Постанова № 72123912, 07.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа№ 910/18300/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №1489/125/13-2017 від 22.12.2017 (вх. №09.1-04.1/386/18 від 11.01.2018) Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017

у справі №910/18300/17 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»

до Головного управління Національної поліції у місті Києві

про стягнення 66 054,87 грн

представники сторін в судове засідання не викликались

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (відповідач у справі) про стягнення 66 054,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як орендарем комунального майна, зобов'язань з оплати орендної плати та сплати інших платежів відповідно до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №666 від 15.12.2016. Враховуючи порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачем окрім суми заборгованості заявлено до стягнення пеню та штраф, нарахування яких передбачено умовами договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 (повний текст складено та підписано 27.11.2017) позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» 54 547,12 грн заборгованості, 10 798,84 грн пені, 708,91 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 525. 526, 530, 546, 549, 610, 611, 629, 612, 631 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 283 ГК України встановив факт несплати відповідачем орендних платежів та інших витрат у порушення умов договору та, відповідно, дійшов до висновку про правомірність позовних вимог та доведеність заявлених до стягнення сум.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Головне управління Національної поліції у місті Києві, 22.12.2017 надіслав апеляційну скаргу №1489/125/13-2017 від 22.12.2017 (вх. №09.1-04.1/386/18 від 11.01.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі №910/18300/17 та прийняти нове рішення в частині суми стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №666 від 15.12.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва з урахуванням доводів викладених в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно договору оренди орендна плата, яка підлягала оплаті відповідачем до 01.07.2017 становила фіксований розмір, а саме 3 660,63 грн, та не підлягала індексації до 01.07.2017. А тому апелянт стверджує, що позивач невірно розраховує орендну плату за спірний період та відповідно штрафні санкції за порушення строків її оплати. Окрім того, відповідач зазначає, що обов'язок сплачувати платежі на користь позивача в якості відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень, експлуатаційних витрат, визначений сторонами в іншому договорі, положення якого містять лише вартість такого відшкодування, однак сторонами не визначено, що така сума є вартість відшкодування за місяць, а тому апелянт вважає, що сума визначена сторонами в якості відшкодування витрат на утримання приміщень, плати за землю, експлуатаційних витрат, визначена сторонами за весь період дії договору. Окрім того, апелянт звертає увагу, що ні сторонами у договорі, ні чинним законодавством не передбачено строків оплати платежів, в якості відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень, з урахуванням чого відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О. Дикунська С.Я, за апеляційною скаргою №1489/125/13-2017 від 22.12.2017 (вх. №09.1-04.1/386/18 від 11.01.2018) Головного управління Національної у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі №910/18300/17 відкрито апеляційне провадження у справі.

При відкритті апеляційного провадження сторонам був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань в порядку підготовки справи до розгляду та повідомлено сторони, що, враховуючи ціну позову у відповідності до ч. 10 ст 270 ГПК України справа буде розглядатись без повідомлення сторін.

У визначений судом строк від позивача у справі не надійшов відзив на апеляційну скаргу, сторонами не подано жодних клопотань, право на подання яких закріплено положеннями ГПК України, в тому числі не подано клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням викладеного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 справу №910/18300/17 призначено до розгляду на 07.02.2018.

Відповідно до ст. 269 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

15.12.2016 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець за договором), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (підприємство-балансоутримувач за договором, позивач у псраві) та Головним управлінням Національної поліції у місті Києві (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №666 (а.с. 9-16), відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.06.2016 №18, передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт), яке знаходиться за адресою: просп. Перемоги, 128/2, для розміщення: дільничних інспекторів поліції.

Відповідно до п.2.1 договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 144,60 кв. м, розташоване на першому поверсі, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (Додаток №1).

Згідно з п.2.2 договору, вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 29.02.2016 становить 1 кв.м. - 20252,42 грн., всього 2928500 грн.

За умовами п.3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 і становить без ПДВ: 50,63 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку листопад 2016 - 7321,25 грн. Орендар до 01.07.2017 сплачує орендну плату в сумі 25,32 грн за 1 кв.м., що складає 3 660,63 грн за місяць оренди і становить 50% встановленого обсягу на підставі пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280.

Пунктом 3.2-3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі користування об'єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п.3.5 договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Сторонами у п. 3.6.-3.7. договору погоджено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.9. договору оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартості послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, вивозу сміття, компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

До обов'язків орендаря згідно п. 4.2.3, 4.2.13 договору віднесено своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі; самостійно сплачувати на підставі угоди з підприємством-балансоутримувачем, пропорційно орендної площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, вивіз сміття, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 5.2.2. договору підприємство-балансоутримувач міє право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Договір відповідно до п. 9.1. є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.12.2016 до 13.12.2019.

Як вірно досліджено місцевим господарським судом, на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: просп. Перемоги, 128/2, загальною площею 144,60 кв. м, що підтверджується підписаним тристороннім актом приймання-передачі об'єкту оренди по договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №666 від 15.12.2016 (а.с. 17).

На виконання п. 4.2.13 договору 15.12.2016 між підприємством-балансоутримувачем (позивачем у справі) та орендарем (відповідачем у справі) підписано Угоду №1 про відшкодування витрат підприємства-балансоутримувача за майно територіальної громади, що передається в оренду за договором №666 від 15.12.2016 (а.с. 19). Згідно п. 1 Угоди підприємство-балансоутримувач та орендар на підставі п. 6.5. Положення про оренду комунального майна територіальної громади м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, дійшов згоди про те, що орендар відшкодовує на рахунок, зазначений у п. 11 договору оренди, витрати підприємства у розмірі: відшкодування плати за землю - 191,67 грн; експлуатаційні витрати балансоутримувача - 245,82 грн; вивезення твердих побутових відходів - 49,57 грн, технічне обслуговування внутрішньобудинкових - 96,29 грн, прибирання прибудинкової території - 74,14 грн та ПДВ - 131,50 грн, що разом складає 788,99 грн.

Представлені до матеріалів справи документи свідчать, що майно було передане відповідачу в тимчасове користування, що відповідно обумовлює виникнення в останнього, як орендаря приміщень, обов'язку з оплати орендної плати та інших платежів, визначених договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим, позивач стверджує, що у період з 15.12.2016 по 30.10.2017 у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати та з оплати платежів, в якості відшкодування позивачу витрат згідно Угоди №1 у загальному розмірі 54547,12 грн з ПДВ, з яких 48 650,75 грн заборгованість з орендної плати разом з ПДВ та 5 896,37 грн заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача разом з ПДВ.

Відповідач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду не надав доказів оплати орендної плати та інших платежів, та не заперечує несплату таких коштів.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як передбачено ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі, аналогічні приписи закріплені і у п. 6.1, 6.3, 6.4 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи законодавства та враховуючи відсутність доказів оплати відповідачем орендної плати за період користування об'єктом оренди з 15.12.2016 по 30.10.2016. колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує проти визначеної позивачем розміру заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки вважає, що до 01.07.2017 згідно п. 3.1. договору повинен був сплачувати орендну плату у фіксованому розмірі - 3 660,63 грн, яка не підлягала індексуванню до 01.07.2017. Однак з такими доводами апелянта, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 Рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) Київська міська рада з метою підвищення ефективності використання об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва вирішила встановити, що до 01 липня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

Враховуючи зазначене положення, сторонами було погоджено в абзаці другому п. 3.1. договору, що орендна плата до 01.07.2017 за місяць оренди становить 50% встановленого обсягу, а саме 3 660,63 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що п. 11 рішення Київської міської ради передбачено не місячну орендну плату, а передбачено розмір орендної ставки.

Крім того, згідно п. 13 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (Додаток №3 до рішення Київської міської ради 21.04.2015 N 415/1280) розмір місячної орендної плати за наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Аналогічні положення закріплені і сторонами у п. 3.2. договору. Тобто, колегія суддів звертає увагу, що згідно рішення Київської міської ради 21.04.2015 N 415/1280, для орендарів до 01.07.2017 було встановлено зменшену ставку орендної плати - 50%, однак, ні даним рішенням, ні сторонами у договорі не передбачено, що при визначенні орендної плати за відповідний місяць не застосовується індекс інфляції.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає правомірним визначення позивачем розміру орендної плати за період з 15.12.2016 по 30.10.2017 шляхом здійснення коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць з урахуванням встановленої до 01.07.2017 орендної ставки.

Таким чином, висновок Господарського суду міста Києва про існування у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати у розмірі 48 650,75 грн разом з ПДВ, яка підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції у м. Києві є правомірним та обґрунтованим.

Окрім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 5 896,37 грн заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача разом з ПДВ на підставі угоди №1 від 15.12.2016. Не погоджуючись з вищезазначеним розміром заборгованості, апелянт зазначає, що сума визначена сторонами в угоді №1 в якості відшкодування витрат на утримання приміщень, плати за землю, експлуатаційних витрат та інших платежів, визначена сторонами у розмірі 788,99 грн за весь період дії договору, і не є щомісячним розміром таких платежів. Окрім того, апелянт звертає увагу, що ні сторонами у договорі, ні в чинному законодавстві не передбачено строків оплати платежів, а тому відповідач вважає, що вимога про стягнення з відповідача таких платежів, які нараховані позивачем щомісячно є необґрунтованими.

Дослідивши умови договору оренди №666 від 15.12.2016 судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п.п. 3.9., 4.2.13 договору до орендної плати, яка за договором сплачується щомісячно, не відноситься оплата витрат на утримання прибудинкової території, вартості послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, вивозу сміття, компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, порядок відшкодування яких повинно бути визначено на підставі договору, укладеного між орендарем та балансоутримувачем.

Разом з цим згідно Угоди №1 про відшкодування витрат підприємства-балансоутримувача за майно територіальної громади, яке передається в оренду, сторонами було визначено лише вартість витрат, які повинен відшкодувати відповідач як орендар, позивачу, як балансоутримувачу приміщень. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в укладеній угоді не визначено, згідно якої методики, яким чином були визначені суми відшкодування; сторонами не передбачено, що такі суми є розміром відшкодування послуг за місяць, а не за квартал чи за інший термін надання таких послуг.

Згідно п. 6.4., 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства-балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності. Крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, експлуатаційні витрати підприємства-балансоутримувача відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем; послуги страховика.

Разом з цим, в укладеному між позивачем та відповідачем договорі про відшкодування витрат №1 від 15.12.2016 не передбачено ні порядок нарахування таких платежів чи це є щомісячне нарахування таких платежів чи за інший період, ні строку та порядку їх оплати.

В матеріалах справи відсутні докази надання таких послуг підприємством-балансоутримувачем (позивачем у справі) щомісячно, відсутнє обґрунтування з посиланням на відповідні положення законодавства та умови договору щодо порядку нарахування цих сум, відсутні докази звернення до відповідача з вимогами про оплату платежів з відшкодування витрат балансоутримувача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 896,37 грн заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача разом з ПДВ на підставі угоди №1 від 15.12.2016, оскільки позивачем не доведено існування у відповідача такої заборгованості, а тому дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 798,84 грн пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату відповідачем орендної плати за період користування приміщенням з травня 2017 по жовтень 2017 з розрахунку 0,5% від розміру несплачених орендних платежів та 708,91 грн штрафу від суми заборгованості за період з травня 2017 по жовтень 2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочки (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Беручи до уваги доведений матеріалами справи та належним чином не спростований відповідачем факт прострочення строків оплати орендної плати, колегія суддів вважає правомірним заявлення позивачем на підставі п. 6.2. договору пені та штрафу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у п. 6.2. договору та в п.6.4. Положенні про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, передбачено право балансоутримувача стягувати пеню в розмірі, який не може бути більше розміру, встановленому законодавством України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст. 3 наведеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, однак передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», здійснивши власний розрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за визначений позивачем строк прострочення, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 766,52 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з вірністю його нарахування.

Таким чином, колегія судів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський судом неповно дослідив обставини справи та умови укладених між сторонами договорів, суд встановив обставини, які не доведені представленими до матеріалів справи документами та не застосував приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», які підлягали застосуванню при визначенні розміру пені, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/18300/17 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково; стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» 48 650,75 грн заборгованості з орендної плати, 708,91 грн штрафу, 1 766,52 грн пені, нарахованої на суму боргу з орендної плати. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення згідно з ч. 1-2 ст. 277 ГПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/18300/17 підлягає задоволенню частково.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 2 ч. 1 ст. 277, ст.281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/18300/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/18300/17 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; ідентифікаційний номер 40108583) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17; ідентифікаційний код 39607507) 48 650 (сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 75 коп заборгованості з орендної плати, 1 766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн 52 коп пені, 708 (сімсот вісім) грн 91 коп штрафу та 1 238 (одну тисячу двісті тридцять вісім) грн 39 грн судового збору за подання позову.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17; ідентифікаційний код 39607507) на користь Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; ідентифікаційний номер 40108583) 542 (п'ятсот сорок дві) грн 41 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

8. Матеріали справи №910/18300/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 09.02.2018