Постанова № 72125235, 05.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/107/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Прокопчук А. В.

Доповідач :Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 рокуСправа № 127/8291/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В.,Медвецького С.К.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

учасники справи: представник відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 07.11.2017 року ,ухваленого о 10 годині 33 хвилини в приміщенні Вінницького міського суду суддею Прокопчук А.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи - Вінницької міської ради про визнання членом сім'ї ,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання її членом сім'ї його матері ОСОБА_4, яка приходилась їй тіткою з боку та померла ІНФОРМАЦІЯ_1.Посилалась на те ,що на початку 1999року у ОСОБА_4 стався інсульт і ,в зв'язку з погіршенням стану її здоров'я та необхідності догляду ,з початку літа 2000 року, вона стала проживати з нею однією сім'єю по місцю проживання останньої в квартирі АДРЕСА_1 та вести спільний побут. В жовтні 2001 року тітка прописала її в квартирі ,як члена сім'ї, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Син останньої - відповідач у справі увесь цей час був відсутній і поховання здійснювали вони з матір'ю, після чого вона залишилась проживати в квартирі тітки і ,з метою переоформлення договорів пов'язаних з обслуговуванням квартири , звернулась до суду з заявою про встановлення факту визнання її членом сім'ї ОСОБА_4. Рішенням Ленінського районного суду від 05.12.2007 року було встановлено факт ,що вона є членом сім'ї померлого квартиронаймача. На підставі рішення суду вона переоформила договір найму. Оскільки син тітки, що з'явився в 2015 році , не визнає та оспорює цей факт, на підставі чого рішення суду було скасовано апеляційним судом ,просила суд визнати її членом сім'ї ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Вінницького міського суду від 27.04.2017 року до участі в справі в якості третьої особи було залучено Вінницьку міську раду.

Рішенням Вінницького міського суду від 07.11.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення ,яким її вимоги задовольнити. Зазначила, що суд не звернув увагу на надані докази, неправильно дав їм оцінку та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Зокрема, суд невірно вважав, що особа може бути членом лише однієї сім'ї ; викривив та невірно оцінив покази свідків, які не досліджував в нарадчій кімнаті з причин пошкодженого технічного запису; не звернув увагу, що обставини проживання чи непроживання сина в квартирі не впливають на її право, як члена сім'ї, який проживав у квартирі, на приватизацію останньої, на відміну від відповідача, який на той час не мешкав у ній біля 4 років.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними ,а рішення суду законним і обгрунтованим. Зазначила, що доводи апеляційної скарги повністю спростовуються тим, що суд вірно за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази у справі, врахувавши, станом на 2000 рік, неповнолітній вік позивачки ,її можливості вести спільне господарство і ту обставину , що вона являлась членом сім'ї своєї матері - ОСОБА_6. Суд вірно визначив, що догляд за хворою тіткою за місцем її проживання не робить позивачку членом сім'ї останньої , як і прописка, що була вчинена в порушення існуючого порядку, оскільки була вчинена без письмової згоди та дозволу сина, як повнолітнього члена сім'ї наймача ОСОБА_4 ,що не втратив права користування квартирою. З врахуванням викладеного встановлений за рішенням суду в 2007 році факт того ,що позивачка є членом сім'ї квартиронаймача ОСОБА_4 ,яке було згодом скасовано , також не може свідчити на користь позивачки, оскільки квартиронаймач ОСОБА_4 померла в 2001 році .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважає доводи скарги безпідставними ,а рішення суду законним і обгрунтованим . Заперечуючи проти доводів вказує, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права ,допитуючи свідків, правильно відобразив та оцінив докази у відповідності до ст.212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням. Підстави передопитувати їх у суді апеляційної інстанції відсутні, оскільки сторона позивача не скористалась своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст.199,180 ЦПК України(в ред. на час розгляду справи), на ознайомлення з технічним записом та журналом судового засідання і подання своїх зауважень щодо їх неправильності чи неповноти ,а також щодо заявлення клопотань про повторний допит свідків в наступному судовому засіданні. Також зазначила, що позивачка являлась неповнолітньою особою, не мала власних доходів ,а вселення, проживання та прописка її в квартирі тітки ,що проведені з порушенням законодавства без письмової згоди повнолітнього сина,як члена сім'ї квартиронаймача , який ,як встановлено рішеннями судів , не втратив права користування нею, не може підтверджувати набуття нею статусу члена сім'ї померлої . З врахуванням викладеного встановлений за рішенням суду в 2007 році факт того ,що позивачка є членом сім'ї квартиронаймача ОСОБА_4 ,яке було згодом скасовано , також не може свідчити на користь позивачки, оскільки квартиронаймач ОСОБА_4 померла в 2001 році .

Таким чином, визначено межі оскаржуваного в апеляційній скарзі рішення.

В судові засідання у справі учасники розгляду ,зокрема, позивачка ОСОБА_5 та її представник не з'явилялись, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином ,про що свідчать відправлені судові повідомлення та заява адвоката від 15.01.2018 року про відкладення розгляду,яку суд задовольнив .Згідно даних сайту Укрпошти про вручення повідомлення про судовий виклик на 05.02.2018 року , 01.12.2018 року відбулась невдала спроба вручення поштового повідомлення про судовий виклик представнику позивача . Враховуючи ,що сторона позивача була обізнана про розгляд справи апеляційним судом за її апеляційною скаргою , в попереднє судове засідання направляла суду заяву про відкладення розгляду справи ,не бажала вчасно отримувати судове повідомлення про виклик, внаслідок чого пошта направила до суду повідомлення про невдалу спробу її вручення 01.02.2018 року , чим затягує розгляд справи, а також враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи ,суд в складі колегії суддів вважає ,що справу необхідно розглянути у відсутність сторони позивача,який зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України ( в редакції на час ухвалення рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України у тій же редакції , під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначене рішення цим вимогам відповідає .

Предметом позовних вимог у справі ,як зазначається у позові, є визнання позивачки членом сім'ї її тітки ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка померла в грудні 2001 року, тобто на час смерті останньої.Визнання членом сім'ї ОСОБА_4 необхідно позивачці в зв'язку з невизнанням та оспорюванням цього відповідачем та для підтвердження законності своїх дій щодо квартири .При цьому матеріально - правових вимог до відповідача позивачка не заявляла.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України(в редакції на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки вимоги позивачки про визнання її членом сім'ї ОСОБА_4 ,які не визнаються відповідачем ,як вбачається з її вимог та матеріалів справи, пов'язані із житловими правовідносинами ,підлягає застосуванню ч.2 ст.64 ЖК України ,відповідно до якої до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом прешої інстанції встановлено , що мати позивачки ОСОБА_6 та мати відповідача ОСОБА_4 (ОСОБА_4) являлись рідними сестрами по батькові .

В період часу з 30.11.2000 року по 22.12.2000 року ОСОБА_4,що проживає по АДРЕСА_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні церебро-васкулярної патології №5 Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад.О.І.Ющенко.З виписки з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що остання до хвороби працювала, після проведеного лікування хвора з поліпшенням була виписана додому. В рекомендаціях зазначено нагляд сімейного лікаря за місцем проживання.(а.с.139,140) .

ОСОБА_4 та її син ОСОБА_3 проживали та були прописані в квартирі АДРЕСА_1.В 1998 році ОСОБА_3 виїхав за кордон і працював у Грузії за контрактом ,інтересу до квартири не втрачав і був відсутній за місцем проживання з поважної причини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, померла від гострого панкреатиту(а.с.11)

Згідно довідок ,що є в матеріалах справи, захоронення ОСОБА_4 ,що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснювала ОСОБА_7 , що проживає по АДРЕСА_2, довідку про смерть отримувала ОСОБА_8

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.12.2007 року було встановлено факт ,що ОСОБА_2 є членом сім'ї квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29.12.2015 року за апеляційною скаргою сина померлої ОСОБА_3 вказане рішення скасовано, заяву про встановлення даного факту залишено без розгляду з роз'ясненням їй права на звернення до суду на загальних підставах.

Згідно ордеру НОМЕР_1,виданого на підставі рішення виконакому Вінницької міської ради народних депутатів ,квартира АДРЕСА_1 була надана для проживання ОСОБА_4 в складі сім'ї з двох осіб- її та сина ОСОБА_3

Станом на дату прописки позивачки - 22.10.2001 року ОСОБА_3 являвся членом сім'ї квартиронаймача ОСОБА_4,а тому вселення та прописка ОСОБА_5 відповідно до ч.1 ст.65 ЖК України потребувала письмової згоди ОСОБА_3,яку останній не надавав.

За позовом ОСОБА_2 заочним рішенням Ленінського районного суду віл 08.07.2008 року відповідач був визнаний таким, що втратив право користування квартирою по АДРЕСА_1 , де раніше проживала померла. Вказане рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 було скасовано рішенням апеляційного суду від 19.01.2016 року і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №20 від 16.01.2009 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на приватизацію квартири з доплатою за за надлишок площі і останньою отримано свідоцтво про право власності на житло від 16.01.2019 року,що оскаржуються на час розгляду справи ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позову ,суд першої інстанції критично віднісся до наданих позивачкою доказів на підтвердження викладених нею обставин, зокрема,щодо законності дотримання порядку її вселення до ОСОБА_4 в якості члена її сім'ї без обов'язкової письмової згоди сина,як члена сім'ї кваритронаймача ,яку останній не надавав, критично оцінив як доказ вселення як члена сім'ї здійснення прописки ОСОБА_5 за два місяці до смерті ОСОБА_4 та виходив з невірогідності позивачки являтись членом сім'ї ОСОБА_4, з урахуванням її неповнолітнього віку на той час та наявності матері . Також суд врахував,що поховання та отримання довідки про смерть здійснювали інші особи.Суд виходив з того, що позивачка належними і допустимими доказами не довела , що на час смерті ОСОБА_4 являлась членом її сім'ї, з врахуванням чого дійшов висновку ,що підстави визнавати її членом сім'ї ОСОБА_4,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутні.

Суд в складі колегії вважає,що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно в порядку ст.212 ЦПК України ( у ред.на час розгляду) оцінив надані сторонами докази, з врахуванням принципу диспозитивності в користуванні ними своїми процесуальними правами ,вірно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те,що ОСОБА_5 являється членом сі'ї своєї матері,до якої входила і ОСОБА_4,а тому вона є і членом сім'ї ОСОБА_9 не заслуговують на увагу,оскільки ,як уже зазначалось, її вимоги про визнання членом сім'ї ОСОБА_4,як вбачається з матеріалів справи, пов'язані із житловими правовідносинами ,а доводи скарги суперечать поняттю сім'ї в контексті ч.2 ст.64 ЖК України .Здійснення певний час догляду за хворою родичкою ,як за місцем проживання матері позивачки так і за місцем проживання квартиронаймача ОСОБА_4 не робить їх усіх,в тому числі позивачку, членами сім'ї квартиронаймача ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те,що покази свідків наведені судом не такого змісту як надавались в судовому засіданні і перевірити вказане неможливо через неякісний запис деяких судових засідань, а тому суд в нарадчій кімнаті не міг їх дослідити і повинен був повторно їх допитати , також не заслуговують на увагу.

Як вбачається змісту глави 4 ЦПК , ст.ст.177 ,179,192 ЦПК України та ст. 195 ЦПК (в ред на час розгляду справи ) суд з'ясовує обставини , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та досліджує докази , якими вони обґрунтовуються,в тому числі показання свідків, у судовому засіданні безпосередньо , під час з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами,а не у нарадчій кімнаті ,де ухвалюється рішення.

Зі змісту ст.195 ЦПК вбачається, що суд, не ухвалюючи рішення в нарадчій кімнаті , постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду ,якщо під час його ухвалення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків .Відповідно ,якщо у суду ,який раніше досліджував покази свідків безпосередньо в ході перевірки обставин справи , не виникла така потреба ,то і відсутні підстави для повнорного допиту свідків .

Крім того, як вбачається з доводів скарги , заявник вказує на неякісний запис судових засідань від 15.09.2017 р.,05.10.2017р. та 13.10.2017 р. та на бездіяльність суду щодо повторного допиту свідків.

Зі змісту ст.159 ЦПК України (у ред .на час розгляду справи) вбачається обов'язок суду під час розгляду справи безпосередньо дослідити докази у справі, що суд і здійснив .

Згідно ч.3 ст.197 ЦПК (у тій же ред.) повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Відповідно до ч.11 ст. 180 ЦПК України (у тій же ред.) свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Зі змісту ст.27 ЦПК України (у тій же ред) до прав та обов'язків особи,що бере участь в справі відноситься право,зокрема, знайомитися з матеріалами справи ,заявляти клопотання , давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти та обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Ст.11 ЦПК України встановлює принцип диспозитивності цивільного судочинства ,згідно я яким особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Разом з тим, представник позивача в ході судового розгляду не заявляв клопотань про відтворення технічного запису, про повторний допит свідків в наступних судових засіданнях в зв'язку з виявленим неякісним записом судових засідань.

Згідно ст.199 ЦПК України (у тій же ред.) особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи ,представник позивачки не подав до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання, журналу судового засідання ,відповідно суд їх не розглядав і щодо цього ухвали не постановляв.

Все вищенаведене ,на думку суду, виключає використання цих доводів апеляційної скарги для підтвердження порушення судом норм процесуального права ,неправильності відображення та оцінки ним показів свідків ,як доказів при постановленні рішення ,невірне встановлення ним обставин справи , як підстав для скасування рішення суду. Заявник апеляційної скарги не вказала,які норми процесуального права допустив суд ,з врахуванням безпосередності дослідження судом доказів в судовому засіданні і відображенні їх у рішенні . Не використання стороною позивача повною мірою своїх процесуальних прав у судовому засіданні не свідчить про наявність процесуальних порушень у суду ,що розглядав справу,а тому не є підставою для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги на незрозумілість посилань суду у рішенні про визнання членом сім'ї на обставини поважності причин відсутності відповідача і відсутності його згоди на приватизацію, спростовуються тим,що позивачка аргументувала свої вимоги саме тим ,що вона вселилась до ОСОБА_4 і була прописана нею на правах члена сім'ї останньої , не маючи при цьому на момент вселення такого статусу по закону (ч.2 ст.64 ЖК),за відсутності на той час рішення суду про це, без урахування того, що відповідач залишався членом сім'ї квартиронаймача ,який за поважної причини був відсутній , не втратив права користування житлом,а також висловлення своєї письмової згоди на вселення інших осіб в якості членів сім'ї,а також на інші житлові права ,в тому числі приватизацію. Тим самим суд спростовував, як доказ обгрунтованості вимог позивачки, обставину законності вселення її до ОСОБА_4 та прописки останньої , саме як члена сім'ї .

Щодо неправильної оцінки судом в якості доказу довідки П.П.»Майстер»,то у суду відсутні дані для спросування даних зазначеної довідки ,яка не вказує на ОСОБА_2 як члена сім'ї ОСОБА_10,оскільки у ній зазначено,що ОСОБА_4 померла,а ОСОБА_2 приходилась їй племінницею ,що відповідно до ч.2 ст.64 ЖК не входить до поняття члена сім'ї.

Доводи скарги про невірну оцінку судом обставин неможливості спільного ведення господарства з ОСОБА_4 черех неповнолітній вік та відсутність заробітку спростовуються наступним. У позовній заяві позивачка зазначала,що у ОСОБА_4 стався інсульт на початку 1999 року і після лікування ,вони спільно проживали однією сім'єю з тіткою у матері позиваки ,а з кінця 1999 року вона спочатку ночувала у тітки,а літа 2000 року перейшла постіійно до неї жити,де вони вели спільне господарство . Дані факти не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються матеріалами справи ,зокрема ,що до захворювання ,яке гостро сталось 30.11.2000 року тітка працювала,мала дохід. ОСОБА_11 на той час було 16 років.Не будучи членом сім'ї тітки згідно закону та являючись неповнолітньою , вона ,являючись недієздатною на той час згідно ст.11 ЦК УРСР не здатна набувати цивільних прав та обов'язків щодо ведення спільного господарства з тіткою,що включає в себе ведення спільного бюджету,майнова відповідальність за набуття та розпоряджання майном ,тощо. Про відсутність ведення спільного господарства свідчить і ті неспростовані факти ,що поховання здійснювали та довідку про смерть отримували зовсім інші особи,а не неповнолітня позивачка.

Доводи апеляційної скарги про те,що судове рішення,всупереч практики Європейського суду з прав людини є невмотивованим, що порушує право сторони апелювати на нього,безпідставні.

Відповідно ч.3 до ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається суд повно і всебічно дослідив обставини справи, на які сторони посилались , належним чином безпосередньо в судовому засіданні дослідив докази , яким дав всебічну і повну оцінку ,обгрунтував свої висновки, вірно застосував до даних правовідносин норми права ,а тому назвати рішення невмотивованим,таким,в якому сторони не були почуті та яке не дає можливості апелювати не нього (справа «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації»)не вбачається підстав. Судом не ігнорувались доречні аргументи сторони (справа «Серявін та інші проти України»),наводилось обгрунтування рішення( п.36 рішення справа «Суомінен проти Фінляндії»).Тому посилання на те,що мотивація суду полягає лише в посиланні на норму права,що воно не дає можливості оскаржити його, що суд проігнорував доречні аргументи сторони, не відповідають дійсності .

Не використання стороною позивача повною мірою своїх процесуальних прав у судовому засіданні не свідчить про наявність процесуальних порушень у суду ,що розглядав справу,а тому не є підставою для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують,рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права,а тому в силу ст.375 ЦПК апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382 ЦПК України,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду від 07.11.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бутиоскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення. У випадку проголошення вступної і резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення сторін ,остання може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення (вручення) повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.

Судді: Оніщук В.В.

Медвецький С.К.

Повний текст судового рішення виготовлено 09.02.2018 року

Згідно з оригіналом :

Суддя: Копаничук С.Г.