Ухвала суду № 72125295, 01.02.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

01.02.2018 227/4088/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хоменко Д.Є.

за участю

секретаря Малашко С.В.

прокурора Шендрик С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання Міністерства юстиції України, про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м.Волгодонськ Ростовської області, одруженого, який має на своєму утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 років народження, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживаючого за адресою тимчасової реєстрації: Російська Федерація, АДРЕСА_1, засудженого вироком Московського районного суду міста Нижнього Новгорода від 20.10.2016 року за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 КК РФ,-

ВСТАНОВИВ:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області 19 грудня 2017 року надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно засудженого ОСОБА_1, у відповідність із законодавством України(далі за текстом також - клопотання).

Згідно з резолютивною частиною клопотання, у ньому порушені наступні питання: про визначення норм (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним за вироком Московського районного суду м.Нижнього Новгорода від 20.10.2016року; визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Московського районного суду м.Нижнього Новгорода від 20.10.2016року. Також заявлено про розгляд вказаного клопотання без участі представника Міністерства юстиції України на підставі ч.1 ст.610 КПК України та направлення копії ухвали суду Міністерству юстиції України для повідомлення Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, між тим його відсутність у відповідності до ч.1 ст.610 КПК України, вказана обставина не заважає розгляду клопотання по суті.

Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Нижегородській області», і в судове засідання не доставлений. Із поданої ним заяви від 23.03.2017 року вбачається, що останній погоджується на передачу його для відбування покарання в Україні.

Прокурор у судовому засіданні погодився з доводами клопотання Міністерства юстиції України, не заперечував щодо його задоволення, вказавши на можливість визначення покарання у відповідності до законодавства України гр.ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши доводи клопотання та долучені до нього матеріали, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України, виходячи з наступного.

Відповідно до правил ч.1 ст.7 КК України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи наведені норми законодавства України, а також вимоги ч.3 ст.603 КПК України, якими на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ратифікована Україною 22 вересня 1995 року.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 2 статті 1 КПК України регламентовано, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Пунктом b) ч.1 ст.9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно з п.п.а),с),d) ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Положеннями ч.ч.3 та 4 ст. 610 КПК України визначено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, передбачених пунктах 1 та 2 даної частини.

За правилами ч.1 ст.610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Матеріали клопотання свідчать про те, що наказом №3419/5 Міністерства юстиції України та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 08.06.2017 за №06-67663/17 було прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком Московського районного суду м.Нижнього Новгорода від 20.10.2016 року громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

У відповідності до вимог ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та ч.2 ст.610 КПК України, Міністерством юстиції України до клопотання долучено всі необхідні документи для його вирішення по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України та відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1, виданого Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 16 жовтня 1998 року, місце його проживання зареєстровано в Україні за адресою: АДРЕСА_2.

Наявними в розпорядженні суду матеріалами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, було визнано винним вироком Московського районного суду м.Нижнього Новгорода від 20.10.2016 року.

У відповідності до вищевказаного вироку ОСОБА_1, вчинив злочини за наступних обставин.

В невстановлений слідством час, але не пізніше 06 липня 2016 року ОСОБА_1 для придбання наркотичних засобів з метою розповсюдження наркотичних засобів на території м.Н.Новгорода, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, користуючись програмним забезпеченням мобільного телефону «Lenovo», IMEI НОМЕР_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної мережі інтернет, через сайт «magazin1.biz» та невстановлена в ході слідства особа, вступили між собою в попередній злочинний зговір з метою розповсюдження наркотичних засобів на території Нижегородської області та розподілили між собою ролі, виходячи з особистих якостей та можливості кожного. Згідно досягнутої раніше домовленості про розподіл ролей, невстановлена слідством особа, використовуючи наявний в нього злочинний зв'язок, незаконно, з метою подальшого збуту, здобувало у іншої невстановленої слідством особи наркотичні засоби, розфасовувало наркотик на декілька частин, поміщаючи в зручну для збуту упаковку, розміщувало в тайниках - «оптові закладки» з наркотичними засобами для ОСОБА_1, тим самим створюючи умови для злочину. ОСОБА_1 у відповідності до відведеної ролі, здійснював розкладку наркотичного засобу по тайниках, відомості про кількість тайників - «закладок», які містять наркотичні засоби та їх місцезнаходження за допомогою інформаційно-телекомунікаційної мережі інтернет відправляв невстановленій слідством особі, який в свою чергу після сплати повідомляв наркоспоживачам про їх місцезнаходження. За виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 повинен був отримувати від невстановленої слідством особи заздалегідь обумовлену грошову винагороду.

Вироком Московського районного суду м.Нижнього Новгорода від 20.10.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст.64 КК РФ, у виді 6(шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі, з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму. Запобіжний захід - тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_1 залишений до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання відраховано з 07.07.2016 року. Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_1 час фактичного затримання та затримання в порядку ст.91 КПК РФ - з 07.07.2016р. по 09.07.2016р., час знаходження під вартою - з 09.07.2016р. по 19.10.2016р. включно. Також за даним вироком суду вирішено долю речових доказів.

Згідно розпорядження про виконання вироку №1-286/16 від 09.11.2016р., вирок Московського районного суду м.Нижнього Новгороду від 20.10.2016 року набрав законної сили 08.11.2016 року та підлягає негайному виконанню.

Таким чином, ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання у ФКУ виправній колонії №5 Головного управління федеральної служби виконання покарань Росії по Нижегородській області, призначене йому за вироком Московського районного суду м.Нижнього Новгороду від 20.10.2016 року.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, тобто за замах на незаконний збут наркотичного засобу у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, покарання за що, згідно з випискою з КК РФ передбачено у виді позбавленням волі на строк від 10 до 20 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 20 років або без такого та з штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 5 років або без такого. Відповідно до виписки з КК РФ ст.64 КК РФ передбачає призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний злочин, за наявності пом'якшуючих обставин.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за вчинений ОСОБА_1 злочину за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст.64 КК РФ, передбачена ч.2 ст.15 ч.2 ст.307 КК України(в редакції на час вчинення злочину), санкцією якої визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

При визначенні ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, строку покарання у виді позбавлення волі, суд, в силу ч.4 ст.610 КПК України, дотримуючись тривалості призначеного покарання за таке діяння вироком суду РФ, з врахуванням положень ч.3 ст.68 КК України(за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку Особливої частини КК України), визначає покарання ОСОБА_1 у виді (2/3х10років)=6,6 (шести років шести місяців) позбавлення волі.

Разом з тим, з урахуванням приписів п.d) ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983, щодо не посилювання кримінального покарання засудженої особи, суд, визначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, не визначає такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна, оскільки це суперечить вищевказаним вимогам Конвенції.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.4 ст.610 КПК України, ч.3 ст.68, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, п.п.а),с),d) ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, вирок Московського районного суду м.Нижнього Новгорода від 20.10.2016 року підлягає виконанню на території України із остаточно визначеним покаранням громадянину України ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 виді 6(шести) років 6(шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі наведеного, керуючись ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.ст.6,9,11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ст.ст.3,15,68, 307 КК України, ст.ст.369-372, 376, 602, 603 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України - задовольнити.

Вирок Московського районного суду міста Нижнього Новгорода від 20 жовтня 2016 року, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 засудженим за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його фактичного затримання - 07липня 2016 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 час фактичного затримання з 07.07.2016 року по 09.07.2016 року та час знаходження під вартою з 09.07.2016 року по 19.10.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд, органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України.

Суддя Д.Є. Хоменко