Миколаївської області (а.с. 11,12, 157-159).

Не можна прийняти до уваги посилання представника боржника ТОВ «Техноторг-Дон» на те, що надіслана до апеляційного суду довідка Екеномічного суду м. Мінська про належне повідомлення боржника, якого він представляє, не є дійсною, оскільки датою її видачі вказано 20 жовтня 2018 року (а.с.130). Так, хоча вказана довідка містить невірно визначену дату її видачі, проте таке не має вирішального значення для вирішення справи, оскільки дійсність інформації, яка відображена в цій довідці, а саме належне повідомлення боржника, який подав апеляційну скаргу, про час та місце розгляду справи доведено іншими доказами дослідженими та наведеними в даній постанові.

Також не можна прийняти до уваги посилання представника апелянта на те, що оскільки докази про виконання судового доручення не були надані стягувачем до суду першої інстанції, подане ним клопотання не підлягає задоволенню. Так відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини, висновок районного суду про наявність у даній справі умов визнання та виконання рішення іноземного суду, не порушення строків пред'явлення клопотання, дотримання вимог щодо підсудності розгляду даного питання, згідно з положеннями Глави 1 розділу 8 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, є обґрунтованими. В зв'язку з цим, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Єкономічного суду міста Мнська від 7 жовтня 2015 року, постановленого проти боржників ТОВ «Техноторг-Дон» та ТОВ «Техноторг-Лізінг».

В той же час з матеріалів справи вбачається, що районний суд в порушення ст. 395 ЦПК України, в редакції дійсній на час розгляду даної справи, не дотримався встановленого порядку розгляду клопотань про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та не повідомив боржників про надходження такого клопотання та про час і місце його розгляду.

Одним із підстав обґрунтування апеляційної скарги зазначено саме вказані обставинами порушення процесуальних норм при постановленні оскаржуваної ухвали районного суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення , якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З урахуванням наведеного оскаржувана ухвала районного суду підлягає скасуванню з прийняттям по справі постанови про задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Економічного суду міста Мінська від 7 жовтня 2015 року з визначенням грошових сум, які підлягають стягненню у національній грошовій одиниці України за курсом Національного Банку України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року скасувати та прийняти постанову.

Клопотання Економічного суду м. Мінська про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на території України задовольнити.

Дозволити примусове виконання рішення Економічного суду м. Мінська від 7 жовтня 2015 року у справі № 148-17/2015 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Промагролізінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг Лізінг» (Україна) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (Україна) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізінг»» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь Відкритого акціонерного товариства «Промагролізінг» пені в розмірі 243059 російських рублів 7 копійок за договором міжнародного лізингу від 29 квітня 2013 року № UA 003/13, а також 20776214 білоруських рублів (еквівалентно 76815 російських рублів 22 копійки) на погашення витрат пов'язаних зі сплатою державного мита.

Визначити, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізінг»» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь Відкритого акціонерного товариства «Промагролізінг» пеня в розмірі 243059 російських рублів 7 копійок за договором міжнародного лізингу від 29 квітня 2013 року № UA 003/13, за курсом Національного Банку України підлягає стягненню 52003 грн. 48 коп., а також 20776214 білоруських рублів (еквівалентно 76815 російских рублів 22 копійки) на погашення витрат пов'язаних зі сплатою державного мита за курсом Національного Банку України підлягає стягненню в сумі 16 434 гривні 93 копійки.

Направити суму 52003 гривні 48 копійок та 16434 гривні 93 копійки стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізінг» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на банківський рахунок Відкритого акціонерного товариства «Промагролізінг»:

1) р/р 3011202768214 (валюта-російський рубль) в ОАО «Белагропромбанк», м. Мінськ, проспект Жукова, 3,

БИК 153001964 , Банк-кореспондент: Ощадбанк Росії, м. Москва

к/с 30101810400000000225, БИК 044525225 ИНН 7707083893 S.W.I.F.T.

код SABRRUMM012 № рахунку 30111810800000000303

2) р/р 3011202760049 (валюта -білоруський рубль) в ОАО «Белагропромбанк», м. Мінськ, проспект Жукова, 3,

БИК 153001964.

Видати виконавчий лист та направити його разом з постановою Економічному суду м. Мінська.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту, який буде складено 12 лютого 2018 року.

Судді Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І. Темнікова