Рішення № 72125177, 05.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/9700/17

Провадження № 2-а/638/59/18

05.02.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Жупник Ю. В.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

з участю представника позивача ОСОБА_2

з участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року представник позивача – ОСОБА_4 ОСОБА_6 А. О. звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних силах України, під час проходження якої отримував у складі грошового забезпечення винагороду за вислугу років, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію, та одноразову грошову допомогу при звільненні. У травні 2012 року позивач був звільнений з військової служби у Збройних Силах України та виключений із списків особового складу частини. Військова частина А1215 склала довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу від 09.07.2012 року №17/269/6/270, яка не містить відомостей про грошову винагороду за вислугу років, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію, та одноразову грошову допомогу при звільненні. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протоколом від 30.05.2012 року призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 65 % грошового забезпечення на підставі довідки військової частини А1215 про додаткові види грошового забезпечення 09.07.2012 року №17/269/6/270 та розрахункової книжки позивача серії ББ №124039 з 30.05.2012 року. Позивач звернувся до військової частини А1215 із заявою про надання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням відомостей про складові додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував під час проходження військової служби, а саме грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні у травні 2017 року. Військова частина А1215 надала позивачу нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 17.05.2017 року №83. Позивач звернувся до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких зазначений у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83. Зазначену заяву та довідку ГУ ПФУ отримав 23.05.2017 року та листом від 31.05.2017 року за №1043/Н-14 повідомило позивачу про відмову в задоволенні заяви та відмову в перерахунку розміру пенсії. Просить суд позов задовольнити, визнати дії (бездіяльність) ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в поверненні без виконання довідки військової частини А1215 від 12.05.2017 року №78, нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_4 з 24.05.2016 року з грошового забезпечення без урахування грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83 протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_4 пенсію з 24.05.2016 року в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 24.05.2016 року; а також подати протягом 15 днів з дня набрання постанови законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 267 КАС України.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, при цьому надала до суду письмові заперечення.

Представник третьої особи – Військової частини А1215 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву з проханням про розгляд справи без участі третьої особи, оскільки жодна позовна вимога до ВЧ А1215 не заявлена, а судове рішення не може вплинути на її права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Суд, дослідивши доводи представника позивача та відповідача, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, та не заперечувалось сторонами адміністративного процесу, ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних силах України.

Як вбачається із витягу з наказу Командира військової частини А1215 (по стройовій частині) від 29.05.2012 року №112, підполковника ОСОБА_4, звільненого наказом начальника Генерального штабу – Головно-командувача Збройних Сил України від 21.02.2012 року №146 (по особовому складу) з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров’я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», з 29 травня 2012 року, виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено до зарахування на військовий облік до московського РВК м. Харкова; виплачено грошову допомогу у розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за повних 25 календарних років служби, грошову премію по 29 травня 2012 року в обсязі 90 % від посадового окладу (а. с. 14).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протоколом від 30.05.2012 року призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 65 % грошового забезпечення на підставі довідки військової частини А1215 про додаткові види грошового забезпечення від 09.07.2012 року №17/269/6/270 та розрахункової книжки позивача серії ББ №124039 з 30.05.2012 року довічно (а. с. 21).

При цьому, військова частина А1215 склала довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу від 09.07.2012 року №17/269/6/270, яка не містить відомостей про грошову винагороду за вислугу років, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію, та одноразову грошову допомогу при звільненні, а тому у травні 2017 року позивач звернувся до військової частини А1215 із заявою про надання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням відомостей про складові додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував під час проходження військової служби, а саме грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Військова частина А1215 надала позивачу нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 17.05.2017 року №83 (а. с. 22).

Позивач звернувся до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких зазначений у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83 (а. с. 23).

ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.05.2017 року за №1043/Н-14 позивача повідомлено, що перевіркою пенсійної справи визначено, що пенсію обчислено згідно з вимогами чинного законодавства, а тому довідку від 17.05.2017 року №83, видану військовою частину А1215 повернуто без розгляду (а. с. 24).

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Будь-які рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його постановлено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 та частина перша статті 8 Основного Закону України).

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності». Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.

Європейський суд з прав людини у справі ОСОБА_7 Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, обґрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав.

Згідно статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципом верховенства права, що визначений у частині 4 статті 6 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 наголосив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою №1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 Постанови №1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 10.03.2015 року №21-70а15.

Постановою від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної Гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 р. - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 41 вказаного вище Закону №1058-ІV, до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку позивач має право на призначення та отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який має бути обчислений з грошового забезпечення, до якого включені грошова винагорода за вислугу років, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, одноразова грошова допомога при звільненні.

Згідно частини 2 статті 51 Закону №2262-12, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відповідно до статті 63 вказаного вище Закону, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.

Щодо посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2015 від 13.05.2015 року, згідно якого «в положеннях першого речення частини третьої статті 63 Закону перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення, є вичерпним», то вони є безпідставними, оскільки вказане рішення Конституційного Суду стосується порядку перерахунку пенсій в зв'язку зі встановленням Кабінетом Міністрів України нової щомісячної додаткової грошової винагороди, а не видів грошового забезпечення, з яких має бути визначений розмір пенсії.

Враховуючи приписи вищенаведених норм Закону, суд вважає, що обчислення пенсії позивачу слід проводити з урахуванням грошового забезпечення, до якого включені грошова винагорода за вислугу років, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексація, одноразова грошова допомога при звільненні, які отримував позивач під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, та яка відображена у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовило позивачу у перерахунку пенсії на підставі поданої довідки Військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Суд зауважує, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів наявності підстав для відмови у перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_4 на підставі довідки Військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83, яка містить відомості про грошову винагороду за вислугу років, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію, одноразову грошову допомогу при звільненні,які позивач отримував під час проходження служби.

Щодо строку захисту права позивача на призначення та виплату пенсії, суд виходить з того, що зазначені правовідносини врегульовані положеннями ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом).

Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання щодо строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Позовна заява та матеріали справи свідчать, що порушення прав позивача відбулось з боку ГУПФУ щодо бездіяльності (дій) проведення перерахунку пенсії за додатковими документами, поданим позивачем до ГУПФУ після отримання позивачем відмови в здійсненні перерахунку пенсії, тобто з 23.05.2017 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з даним позовом, не пропустив строк, визначений частиною 2 статті 99 КАС України.

Відповідно статті 63 Закону №2262-12 належний перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, а тому захист прав позивача належить з 24.05.2016 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача – ОСОБА_4на перерахунок та виплату пенсії з 24.05.2016 року з урахуванням грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83шляхом визнання дій відповідача щодо відмови в такому перерахунку та виплаті неправомірними та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом 15 днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання рішення вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення підлягає задоволенню з наданням відповідачу тридцятиденного строку для подання звіту про виконання постанови суду.

Щодо доводів відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Харківській області на час призначення пенсії не порушувало права позивача на пенсійне забезпечення щодо визначення та обчислення розміру пенсії, суд зазначає, що позивачем не оскаржуються дії (бездіяльність) ГУПФУ в Харківській області саме при призначенні ним пенсії. Підставою звернення позивача до суду стала бездіяльність ГУПФУ в Харківській області щодо перерахунку вже призначеної пенсії позивача за новими поданими до відповідача документами.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні діїпідлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 3, 6, 19, 21, 22, 46, 58, 64, 68, 126, 130 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 6, 9, 77, 122, 139, 243-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати дії (бездіяльність) ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в поверненні без виконання довідки військової частини А1215 від 12.05.2017 року №78, нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_4 з 24.05.2016 року з грошового забезпечення без урахування грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83 – протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_4 пенсію з 24.05.2016 року в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди за вислугу років, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідці військової частини А1215 від 17.05.2017 року №83, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 24.05.2016 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 30 днів з дня набрання постанови законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбаченого частиною 1 статті 382 КАС України.

Стягнути з ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: м. Харків, пр-т. ГагарінаАДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: