Постанова № 72124028, 06.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа № 907/595/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кобзар О.

з участю представників:

від позивача – не з»явився

від відповідача-1 – не з»явився

від відповідача-2 – ОСОБА_2 – адвокат, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 563 від 26.11.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м.Виноградів, вх.№ 01-05/5762/17 від 07.12.2017р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2017р. (час проголошення об 15 год. 50 хв. в м.Ужгород, суддя – Пригара Л.І., повний текст рішення складений 20.11.2017р.)

у справі № 907/595/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м.Виноградів

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», м.Виноградів

до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ

про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2017р. у справі № 907/595/17 (суддя Пригара Л.І.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м.Виноградів до товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», м.Виноградів та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ про визнання поруки припиненою.

Рішення суду мотивоване тим, що отримання позичальником - ОСОБА_3 "Консервний завод "Універ" суми грошових коштів чергового траншу не могло призвести та й фактично не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя - ОСОБА_3 “Виноградівський райагротехсервіс”. Наведені обставини, не відповідають підставам, визначеним ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, з врахуванням яких припиняється порука, а тому 06.06.2013 року обсяг відповідальності ОСОБА_3 “Виноградівський райагротехсервіс” не змінився та відповідно порука не припинилася.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що з моменту переказу чергового траншу у розмірі 5600000,00 доларів США на рахунок позичальника – ОСОБА_3 «Консервний завод «Універ», який мав місце 06.06.2013р., на що поручитель – ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» згоди не надавав, порука є припиненою. В результаті отримання понадлімітних кредитних коштів без згоди поручителя збільшено обсяг відповідальності поручителя. Окрім того, перевищення ліміту кредитування, яке мало місце 06.06.2013р., зумовило також збільшення відповідальності поручителя у вигляді плати відсотків за користування кредитом.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2017р. справу № 907/595/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., Галушко Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.01.2018р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.01.2018р. внесено зміни у резолютивну частину ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. в частині призначення справи до розгляду та визначено дату судового засідання 24.01.2018р.

24.01.2018р. в судове засіданні представник скаржника не з»явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебував у іншому судовому засіданні у Верховному суді.

В судове засідання з»явився представник відповідача-2, проти заявленого клопотання заперечив.

Представник відповідача-1 в судове засідання 24.01.2018р. не з»явився, причин неявки суду не повідомив.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.02.2018р.

В судове засідання 06.02.2018р. представники скаржника та відповідача-1 не з»явились, причин неявки суду не повідомили.

Представник відповідача-2 в судове засідання 06.02.2018р. з»явився, проти апеляційної скарги заперечив, просив суд рішення залишити без змін.

Згідно п.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

25.03.2011 року між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (Банком, відповідачем 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” (Позичальником, відповідачем 1 у справі) було укладено Договір кредитної лінії № 250311 (надалі – Кредитний договір, Договір кредитної лінії), згідно з умовами якого Банк зобов’язався надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування у розмірі еквіваленту 34 000 000 грн., з платою за користування Кредитом, розрахованою на основі процентної ставки в розмірі 11% річних у доларах США та 17% річних у гривні, та остаточним терміном повернення не пізніше 24.03.2014 року.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Кредитного договору сторони передбачили, що кредит може надаватися в таких валютах: долар США та гривня, погашення Кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання Кредиту (його частини).

Відповідно до пункту 2.4. Кредитного договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (цільове призначення кредиту):

2.4.1. транш у розмірі, що не перевищує еквіваленту 26 000 000 грн. на рефінансування заборгованості перед Банком, згідно кредитного договору № 80606 від 06.06.2008 року та № 80606/1 від 06.06.2008 року;

2.4.2. решту кредитних коштів, що з попередніми траншами не перевищуватиме діючого ліміту кредитування надавати на поповнення обігових коштів.

Умовами п. 2.7. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

2.7.1. проценти за користування кредитом, розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% річних у доларах США та 17% річних у гривні, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором;

2.7.2. проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається з розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається;

2.7.3. нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше 10 числа, місяця, наступного за звітним, а в разі достроковою погашення кредиту, одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до підпункту 3.1.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у Банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих Позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту.

За умовою підп. 5.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов’язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов’язання.

Підпункт 5.3.2. Кредитного договору зобов’язує Позичальника точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором – на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), в тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за Кредитним договором (п. 3.3.1. Кредитного договору).

Підпунктом 3.3.2. Кредитного договору визначено, що після отримання Позичальником від Банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту Позичальник зобов’язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов Кредитного договору).

Згідно з п. 9.2 Кредитного договору сторони погодили, що вищевказані положення Кредитного договору передбачають можливість виникнення обставин, при настанні яких у Позичальника виникає зобов’язання перед Банком негайно погасити заборгованість по Кредиту, а також сплатити на користь Банку інші платежі по цьому договору.

В подальшому, до Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року сторонами вносилися зміни на підставі укладених Додаткових угод.

Так, за умовами Додаткової угоди № 1 від 02.08.2011 року до Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року сторони змінили найменування банку у преамбулі, за текстом та в реквізитах договору на Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, змінили суму максимального ліміту кредитування – еквівалент 44 000 000 грн. та відповідно графік збільшення/зменшення діючого ліміту у конкретні строки. На підставі зазначеної Додаткової угоди сторони доповнили п. 2.5. Кредитного договору умовами, що стосуються забезпечення виконання зобов’язань за цим договором шляхом укладення договору іпотеки нерухомості та договору застави товарів в обороті, а також умови п.п. 4.1.1. та 4.1.2., якими визначено об’єкти іпотеки та застави. Змінено сторонами і розміри процентних ставок за користування кредитними коштами, а саме, погоджено розмір 11% річних у доларах США та 15,5% у гривні.

На підставі Додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року сторони погодили внесення змін до Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року та Додаткової угоди № 1 від 02.08.2011 року до нього. Зокрема, змінили термін остаточного повернення кредиту – не пізніше 31.12.2017 року, максимальний ліміт кредитування – еквівалент 51 000 000 грн., та відповідно графік збільшення/зменшення діючого ліміту у конкретні строки. На підставі зазначеної Додаткової угоди сторони змінили умови, що стосуються забезпечення виконання зобов’язань за цим договором шляхом укладення договорів застави.

За додатковою угодою № 3 від 30.03.2012 року сторони погодили виключення із умов Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року, Додаткової угоди № 1 від 02.08.2011 року, Додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року пункту 2.3.6., що встановлює обов’язок позичальника здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.

На умовах Додаткової угоди № 4 від 09.10.2012 року сторони виклали п. 2.7.3. Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року, Додаткової угоди № 1 від 02.08.2011 року, Додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року, Додаткової угоди № 3 від 30.03.2012 року у новій редакції: “2.7.3. Нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше 10-го числа, місяця, наступного за звітним, а в разі достроковою погашення кредиту, одночасно з погашенням кредиту. Перший раз Позичальник сплачує проценти не пізніше 31 березня 2011 року”.

Згідно умов Додаткової угоди № 5 від 27.08.2013 року сторони внесли зміни до Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року, якими, зокрема, погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в еквіваленті 6 837 500 доларів США, а також встановили призначення траншів кредиту:

2.4.1. транш у розмірі, що не перевищує еквіваленту 26 000 000 грн. на рефінансування заборгованості перед Банком, згідно кредитного договору № 80606 від 06.06.2008 року та № 80606/1 від 06.06.2008 року;

2.4.2. другий транш у розмірі, що з попереднім траншем не перевищуватиме 6 202 500 доларів США на поповнення обігових коштів;

2.4.3. третій транш в розмірі не більше 625 000 доларів США, що в загальній сумі з попередніми траншами не перевищуватиме Діючого ліміту кредитування, надати на поповнення обігових коштів: для формування грошового забезпечення по Акредитиву, здійснення платежу за Акредитивом, здійснення платежів за договорами поставки на користь Бенефіціарів за Гарантіями, для формування грошового забезпечення для відшкодування витрат Банку за платежами, здійсненими на користь Бенефіціарів за кожною із Гарантій.

В свою чергу, виконання зобов’язань Позичальника за Договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року забезпечено, у тому числі, Договором поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року (наділі – Договір поруки), укладеним між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства “Державний ощадний банк України” (Банком, відповідачем 2 у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс” (Поручителем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” (Позичальником, відповідачем 1 у справі).

За умовами Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року Поручитель (позивач у справі) зобов’язується перед Кредитором (Банком, відповідачем 2 у справі) відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником (Позичальником, відповідачем 1 у справі) зобов’язань за Кредитним договором, а також Додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (п. 1.1. Договору поруки). Зокрема, серед зобов’язань Поручителя визначено обов’язок Поручителя виконати зобов’язання Позичальника, що випливають з Кредитного договору, а саме, повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі, що еквівалентний 34 000 000 грн. у строк та на умовах, визначених Кредитним договором.

Пунктом 2.1. Договору поруки встановлено, що у разі порушення Позичальником виконання зобов’язання або будь – якої його частини Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання зобов’язання Позичальника перед Кредитором, згідно з умовами Кредитного договору, в порядку, передбаченому цим Договором.

В силу вимог п.п. 2.4., 2.5. Договору поруки, якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до Кредитного договору Позичальником не буде сплачено такий платіж Кредитору, Позичальник та/або Кредитор зобов’язуються повідомляти Поручителя про таке прострочення платежу. Поручитель зобов’язується протягом п’яти календарних днів з моменту отримання повідомлення Кредитора або Позичальника виплатити несплачену Позичальником суму Кредитору.

Як зазначено у пункті 3.1. Договору поруки, Поручитель відповідає по зобов’язаннях за Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник.

Умова п. 3.2. Договору поруки передбачає, що Поручитель та Позичальник залишаються зобов’язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов’язання по Кредитному договору не будуть виконані повністю.

До Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року сторонами вносилися зміни та доповнення на підставі укладених Додаткових угод.

Додатковою угодою № 1 від 02.08.2011 року до Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року змінено розмір зобов’язання (максимальний ліміт кредитування) до суми еквівалентної 44 000 000 грн.

На підставі Додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року до Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року розмір зобов’язання (максимальний ліміт кредитування) склав суму, еквівалентну 51 000 000 грн.

Згідно Додаткової угоди № 3 від 27.08.2013 року до Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року сторони погодили зміну розміру зобов’язання (максимального ліміту кредитування), а саме, встановили його у розмірі 6 837 500 доларів США.

Отримання 06.06.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” (Позичальником, відповідачем 1) на підставі договору Кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року чергового траншу у розмірі 5 600 000 дол. США, кошти якого того ж дня були конвертовані у гривні та спрямовані на погашення заборгованості за попередніми траншами по цьому ж Кредитному договору, позивач (Поручитель) вважає тією обставиною, яка призвела до збільшення відповідальності ОСОБА_3 “Виноградівський райагротехсервіс”, як Поручителя, та є підставою припинення поруки останнього у відповідності до приписів ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки, станом на 06.06.2013 року ОСОБА_3 “Універ” (Позичальником) вже було майже вичерпано максимальний ліміт кредитування за Договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року в редакції Додаткових угод № 1 та № 2 до нього (51 000 000 грн.), і жодних інших Додаткових угод, в тому числі щодо зміни валюти чи ліміту зобов’язання, за які поручився позивач (Поручитель) між сторонами Договору кредитної лінії не укладалося. Після отримання 06.06.2013 року чергового траншу кредиту боржником (Позичальником, ОСОБА_3 “Консервний завод “Універ”) у розмірі 5 600 000 дол. США, що еквівалентно 45 612 000 грн., загальна сума заборгованості за Договором кредитної лінії вже становила 81 049 232 грн. 51 коп., що майже на 30 000 000 грн. перевищує максимальний ліміт кредитування за Договором кредитної лінії.

Згідно приписів ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, встановлено ст. 554 Цивільного кодексу України. Зокрема, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто, закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну, та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь – яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, на думку позивача, збільшення обсягу його відповідальності як Поручителя полягає в тому, що в результаті отримання понадлімітних кредитних коштів у доларах США на 06.06.2013 року максимальний розмір зобов'язання, за який він поручився згідно Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року в редакції Додаткової угоди № 2 до нього, становив не 51 000 000 грн., а 81 049 232 грн. 51 коп., відповідно збільшився і обсяг відповідальності щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

Як стверджує позивач, при припиненні поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя, поручитель не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за Договором поруки повністю припиняється та перестає існувати, а тому, з моменту переказу чергового траншу у розмірі 5 600 000 доларів США на рахунок Позичальника, що відбулося 06.06.2013 року, на що Поручитель згоди не давав, порука є припиненою.

Подальше укладення 27.08.2013 року Додаткової угоди № 3 до Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року, відповідно до умов якої змінено максимальний ліміт та валюту кредитування, на переконання позивача (Поручителя), не має правового значення, оскільки неможливо змінити зобов'язання, яке припинилося. Крім того, за змістом Додаткової угоди № 3, вона набирає чинності з дня підписання сторонами, а отже, її дія не поширюється на відносини, які виникли з 06.06.2013 року, оскільки відповідних застережень Додаткова угода не містить і поручитель за такі відносини не поручався. Виходячи з факту припинення поруки, Додаткова угода № 3 не створює жодних нових зобов'язань по поруці, оскільки не містить всіх істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Судом встановлено, що за умовами п. 1.1. Договору поруки № 250311-п1 від 25.03.2011 року Поручитель (позивач у справі) зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, а також Додатковими договорами до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Тобто, якщо в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру зобов'язання та строків його виконання, і ця умова стала результатом домовленості сторін, то вважається, що Поручитель дав згоду на зміну розміру зобов'язання.

У даному випадку, позивач (Поручитель) надав згоду на можливість зміни зобов'язань за Кредитним договором не тільки шляхом застереження в Договорі поруки, а й фактом підписання додаткових угод до Договору поруки, в тому числі і Додаткової угоди № 3 від 27.08.2013 року.

За наведених обставин, приймаючи до уваги викладене у тексті Договору поруки покликання на всі Додаткові угоди до Кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому після укладення Договору поруки, укладені Позичальником додаткові угоди про зміну зобов'язання за Кредитним договором взагалі не потребували будь – якого узгодження та підписання Додаткових угод до Договору поруки з Поручителем.

Порукою позивача у даній справі забезпечено виконання зобов'язань Позичальником ОСОБА_3 "Консервний завод "Універ" за Договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року, укладеним з ПАТ "Державний ощадний банк України". Зобов'язання позивача як Поручителя полягає у забезпеченні виконання Позичальником зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та інших передбачених договором платежів згідно обсягу зобов'язання, встановленого у Договорі поруки. Сума кредиту, за повернення якої поручився позивач згідно Договору поруки в редакції Додаткової угоди № 2 до нього, станом на 06.06.2013 року становила 51 000 000 грн.

Предмет вказаного Договору кредитної лінії є зобов'язання Банку надати на умовах Договору, а Позичальника – отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені договором строки кредит та сплатити проценти, а також інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Кредитним договором.

В силу умов п.п. 10.1., 10.2. Договору кредитної лінії, у які не вносилися зміни під час його виконання, договір може бути змінений та доповнений за взаємною згодою сторін, а всі зміни та доповнення до договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що станом на 06.06.2013 року сума ліміту кредитування за Договором кредитної лінії складала 51 000 000 грн.

Грошові кошти чергового траншу у розмірі 5 600 000 доларів США, надані Позичальнику на виконання та в порядку Договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року, незалежно від факту охоплення даної суми рамками діючого ліміту кредитування, за відсутності в цій частині змін до договору не змінювали та й не могли змінити обов'язок Позичальника по поверненню кредиту відповідно до умов, визначених договором.

З врахуванням вищевикладеного, у суду відсутні підстави для висновку про те, що 06.06.2013 року відбулася зміна забезпеченого порукою зобов'язання, у зв’язку з чим, отримання Позичальником ОСОБА_3 "Консервний завод "Універ" суми грошових коштів чергового траншу не могло призвести та й фактично не призвело до збільшення обсягу відповідальності Поручителя ОСОБА_3 “Виноградівський райагротехсервіс”. Наведені обставини, не відповідають підставам, визначеним ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, з врахуванням яких припиняється порука, а тому 06.06.2013 року обсяг відповідальності ОСОБА_3 “Виноградівський райагротехсервіс” не змінився та відповідно порука не припинилася.

При цьому, слід також зазначити, що кошти отриманого Позичальником 06.06.2013 року чергового траншу у розмірі 5 600 000 доларів США протягом цього ж операційного дня були конвертовані у гривні та спрямовані на погашення кредитної заборгованості Позичальника за цим же Кредитним договором, а залишок заборгованості після отримання траншу кредиту та погашення за його рахунок попередньої заборгованості, склав суму 48 949 132 грн., яка не перевищувала максимального ліміту кредитування у розмірі 51 000 000 грн.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 15.11.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 15.11.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м.Виноградів, вх.№ 01-05/5762/17 від 07.12.2017р. - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.11.2017р. у справі № 907/595/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 09 лютого 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Галушко Н.А.