Рішення № 72126596, 01.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/23302/17

Провадження № 2/127/6106/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого - судді: Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, її представника: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача (КП «Вінницька транспортна компанія»): Брезінської А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу №127/23302/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» про відшкодування моральних та матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3, Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про відшкодування моральних та матеріальних збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.11.2015р. біля 09:30 год. водій ОСОБА_3, керуючи тролейбусом «ЗІУ-9» інвентарний номер 275, маршрутом №11 напрямком «Князів Коріатовичів - Залізничний вокзал», рухаючись по проїзній частині площі Привокзальної у м. Вінниці, в напрямку Залізничного вокзалу, під час під'їзду до тролейбусної зупинки застосував екстрене гальмування, внаслідок чого ОСОБА_1, яка являлась пасажиром даного тролейбуса та стояла в салоні, попередньо тримаючись руками за поручень, не втримала рівноваги та впала на підлогу салону, в результаті чого отримала тілесні ушкодження.

Того ж дня, 07.11.2015 року ОСОБА_1 доставили до приймального відділення міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, яку оглянули черговий травматолог, хірург, терапевт. Під час обстеження останній також було зроблено рентген ОГК та встановлено діагноз: закрита травма грудної клітки, забій грудної клітки зліва. У зв'язку із отриманими травмами ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 07.11.2015р. по 24.11.2015р.

29.01.2016 року ОСОБА_1 було зроблено рентгенографію, а 01.02.2016 року останньою було пройдено обстеження, з якого вбачався Лучезивний плеврит зліва (стан після закритої травми грудної клітки) та лівобічний гемоторакс.

З 21.07.2016 року по 27.07.2016 року, в зв'язку із погіршенням самопочуття ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у ЦПМСД №2, а з 09.12.2016 року остання перебувала на стаціонарному лікуванні до 13.12.2016 року.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1416/1437 від 11.11.2016 року (яка була проведена в рамках кримінального провадження №12015020010008079 від 28.11.2015 р.) ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки - закритих переломів 7-го, 8-го, 9-го ребер зліва, гемотораксу, синця нижче кута лопатки та в ділянці попереку зліва. Вказані травми належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий розлад здоров'я.

Таким чином, на думку представника позивача, внаслідок ДТП ОСОБА_1 зазнала, як матеріальної так і моральної шкоди. Матеріальна шкода завдана ОСОБА_1 полягає у витрачених нею коштах саме на лікування та поновлення стану свого здоров'я, яке погіршилося за обставин описаних вище та складає 5934,00 грн., з яких: 5134,00 грн. - загальна сума за придбані ліки, 300 грн. - рентген знімки, 500 грн. - томографія. Моральна шкода завдана позивачу полягає у наступному: ОСОБА_1 є людиною похилого віку, яка пережила важкі душевні страждання після ДТП, позивач зазнала фізичного болю та страждань в зв'язку із ушкодженням її здоров'я; тривалий час вимушена була звертатися до лікарів по допомогу, вимушена була змінити нормальний ритм свого життя, втратила соціальні зв'язки зі знайомими; де тільки можливо шукала гроші на лікування, постійні нерви та небажання відповідачів допомогти із лікуванням ще більш поглибили душевні страждання.

В силу викладених обставин представник позивача звернулася до суду з даним позовом у якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та КП "Вінницька транспортна компанія" на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 5934,00 грн. матеріальної шкоди та 100000,00 грн. моральної шкоди.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог посилаючись на те, в дорожній обстановці, яка сталася 07.11.2015р. він діях відповідно до правил дорожнього руху, а екстрене гальмування тролейбуса було застосовано ним з метою уникнення наїзду на пішохода, який перебігав дорогу. Таким чином, на думку відповідача в падінні позивача в салоні тролейбуса відсутня вина водія, а відтак і відсутні підстави для відшкодування шкоди.

Відповідач КП «Вінницька транспортна компанія» у запереченнях на позовну заяву №1116 від 22.11.2017р. (а.с. 39-41) та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні не погодилися з позовними вимогами посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, на думку відповідача позивач у своїй позовній заяві висловлює переважно припущення і власні твердження, які не підкріплені належними доказами, що підтверджували б наявність вини відповідачів у завданні позивачу матеріальної та моральної шкоди. Також позивачем не обґрунтовано причинно - наслідкового зв'язку між лікуванням в періоди з 21.07.2016 року по 27.07.2016 року, з 09.12.2016 року по 13.12.2016 року і травмою, отриманою в салоні тролейбуса 07.11.2015 року. При цьому, матеріальна шкода яку позивач оцінює в сумі 5934,00 грн. є необґрунтованою, оскільки додані до позовної заяви квитанції (чеки) на придбання медикаментів не є достатнім доказом того, що ці ліки були придбані саме для лікування хвороби позивача, спричиненої падінням в салоні тролейбуса. Разом з тим, на думку відповідача в діях водія тролейбуса ОСОБА_3 вина відсутня, натомість пасажиркою ОСОБА_1 було допущено порушення вимог п. 5 "Правил користування трамваєм і тролейбусом в містах України", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово - комунального господарства України від 09.10.2006 року №329 в частині нехтування правилами особистої безпеки - пасажирка не трималась за поручні під час руху, що і призвело до отримання нею травми. Що стосується моральної шкоди, то на думку відповідача позивачем не надано належних доказів завдання їй відповідачами моральної шкоди.

В ході розгляду справи, за клопотанням позивача, судом було допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відповідно до частини п'ятої статті 230 ЦПК України попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведені до присяги.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він являється знайомим позивача, а також, що в день коли ОСОБА_1 отримала травму він також перебував в тому ж тролейбусі що й вона, оскільки планував поїхати до себе на дачу, яка знаходиться в с. Сальнік. Під'їжджаючи до залізничного вокзалу водій тролейбуса різко загальмував, в результаті чого відбулося падіння ОСОБА_1 Що саме стало причиною такого різкого гальмування останньому не відомо. В момент падіння позивач готувалася до виходу з тролейбуса та трималася правою рукою за поручень. Також свідок пояснив, що стоячих людей в салоні тролейбуса було багато. Сам момент падіння ОСОБА_1 свідок не бачив. Після ДТП приїхала швидка медична допомога та як пам'ятає свідок позивач після падіння скаржилася на біль в підребер'ї.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що 07.11.2015 року він разом із ОСОБА_1 знаходився в салоні одного тролейбуса за №11, який прямував до залізничного вокзалу. В районі зупинки «Папаніна», люди, які знаходилися в тролейбусі почали готуватися до виходу. Під'їжджаючи до залізничного вокзалу водій тролейбуса різко загальмував, однак, що саме стало причиною такого гальмування свідку не відомо. В момент гальмування окрім ОСОБА_1, яка впала, інші люди також похитнулися. Під час поїздки в тролейбусі свідок сидів, однак під'їжджаючи до зупинки «Папаніна», останній почав підійматися та готуватися до виходу. В момент різкого гальмування ОСОБА_6 стояв. Після падіння ОСОБА_1 скаржилася на біль в руці, у зв'язку з чим було викликано швидку медичну допомогу. Також свідок зазначив, що вперше після ДТП позивача останній побачив через пів року.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, близько 9:00 год. 07 листопада 2015 року у місті Вінниця, ОСОБА_1, будучи пасажиром тролейбуса, рухалася маршрутом №11 напрямком «Князів Коріатовичів - Залізничний вокзал» до кінцевої зупинки - Залізничний вокзал, з метою подальшого переміщення залізничним транспортом до свого дачного будинку.

Біля 09:30 год. водій ОСОБА_3, керуючи вищевказаним тролейбусом «ЗІУ-9» інвентарний номер 275, маршрутом №11 напрямком «Князів Коріатовичів - Залізничний вокзал», рухаючись по проїзній частині площі Привокзальної у м. Вінниці, в напрямку Залізничного вокзалу, під час під'їзду до тролейбусної зупинки застосував екстрене гальмування, внаслідок чого ОСОБА_1, яка являлась пасажиром даного тролейбуса та стояла в салоні, попередньо тримаючись руками за поручень, не втримала рівноваги та впала на підлогу салону.

Як слідує із Добового рапорту про роботу трамвая, тролейбуса та автобуса КП "Вінницька транспортна компанія" за 07 листопада 2015 року, "о 09:25 год. на К.П. Зал. Вокзал перед пішохідним переходом, щоб уникнути наїзду на невідомого пішохода водій 275 тролейбуса ОСОБА_3 прийняв екстрене гальмування під час якого у салоні тролейбуса впала пасажирка ОСОБА_1, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2, яка була доставлена ШМД у другу міську лікарню з діагнозом - забій лівої половини грудної клітини. Надана медична допомога. Відпущено додому. Претензій до водія тролейбуса не має. Пасажирка надала розписку." (а.с. 4)

16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького відділу поліції ГУНМ у Вінницькій області з повідомленням про отримання тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками розгляду якого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12015020010008079 від 28.11.2015р. за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В ході проведення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, на підставі постанови слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта Ніколайчука А.П. від 27.08.2016р., було призначено судово-медичну експертизу стосовно тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_1.

Згідно з висновком експерта №1416/1437 Вінницького обласного бюро судово - медичної експертизи від 11.11.2016 року, у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: "закрита травма грудної клітки - закриті переломи 7-го, 8-го, 9-го ребер зліва; гемоторакс; синець нижче кута лопатки та в ділянці попереку зліва". Вказані ушкодження у ОСОБА_1 належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, виникли від дії тупого предмету (предметів), давністю утворення, можливо, в строк та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи - 07 листопада 2015 року. (а.с 52-54)

Постановою слідчого СВ ВВП ГУ НП у Вінницькій області майора поліції Кулицького Д.С. від 27.06.2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010008079 від 28.11.2016 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в діях водія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с. 48-49)

Зокрема, слідчим встановлено, що причиною падіння в салоні тролейбуса пасажира ОСОБА_1 стало різке гальмування даного транспортного засобу, яке водій ОСОБА_3 застосував з метою уникнення ДТП, таким чином запобігши наїзду на невстановленого пішохода, при цьому в діях, як водія тролейбуса ОСОБА_3, так і пасажира ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які знаходилися у причинному зв'язку з наслідками у вигляді отримання останньою тілесних ушкоджень, оскільки обидва учасника дорожнього руху діяли відповідно до Правил дорожнього руху України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини суд приходить до висновку, що в результаті падіння ОСОБА_1 07.11.2015р. в салоні тролейбуса«ЗІУ-9» інвентарний номер 275, маршрутом №11 напрямком «Князів Коріатовичів - Залізничний вокзал», під керуванням водія ОСОБА_3, позивач зазнала тілесних ушкоджень.

Однак, вирішуючи питання щодо відшкодування відповідачами матеріальної та моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Положеннями статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовуються у випадках, встановлених законом.

Як зазначено вище та вбачається з постанови слідчого СВ ВВП ГУ НП у Вінницькій області майора поліції Кулицького Д.С. від 27.06.2017 року про закриття кримінального провадження, в діях водія тролейбуса ОСОБА_3, не встановлено невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, а відтак падіння ОСОБА_1 07.11.2015р. в салоні тролейбуса«ЗІУ-9» інвентарний номер 275 сталося не вини відповідача ОСОБА_3

Однак, незважаючи на відсутність вини водія тролейбуса, позивач в результаті падіння зазнала тілесних ушкоджень.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов'язків.

В судовому засіданні, з пояснень відповідача ОСОБА_3, щодо яких не заперечували інші учасники справи, в тому числі представник КП «Вінницька транспортна компанія», встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з КП «Вінницька транспортна компанія», а саме працював водієм тролейбуса. На даний час трудові відносини припинені.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, оскільки позивачу завдано шкоди під час виконання водієм тролейбуса КП «Вінницька транспортна компанія» ОСОБА_3 своїх трудових (службових) обов'язків, з урахуванням положень статті 1172 ЦК України, відповідальним за відшкодування такої шкоди є юридична особа, в якій працював водій, тобто в даному випадку - КП «Вінницька транспортна компанія».

З огляду на наведене, позовні вимоги про відшкодування шкоди, в частині вимог до ОСОБА_3, заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

В той же час, відповідно до частини першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 4 постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

При цьому, обов'язок доведення розміру завданої шкоди покладається саме на позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, в частині матеріальної шкоди, позивачем надано ряд медичних документів, зокрема: комп'ютерну томографію органів грудної порожнини проведеної у Вінницькому обласному клінічному онкологічному диспансері за №-дослідження 09592 від 01.12.2015 року, з якої вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено: КТ ознаки дифузного пневмосклерозу, лівобічного плевро - пневмофіброзу. Лівобічний ексудативний плеврит, аортокоронаросклероз. (а.с. 6); огляд фахівця від 29.01.2016 року; виписки із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01.02.2016 року, 27.07.2016 року, 13.12.2016 року, 05.04.2017 року (а.с. 7, 8, 9, 10, 12).

Однак, детально проаналізувавши зміст вищевказаних медичних документів, періоди їх видачі та характер захворювань позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між падінням позивача у тролейбусі та захворюваннями позивача, про які зазначено у медичних документах.

Що стосується витрат позивача на придбання ліків, то надані позивачем квитанції (чеки) на придбання ліків (а.с. 13-21) не є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат, оскільки з них неможливо встановити, що придбання цих ліків зумовлено саме падінням позивача 07.11.2015р. року у тролейбусі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з більшості квитанцій (чеків), в силу їх фізичного зносу (нечитаємі), взагалі неможливо встановити які саме ліки придбавалися, в який саме період, тощо.

Згідно з частиною першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення витрат на лікування та відновлення стану здоров'я, яке погіршилося внаслідок падіння в салоні тролейбуса, а тому, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" 5934,00 грн. матеріальної шкоди слід відмовити.

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує пояснення відповідача ОСОБА_3 щодо того, що після падіння позивача в тролейбусі він безпосереднього, разом з позивачем, перебував у приймальному відділенні міської клінічної лікарні швидкої допомоги та надав позивачу допомогу в розмірі 400,00 грн. для проведення рентгенівських досліджень та придбання ліків. При цьому, позивач не заперечувала щодо отримання від ОСОБА_3 400,00 грн., а тому в силу положень частини першої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Що стосується позовних вимог, в частині стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", на користь позивача моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням вищенаведених норм та встановлених фактичних обставин справи, враховуючи стан здоров'я потерпілої та, в той же час, відсутність вини з боку відповідачів, вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь позивача 2000,00 грн. моральної шкоди.

За правилами частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки позивач при зверненні до суду судового збору не сплачувала, так як звільнена від його сплати, та матеріали справи не містять доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх відшкодування відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 230, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 29, код ЄДРПОУ 03327925) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2000,00 грн. (дві тисячі) моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову, в частині вимог до ОСОБА_3, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 09 лютого 2018 року.

Суддя: