Постанова № 72123908, 06.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 911/2600/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Драчук Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Васильківтепломережа»

на рішення Господарського суду Київської області

від 18.10.2017 (повний текст складено 13.11.2017)

у справі № 911/2600/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії

«Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»

Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Комунального підприємства «Васильківтепломережа»

про стягнення 82 172, 47 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (далі - КП «Васильківтепломережа») про стягнення 82 172,47 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 01.04.2016 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу, відтак просило стягнути з відповідача 57 034,09 грн. основного боргу, 12 638,33 грн. пені, 1 434,57 грн. 3 % річних та 11 065,48 грн. інфляційних втрат.

В наданих суду першої інстанції відзиві на позов та доповненнях до нього відповідач повідомив про часткову сплату боргу в розмірах 8 003,17 грн. за період з 29.08.2017 по 27.09.2017 та 2 885,25 грн. за період з 28.09.2017 по 09.10.2017 відповідно, а також надав контррозрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні першої інстанції 18.10.2017 позивач надав письмові пояснення по справі, в яких уточнив позовні вимоги, зазначивши про часткову сплату відповідачем боргу на загальну суму 12 999,99 грн., в зв'язку з чим просив припинити провадження у справі в частині стягнення 12 999,99 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України та стягнути з відповідача 44 034,10 грн. основного боргу, 12 638,33 грн. пені, 1 434,57 грн. 3 % річних та 11 065,48 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/2600/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП «Васильківтепломережа» на користь ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» 44 034, 10 грн. основного боргу, 12 638 , 33 грн. пені, 1 434, 57 грн. 3% річних, 7 775, 98 грн. інфляційних та 1 513, 64 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 11 854,38 грн. основного боргу припинено. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив його скасувати в частині стягнення 12 638 , 33 грн. пені, 1 434, 57 грн. 3% річних, 7 775, 98 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невірного застосування норм матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору, зокрема, апелянт не погоджується з нарахуванням та стягненням пені, 3% річних та інфляційних втрат. За твердженнями апелянта, підписавши Спільне протокольне рішення сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги транспортування природного газу за Договором № 1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 01.04.2016, відтак відсутні підстави для застосування в цій частині санкцій, передбачених Договором та ч. 2 ст. 625 ЦК України. На переконання апелянта, для застосування цих санкцій за зобов'язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільним протокольним рішенням.

В судове засідання апеляційної інстанції 06.02.2018 з'явились представники сторін, представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині стягнення 12 638 , 33 грн. пені, 1 434, 57 грн. 3% річних, 7 775, 98 грн. інфляційних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2016 між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (позивачем, газотранспортним підприємством за Договором) та КП «Васильківтепломережа» (відповідачем, замовником за Договором) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000075/ВОУ/2016/7.0541 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства (п.2.2 Договору).

За умовами п. 2.4 Договору газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Відповідно до п.3.1 Договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - Акти наданих послуг).

Акти наданих послуг на підставі п. 3.4.Договору є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Положеннями п. 5.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Тарифи, визначені в п. 5.1 Договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні Актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору (п. 5.2).

Розрахунковий період за Договором (п.п. 5.3, 5.4) становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі Акта наданих послуг.

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на підставі п. 5.5 Договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

В платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу,яка виникла перша за часом у попередніх періодах.

Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з врахуванням раніше перерахованих коштів.

Сторони погодили (п. 5.7 Договору), що у разі надходження коштів від замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується газотранспортним підприємством; у разі наявності і за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Згідно п. 5.8 Договору газотранспортне підприємство і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до 25-го числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та Актів наданих послуг. Звірка розрахунків оформлюється сторонами Актом звірки.

Відповідно до п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.3, 6.3.6 Договору замовник зобов'язується: виконувати умови договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору; оформити надані послуги з транспортування газу Актами наданих послуг; підписувати з представниками газотранспортного підприємства Акти наданих послуг.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2016 року. Умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.04.2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 Договору).

Оскільки Додатковою угодою № 1 від 17.11.2016 року до Договору сторони узгодили річний плановий обсяг транспортування природного газу протягом 2017 року, Договір вважається пролонгованим на рік.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг на підставі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» протягом січня-березня 2017 надало, а КП «Васильківтепломережа» отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами згідно Актів наданих послуг: № 01-17-1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 31.01.2017 в обсязі 1974,705 тис. куб. м. на загальну суму 392 176,42 грн. (січень 2017); № 02-17-1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 28.02.2017 в обсязі 1667,666 тис. куб. м. на загальну суму 331 198,46 грн. (лютий 2017); № 03-17-1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 31.03.2017 в обсязі 1064,498 тис. куб. м. на загальну суму 211 409,30 грн. (березень 2017), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

За умовами Договору, зокрема п.5.5, відповідач повинен оплатити надані позивачем послуги з природного газу магістральними трубопроводами за Актом наданих послуг № 01-17-1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 31.01.2017 - до 20.02.2017, за Актом наданих послуг № 02-17-1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 28.02.2017 - до 20.03.2017, за Актом наданих послуг № 03-17-1604000075/ВОУ/2016/7.0541 від 31.03.2017 - до 20.04.2017.

Разом з тим, 20.03.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Постанова Уряду № 20 від 11.01.2005) між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - сторона № 1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (далі - сторона № 2), КП «Васильківтепломережа» (далі - сторона № 3) та ПАТ «Укртрансгаз» (далі - сторона остання) було підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 175/УТГ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (далі - Спільне протокольне рішення), яким сторони погодити перелік підприємств (установ, організацій), які беруть участь в проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, укладеного з метою погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором на загальну суму 584 150,00 грн.

Згідно п. 2.2 Спільного протокольного рішення Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні № 1 в сумі 584 150,00 грн. з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20».

Сторона № 1 перераховує на рахунок сторони № 2 кошти в сумі 584 150,00 грн. із записом у графі «призначення платежу»: «за лютий 2017 року «П» 584 150,00 грн., за лютий місяць року «С» 0,00 грн.» Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20 (п. 2.3. спільного протокольного рішення).

На підставі п. 2.4 Спільного протокольного рішення сторона № 2 перераховує кошти стороні № 3 за пільги та субсидії у сумі 584 150,00 грн. із записом у графі «призначення платежу»: «за лютий місяць 2017 року «П» 584 150,00 грн.»; «за лютий місяць року «С» 0,00 грн.» Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20 (п. 2.4 Спільного протокольного рішення).

Відповідно до п. 2.5 Спільного протокольного рішення сторона № 3 перераховує стороні останній кошти у сумі 584 150,00 грн., у тому числі ПДВ 97 358,33 грн., за транспортування природного газу за 2017 рік згідно з договором від 01.04.2016 № 1604000075/ВОУ/2016/7.0541 із записом в графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за природний газ за 2017, договір від 01.04.2016 № 1604000075/ВОУ/2016/7.0541, у тому числі ПДВ 97 358,33 грн».

Спільне протокольне рішення згідно п.5.2 набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Таким чином, підписавши Спільне протокольне рішення сторони погодили порядок та строк розрахунків за надані позивачем послуги за Договором за лютий 2017 в сумі 584 150,00 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок державних субвенцій в цьому розмірі.

31.07.2017 в межах Спільного протокольного рішення відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 584 150,00 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 31.07.2017 на суму 584 150,00 грн. (кошти надійшли на рахунок позивача 31.07.2017).

Отже, прострочення виконання зобов'язань відповідача відбулося лише щодо послуг, оплата яких здійснювалась за рахунок його власних коштів, оскільки підписавши Спільне протокольне рішення сторони погодили порядок та строк розрахунків за надані позивачем послуги лише в сумі 584 150,00 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 18.09.2017 у справі № 922/3596/16 та від 20.09.2017 у справі № 908/440/16.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що з огляду на те, що сума наданих послуг по Акту за лютий 2017 становила 331 198,46 грн., що перевищувало суму перерахованих згідно Спільного протокольного рішення коштів, відповідно позивач зарахував решту перерахованої суми в розмірі 252 951,54 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача по Акту за січень 2017, яка станом на 20.03.2017 існувала в розмірі 237 086,71 грн. (155 089,71 грн. боргу по Акту за січень 2017 за період з 27.02.2017 по 20.03.2017 було погашено власними коштами відповідача згідно Договору) та в сумі 15 864,83 грн. по Акту за березень 2017, адже частина заборгованості за Актом за березень 2017, яка станом на 20.03.2017 складала 195 544,47 грн., також була погашена власними грошовими коштами (згідно Договору за період з 20.03.2017 по 28.08.2017 в сумі 138 510,38 грн.). Таким чином, станом на момент звернення до суду з даним позовом (29.08.2017), неоплаченим залишився Акт за березень 2017 на суму 57 034,09 грн., заборгованість за яким позивач й просив стягнути з відповідача.

Як вище зазначалось, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заперечував факту прострочення оплати протранспортованого природного газу, при цьому повідомив про часткові оплати боргу в сумі 8 003,17 грн. за період з 29.08.2017 по 27.09.2017 та в сумі 2 885,25 грн. за період з 28.09.2017 по 09.10.2017. На переконання відповідача, заявлена позивачем заборгованість в розмірі 57 034,09 грн. існувала станом на 28.08.2017. Крім цього, надав власний контррозрахунок пені, 3 % річних та інфляційних.

Позивач під час розгляду справи місцевим судом надав докази (банківські виписки, довідка ПАТ «Альфа-Банк») сплати відповідачем за період з 29.08.2017 (день подачі позову) по 17.10.2017 суми основного боргу в розмірі 12 999,99 грн. (копії наявні в матеріалах справи), в зв'язку з чим просив згідно уточнених позовних вимог провадження у справі в частині вимог про стягнення 12 999,99 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. ст. 80 ГПК України (чинного на момент звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваного рішення) та стягнути з відповідача 44 034,10 грн. боргу.

Як встановлено судом з доданих позивачем доказів та підписаного уповноваженими представниками та скріпленого їх печатками Акту звірки взаєморозрахунків за період з 29.08.2017 по 11.10.2017, відповідач 29.08.2017 сплатив позивачу 1 145,61 грн. боргу згідно Договору, проте ця сума не була врахована позивачем при поданні позовної заяви до суду.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду (29.08.2017) сума боргу відповідача перед позивачем становила 55 888,48 грн. (57 034,09 грн. як було заявлено позивачем - 1 145,61 грн., які сплачено відповідачем 29.08.2017).

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (чинного на момент звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваного рішення) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За приписами п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки сума заборгованості в розмірі 11 854,38 грн. була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, а саме в період з 30.08.2017 по 17.10.2017, провадження у цій частині підлягає припиненню.

З приводу суми боргу в розмірі 1 145,61 грн., яка була сплачена відповідачем в день подачі позову 29.08.2017 (до порушення провадження у справі), тобто не існувала на момент порушення провадження у справі, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про обґрунтованість позивачем вимог лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 44 034,10 грн. є правомірними, адже їх доведено позивачем належними та допустимими доказами й не спростовано відповідачем.

Крім цього, в зв'язку із простроченням сплати заборгованості за Договором позивачем заявлено до стягнення також 12 638,33 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3 Договору, з яких 5 440,42 грн. по Акту за січень 2017 на суми боргу, які погашались власними коштами за період з 21.02.2017 по 19.03.2017 та 7 197,91 грн. по Акту за березень 2017, нарахованої на суми боргу, які погашались власними коштами за період з 21.04.2017 по 28.08.2017; а також 14 34,57 грн. 3 % річних, з яких 582,90 грн. по Акту за січень 2017, нарахованих на суми боргу, які погашались власними коштами за період з 21.02.2017 по 19.03.2017 та 851,67 грн. по Акту за березень 2017, нарахованих на суми боргу, які погашались власними коштами за період з 21.04.2017 по 28.08.2017; . інфляційних в розмірі 11 065,48 грн., з яких 7 059,18 грн. по Акту за січень 2017, нарахованих на суму 392 176,42 грн. (сума наданих послуг по Акту за січень) за період з 21.02.207 по 19.03.2017 та 4 006,30 грн. інфляційних по Акту за березень 2017, нарахованих на суму 128 134,22 грн. (сума боргу по Акту за березень, яка існувала станом на 21.04.2017) за період з 21.04.2017 по 28.08.2017 в порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовуються приписи ч.6 ст.232 ГК України. Даною нормою встановлено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Враховуючи вищенаведені обставини справи щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про підставність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу, сплачені власними коштами в передбаченому Договором порядку.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, апеляційний суд встановив, що ці нарахування проведені за фактичний період прострочення, на фактичні суми боргу, сплачені власними коштами в передбаченому Договором порядку, з врахуванням дат та сум часткових проплат, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 638,33 грн. пені та 1 434,57 грн. 3 % річних є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши дані наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач при обрахуванні інфляційних нараховує їх за періоди прострочення менші одного місяця, натомість відповідачем сплачувалась заборгованість протягом базового місяця. Крім цього, позивач починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, в якому виникла заборгованість, відтак визначення розміру інфляційних нарахувань є арифметично невірним.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду, з врахуванням виявлених недоліків в межах заявленого позивачем періоду, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 7 775,98 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

З приводу контррозрахунку відповідача пені, 3 % річних та інфляційних, місцевий суд підставно зазначив, що згадані нарахування проведені без врахування часткових проплат, які відбувались майже щоденно, відповідно на суми та за періоди (по акту за березень 2017 з 01.08.2017), які не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача (апелянта) про відсутність підстав для нарахування пені на суму заборгованості та застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків за порушення грошового зобов'язання з огляду на підписання сторонами Спільного протокольного рішення, адже змінено порядок і строк проведення розрахунків за послуги транспортування природного газу за Договором, а для застосування цих санкцій за зобов'язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільним протокольним рішенням, не заслуговують на увагу. Так, підписавши Спільне протокольне рішення сторони погодили порядок та строк розрахунків за надані позивачем послуги за Договором лише в сумі 584 150,00 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок державних субвенцій в цьому розмірі, а нарахування пені, 3% річних та інфляційних позивачем було здійснено на суми боргу, які погашались власними коштами. Жодних умов щодо зміни порядку та строків розрахунків власними коштами за Договором згадане Спільне протокольне рішення не містить.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в розмірі 65 882,98 грн., з яких 44 034,10 грн. основного боргу, 12 638,33 грн. пені, 1 434,57 грн. 3 % річних, 7 775,98 грн. інфляційних. В частині стягнення 11 854,38 грн. суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (чинного на момент звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваного рішення). В решті вимог щодо стягнення 3 289,50 грн. інфляційних та 1 145,61 грн. основного боргу в позові слід відмовити.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/2600/17 - без змін.

Матеріали справи № 911/2600/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.02.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко