Рішення № 72124450, 31.01.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року Справа № 923/1031/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»,в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком», місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 41, ідентифікаційний код: 01188661

до Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області, місцезнаходження: 75100, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 6, ідентифікаційний код: 03198286

про стягнення 52 679,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, на підставі довіреності від 12.12.2017 року

від відповідача – ОСОБА_2, на підставі довіреності від 03.01.2018 року

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» (далі – Позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області (далі – Відповідач), в якому просить стягнути з останнього 52 679,09 грн. заборгованості за надані, протягом 01.09.2016 р. – 31.12.2016 р., абонентам пільгової категорії – мешканцям м. Олешки, телекомунікаційні послуги, які мають бути відшкодовані за рахунок надходжень (субвенцій) з Державного бюджету України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на положення ч. 3, ч. 4 ст. 11, ч. 1, ч. 2 ст. 509, ст. 526, ст. 530 ЦК України, абз. 2 ч. 1 ст. 175, ст. 193 ГК України, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та зазначає, що Відповідачем, на якого нормами діючого законодавства покладено обов’язок компенсувати надавачу телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат, пов’язаних із наданням послуг пільговій категорії населення м. Олешки, вказаний обов’язок не виконується, у зв’язку із чим у нього утворилася заборгованість на вищезазначену суму.

Провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.11.2017 року.

Справа розглянута в судових засіданнях 21.11.2017, 20.12.2017, 10.01.2018, 31.01.2018 року.

У зв’язку із набранням 15.12.2017 року чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, розгляд справи, у відповідності до положень п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, якою передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, враховуючи, що ухвалою про порушення справи фактично було відкрито позовне провадження та розгляд справи по суті не проводився, здійснювався у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Судові засідання, призначені на 21.11.2017, 20.12.2017, були відкладені для здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті на 31.01.2018 року.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, не передбачено, з огляду на що, заявлена до стягнення сума ними до розрахунку прийнята не була.

За положеннями ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Оскільки, на сьогоднішній день, органами місцевого самоврядування рішення про затвердження програми фінансування пільг на оплату послуг зв'язку, не прийнято, це унеможливлює здійснення відшкодування понесених Позивачем витрат за надані пільговій категорії населення послуги телекомунікаційного зв'язку.

Таким чином, вважає, що борг виник через незалежні від них обставини, внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

Не погодився представник відповідача і з, заявленою позивачем сумою компенсації за надані телекомунікаційні послуги, посилаючись на те, що в розрахунках позивача обліковуються особи, які у спірний період втратили право на пільги. За результатами проведеної із Позивачем звірки взаєморозрахунків вважає, що сума компенсації складає 48906,49 грн., а не 52679,09 грн. На підтвердження своїх заперечень щодо суми компенсації додав до своїх заперечень акт звірки розрахунків з Позивачем, списки пільговиків, що померли у період з вересня по грудень 2016 року, списки осіб, що у спірний період втратили право на пільги, розрахунки витрат на пільговиків.

У відповідь на заперечення Відповідача щодо нарахованої суми компенсації за надані пільговій категорії населення, телекомунікаційні послуги, Позивач надав пояснення в яких зазначив, що згідно Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, саме на відповідачеві лежить обов’язок інформувати підприємства, що надають послуги пільговій категорії громадян, про осіб, що втратили право на таку пільгу.

Крім цього, вважає, що сформована відповідачем через рік після надання послуг у спірному періоді, відомість про пільговиків не містить об’єктивних даних, оскільки за цей час деякі особові рахунки, з об’єктивних причин, були переоформлені на інших абонентів, у зв’язку із чим відомості, що містяться в ній не в повній мірі відповідають тим даним, що існували на момент виникнення заборгованості. До своїх пояснень представник позивача додала розрахунки по пільговикам, які мали право на пільги в період надання послуг.

В судовому засіданні представник позивача також повідомила, що в поточному році за результатами проведеного звіряння, був здійснений перерахунок суми компенсації за надані телекомунікаційні послуги щодо осіб, що втратили право на пільги у минулому спірному періоді. Оскільки технічно не можливо здійснити перерахунок за минулий спірний період, стягненню з відповідача підлягає заборгованість саме в заявленій сумі 52679,09 грн.

В судовому засіданні, 31.01.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз’яснено процедуру оскарження рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Херсонської філії є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про телекомунікації», «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод: основні обов’язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунаційних послуг для низки категорій громадян встановлено, серед іншого такими Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства».

Виходячи із змісту положень ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 року Позивач будучи оператором телекомунікацій надає телекомунікаційні послуги, в тому числі, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

Телекомунікаційні послуги вказаній групі населення надаються відповідно до законодавства України, за місцем проживання споживача з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Так, 04.04.2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір №651200-222/16 про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян (т.1 а.с. 9-10).

За умовами пунктів 1.1., 1.2. Договору, Позивач взяв на себе зобов’язання надавати телекомунікаційні послуги громадянам ОСОБА_3 (Олешківського) району, які мають право на пільги відповідно до чинного законодавства України, а Відповідач зобов’язався фінансувати протягом поточного року витрати Позивача по наданню телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам ОСОБА_3 (Олешківського) району.

Згідно п. 3.2.1. Договору, Відповідач зобов’язався перераховувати компенсацію за телекомунікаційні послуги громадян, які користуються пільгами згідно чинного законодавства України.

Крім того, згідно п. 3.2.2. Договору, Відповідач зобов’язався щомісячно до 25-го числа, що настає після розрахункового періоду, разом з Позивачем складати акти звірки розрахунків за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які користуються пільгами згідного чинного законодавства України.

На виконання вимог закону та договору, Позивачем, в період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року, пільговій категорії мешканців Олешківського району, Херсонської області були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 52679,09 грн.

За фактично надані послуги, Позивачем на адресу Відповідача направлялися розрахунки видатків відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга та акти звіряння розрахунків, а саме:.

- 06.10.2016 року за вих. № 651250/01-03/184, розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга та акт звіряння розрахунків за надані населенню послуги за вересень 2016 року на загальну суму 13176,70 грн. (т.1 а.с. 11-13, 192, 196-215);

- 07.11.2016 року за вих. № 651250/01-03/188, розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга та акт звіряння розрахунків за надані населенню послуг за жовтень 2016 року на загальну суму 12696,13 грн. (т.1 а.с. 15-17,193, 216-235);

- 12.12.2016 року за вих. 651250/01-03/194, розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга та акт звіряння розрахунків за надані населенню послуг за листопад 2016 року на загальну суму 12807,65 грн. (т.1 а.с. 19-22,194,236-255);

- 10.01.2017 року за вих. № 651250/01-03/207, розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга та акт звіряння розрахунків за надані населенню послуг за грудень 2016 року на загальну суму 13998,61 грн. (т.1 а.с. 24-26,195, т.2 а.с. 1-20).

Пунктом 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України передбачений міжбюджетний трансферт місцевому бюджету на здійснення програм соціального захисту.

Положеннями п.п. “б” ч. 4 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 р. “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (далі – Порядок № 256).

Відповідно до п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку, є Відповідач, а саме: Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області.

За змістом вищевказаного Порядку № 256, Відповідач, як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів, виконуючи покладені на нього завдання, здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих останніми щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2). Після чого, згідно пункту 5, до 22 числа місяця, що настає за звітним, готує інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами – надавачами відповідних послуг, в тому числі щодо пільг з послуг зв’язку, зокрема бездротового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів та надсилає їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, які, в свою чергу, до 25 числа місяця, що настає за звітним на підставі поданих актів звіряння, готують та подають до Міністерства фінансів АР Крим, фінансових органів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управління Державної казначейської служби в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі реєстри нарахованих сум.

Відповідно до п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Після отримання вищевказаних субвенцій головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п’ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню, в тому числі на оплату пільг з послуг зв’язку, зокрема бездротового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Аналіз зазначених правових приписів вказує на обов’язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення, в даному випадку Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області, компенсувати надавачу телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню Олешківського району, виконавши взяте на себе за законом зобов’язання.

Разом з тим, Відповідач, всупереч вимогам законодавства та умов договору, посилаючись на відсутність бюджетних коштів, витрати у розмірі 52679,09 грн. Позивачу не відшкодував. З цієї причини, акти та розрахунки без виконання та підпису поверталися на адресу Позивача (а.с. 14, 18, 23,).

З метою досудового врегулювання спору, 12.10.2017 року Позивач звернувся до Відповідача із претензією за вих. № 20-65С000/28 (а.с. 27-29) про сплату заборгованості в сумі 52679 грн., яка була отримана Відповідачем 17.10.2017 року (а.с. 30).

Проте, у відповіді на претензію Відповідач, заперечуючи суму заборгованості, послався на відсутність підтверджуючих документів (а.с. 31).

Невиконання Відповідачем покладеного на нього законодавством та договором обов’язку щодо компенсації наданих у вересні-грудні 2016 року пільговій категорії населення телекомунікаційних послуг і стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 ГК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором про надання послуг (ст. 901 ЦК України) одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При розгляді справи судом встановлено, а дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що Позивач свої зобов’язання, що виникли на підставі договору, Закону України “Про телекомунікації”, Порядку №256, виконав у повному обсязі. Водночас, Відповідач, покладений на нього обов’язок з компенсації Позивачу витрат, за фактично надані останнім телекомунікаційні послуги у вересні-грудні 2016 року пільговій категорії населення Олешківського району, не виконав, внаслідок чого у нього перед Позивачем утворилась заборгованість у сумі 52679,09 грн.

Посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування на вказані потреби, суд вважає безпідставним, оскільки чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежне від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню де загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)».

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетний призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 22.03.2017 р. у справі №905/2358/16.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності третіх осіб.

Заперечення Відповідача щодо заявленої до стягнення суми компенсації за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії абонентів, заявлені ним після проведеної під час розгляду в суді спору звірки розрахунків через втрату деякими абонентами права на пільгу, судом до уваги не беруться, враховуючи таке.

Згідно п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року (далі Положення №117 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад покладений обов’язок з організації збирання, систематизації і зберігання інформації про пільговиків, забезпечення її автоматизованого використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; внесення до Реєстру відповідних уточнень у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Відповідно до п. 11 Положення №117, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій щомісячно звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Отже, саме на Відповідача - Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області покладено обов’язок контролю за відомостями, які подаються Позивачем, що надає послуги, для розрахунків за надані пільговикам телекомунікаційні послуги; ведення персоніфікованого обліку пільговиків з використанням індивідуального ідентифікаційного номеру пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, і після отримання від підприємства, що надає послуги, розрахунків та актів встановленої форми, в разі наявності розбіжностей, - повідомити про це підприємство.

Не виконання Відповідачем зазначених обов’язків підтверджено копіями листів про повернення Позивачу щомісячних звітів по пільгам за спірний період, які, зокрема, не містять зауважень як щодо кількості пільговиків чи зроблених Позивачем розрахунків, так і щодо невідповідності форми та змісту наданої звітної документації, на що Відповідачем звернуто увагу суду при розгляді спору.

Оскільки, Відповідач не виконував обов’язки з контролю за відомостями, які подаються Позивачем, що надає послуги, для розрахунків за надані пільговикам телекомунікаційні послуги у спірному періоді, врахувавши заперечення Позивача щодо переліку осіб, які втратили право на пільгу, наданого Відповідачем, та пояснення щодо технічної неможливості відтворити інформацію персоніфікованого обліку пільговиків з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, у спірному періоді на момент виникнення заборгованості, здійснення Позивачем в поточному році за результатами проведеного звіряння, перерахунку суми компенсації за надані телекомунікаційні послуги щодо осіб, що втратили право на пільги у минулому спірному періоді, які Відповідачем не заперечувались та не спростовані, суд вважає вимоги Позивача щодо компенсації за надані телекомунікаційні послуги у вересні-грудні 2016 року пільговій категорії абонентів Олешківського району Херсонської області в розмірі 52679,09 грн. обґрунтованими та задовольняє їх в заявленій сумі.

Судові витрати за ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» задовольнити.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області (місцезнаходження: 75100, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 6, ідентифікаційний код: 03198286) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 41, ідентифікаційний код: 01188661) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 52679,09 грн. та судовий збір у сумі 1600 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення 09.02.2018 року.

Суддя Т.А. Остапенко