Постанова № 72123994, 09.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2018 р. Справа№ 910/17667/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017

у справі №910/17667/17 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт»

про визнання договору поставки №ТЕ 11/13.12.16 від 13.12.2016 року недійсним

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача - Ручко О.М., ордер серія КС №006844 від 18.08.2017

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (відповідач у справі) про визнання договору поставки №ТЕ 11/13.12.16 від 13.12.2016 року недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що укладенням спірного договору порушено його майнові права, оскільки договір зі сторони відповідача укладено генеральним директором товариства без відповідних повноважень на укладання такого виду договорів, про що було відомо обом сторонам правочину, а тому, на думку позивача, наведені обставини є підставою згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання спірного договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (повний текст рішення підписаний 12.12.2017) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд визнав недоведеними обставини, на які посилається позивач в позовній заяві, в якості підстав для визнання договору недійсним. Враховуючи те, що договір частково виконувався сторонами, що даний договір був схвалений вищим органом управління ТОВ «Трайгон-Експорт», Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що відсутні підстави згідно ст. 203, 215, 241 ЦК України для визнання спірного договору недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК», 06.12.2017 подав апеляційну скаргу №0612-17/2 від 06.12.2017 (вх. №09-08.1/10737/17 від 14.12.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/17667/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та визнати недійсним договір поставки №ТЕ 11/13.12.16 від 13.12.2016 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, стверджує, що судом не досліджено всі обставини справи, не надано належної оцінки всім доказам, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційну скаргу №0612-17/2 від 06.12.2017 (вх. №09-08.1/10737/17 від 14.12.2017) Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/17667/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено справу до розгляду на 31.01.2018.

Від відповідача до Київського апеляційного господарського суду 25.01.2018 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №09.1-13/1667/18 від 25.01.2018), в якому відповідач заперечує проти доводів апелянта, стверджує, що договір був укладений представником відповідача в межах наданих йому повноважень, а протокол загальних зборів учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» від 13.12.2016 про надання згоди на укладення договору щодо купівлі «карбаміду» містив лише технічну помилку щодо предмету купівлі-продажу. Крім того, відповідач зазначає, що 14.12.2016 загальними зборами учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» було прийнято рішення, оформлене протоколом №14/12-2016 від 14.12.2016 про схвалення укладення спірного правочину саме щодо купівлі аміачної селітри. Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 відповідно до ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 09.02.2018.

У судовому засіданні 09.02.2018 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/17667/17 залишити без змін.

Представник апелянта у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання позивач (апелянт у справі) повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату і час розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників апелянта.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

13.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № ТЕ 11/13.12.16 (а.с. 12-13), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві (одержувачу) товар, визначений в п. п. 1.2. цього договору, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Згідно з п. 1.2. договору поставки, товар, що підлягає поставці, згідно умов цього договору: аміачна селітра (фас. 1000 кг), кількість: 2 176,00 тонн, ціна за одну тонну без ПДВ - 5 808,33 грн, ціна за одну тонну з ПДВ - 6 970,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 12 638 933,33 грн., сума ПДВ - 2 527 786,67 грн, загальна вартість з ПДВ - 15 166 720,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору товар повинен був бути повністю сплачений в строк до 14 грудня 2016 року включно.

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №3586 від 14.12.2016 (а.с. 69) відповідачем на користь позивача було сплачено 15 166 720,00 грн з призначенням платежу «Оплата за аміачну селітру згідно рахунку №К55 від 13.12.2016, договір №11/13.12.16».

Відповідно до п.3.3. договору поставка товару мала бути здійснена позивачем в період з 15.12.2016 до 01.03.2017 року.

Згідно п. 7.7. договору строк дії договору починає свій перебіг у момент його підписання сторонами та триває до припинення прав та обов'язків, які виникли з договору.

Позивач стверджує, що укладений між ним та відповідачем договір поставки суперечить нормам чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси позивача, оскільки статтею 9.12. Статуту відповідача визначено обмеження щодо правочинів та їх суми, які має право укладати генеральний директор відповідача без довіреності та визначено правочини, для вчинення яких необхідним є надання відповідних повноважень загальними зборами. Позивач стверджує, що на момент укладення оспорюваного договору директор не отримав у встановленому законом та статутом повноважень на вчинення правочину з поставки аміачної селітри, загальна вартість якої становить 15 166 720, 00 грн, про що сторонам було відомо.

Зі змісту спірного договору вбачається, що даний договір є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

З матеріалів справи вбачається, що від імені відповідача оспорюваний договір підписаний генеральним директором ТОВ «Трайгон-Експорт» ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства» також передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Згідно з ч. 3 ст. 145 ЦК України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства, який в силу частини 1 ст. 143 ЦК України є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.

У відповідності до п. 9.12 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт», затверджений загальними зборами учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» (протокол № 2-08/10 від 16.08.2010 а.с. 14-22) та зареєстрований 19 серпня 2010 року, про що Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації вчинено запис № 10741050005033286, генеральний директор ТОВ «Трайгон-Експорт» наділений повноваженнями та має право, крім іншого, укладати від імені товариства договори, угоди та інші правочини, видавати довіреності в порядку, визначеному законодавством та цим статутом, за винятком обмежень, встановлених чинним законодавством України та цим статутом, зокрема пунктами «л» та «м» статті 9.7. статуту.

Згідно п.9.12 Статуту генеральний директор товариства в межах своєї компетенції у відповідності з чинним законодавством має право без погодження або затвердження загальних зборів учасників укладати від імені товариства угоди (договори або контракти) купівлі-продажу або поставки сільськогосподарської продукції (зернових, зернобобових, злакових, олійних культур тощо) на суму, що не перевищує 5 000 000,00 грн (або в еквіваленті такої суми в іноземній валюті при укладенні зовнішньоекономічних контрактів).

Абзацом другим п. 9.7. Статуту «Трайгон-Експорт» наголошено та визначено, що до виключної компетенції загальних зборів відносяться повноваження передбачені, в тому числі пункт «м» абзацу першого статті 9.7. статуту.

У відповідності до пункту «м» абзацу першого п. 9.7. Статуту відповідача, до виключної компетенції Загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» відноситься затвердження договорів, контрактів, угод на суму в гривнях України, яка перевищує еквівалент 5 000,00 (п'ять тисяч) доларів США.

В матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» від 13.12.2016 (а.с. 23) відповідно до якого, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» було погоджено та надано право генеральному директору ОСОБА_4 на підписання з ТОВ «Украгро НПК» договору поставки «карбаміду» в кількості 10 540,00 метричних тонн, на загальну суму 73 463 800,00 грн.

В своїх письмових поясненнях відповідач зазначає, що в протоколі №13/12-2016 від 13.12.2016 мала місце технічна помилка і засновник товариства «Трайгон-Експорт», приймаючи дане рішення, насправді погоджував надання директору повноважень на укладення з ТОВ «Украгро НПК» договору купівлі саме аміачної селітри.

В підтвердження технічної помилки відповідач надав до матеріалів справи письмову апостильовау заяву - ОСОБА_5 від 24.10.2017, який приймав участь 13.12.2016 у зборах учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» від імені єдиного учасника товариства (а.с. 130-131). У поданій заяві ОСОБА_5 підтверджує, що у протоколі 13.12.2016 було допущено технічну помилку та замість «аміачної селітри», помилково було вказано «карбамід», і директору товариства ОСОБА_4 надавались повноваження саме на підписання договору щодо купівлі аміачної селітри, а не карбаміда.

Також апеляційним господарським судом досліджено, що 14.12.2016 загальними зборами учасників ТОВ «Трайгон-Експорт» було прийнято рішення, оформлене протоколом №14/12-2016 від 14.12.2016 (а.с. 83-86), якими загальні збори ТОВ «Трайгон-Експорт» схвалило укладений генеральним директором відповідача з ТОВ «Украгро НПК» оспорюваний правочин на купівлю аміачної селітри на загальну суму 15 166 720,00 грн.

Згідно з ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Тобто, наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, та з наступним схваленням такого правочину цією особою, яке полягає у вчиненні дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).

Таким чином, правочин не може бути визнаний недійсним з підстав підписання його не уповноваженою особою у випадку наявності наступного схвалення юридичною особою такого правочину.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами виконувались умови оспорюваного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як покупець за договором, здійснив часткову товару в сумі 15 166 720,00 грн, а позивач здійснив часткову поставку 1 368,000 метричних тонн товару, що підтверджується залізничними накладними №48218184, №48215867, №48205710, №48215826, №43755172, №43908581, №41864257, №41860149, №41864281, №41864265, №41914441, №41914474, №41914482, №41914490, №41905423, №41914458, №42130211, №44089837 (а.с.41-60) та видатковими накладними (а.с.61-68).

В подальшому листом №83 від 21.03.2017 (а.с.74) позивач підтвердив наявність проблем з поставкою товару та зазначав про вчинення ним всіх можливих заходів для відновлення подальшої поставки аміачної селітри.

З наведеного вбачається, що обома сторонами були вчинені юридично значимі дії, спрямовані на схвалення оспорюваного правочину, на його виконання, що унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/17667/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/17667/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/17667/17 залишити без змін.

3. Справу №910/17667/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 09.02.2018