Рішення № 72123714, 08.02.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.2018 Справа № 920/9/18

м. Суми

За позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Кириківської селищної ради, смт. Кириківка, Великописарівський район, Сумська область,

до відповідача Фізичної особи - підприємця Бабича Сергія Анатолійовича, м. Охтирка, Сумська область,

про повернення нерухомого майна

Суддя Котельницька В.Л.

Представники:

прокурор - Вортоломей М.Ф. (посвідчення № 035621 від 07.09.2015);

від позивача - не з'явився;

від відповідача - з'явився;

При секретарі судового засідання Даніловій Т.А.

Суть спору: прокурор подав до господарського суду позовну заяву в інтересах держави в особі позивача, відповідно до вимог позову просить суд зобов'язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області цілісний майновий комплекс по водопостачанню, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Прокурор підтримує позовні вимоги повністю.

Від позивача у справі до суду надійшла заява № 02-38/222 від 05.02.2018, у якій він просить суд розглядати справу без участі його представника у судовому засіданні та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у поданій до суду заяві від 05.02.2018 (вх. № 1089) позовні вимоги визнає та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Присутній у судовому засіданні прокурор у зв'язку з поданням відповідачем заяви про визнання позовних вимог заявив усне клопотання про ухвалення рішення за результатом підготовчого провадження.

Відповідно до положень ч.ч. 1-4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

У зв'язку з наведеним, судом було проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не порушує вимог ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе ухвалити рішення суду за результатами підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Кириківська селищна рада як орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Порушення інтересів держави у даному випадку прокурор вбачає у тому, що використання відповідачем комунального майна без відповідної правової підстави (нотаріально посвідченого та зареєстрованого договору оренди) призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна територіальної громади, зокрема, кола суб'єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов'язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення, однак Кириківською селищною радою будь-яких заходів на усунення порушень під час користування майном комунальної власності до цього часу не вжито.

За вказаних обставин прокурор вважає за доцільне звернутись до суду для представництва та захисту інтересів держави.

Враховуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання ним вимог Закону України «Про прокуратуру», суд вважає правомірним звернення Охтирської місцевої прокуратури Сумської області з даним позовом до господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу по водопостачанню структурних підрозділів комунального господарства, укладеного 30.06.2010 між сторонами у справі, відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс по водопостачанню, склад і вартість якого вказано у Додатку № 1 до договору, акту приймання-передачі комплексу, складеного станом на 24.06.2010, залишкова вартість якого становить 58905,00 грн. (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 10.1 даного договору, він укладений строком на п'ять років, діє з 01.07.2010 по 01.07.2015.

30.06.2015 сторони у справі уклали Додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу по водопостачанню від 30.06.2010, згідно з якою внесли зміни у пункт 10.1 договору, визначивши строк його дії до 01.07.2020.

20.10.2016 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу по водопостачанню від 30.06.2010, відповідно до якої пункт 1.1 договору оренди було викладено у новій редакції, а саме: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс по водопостачанню, склад і вартість якого вказано згідно акта приймання-передачі № 1 від 20.10.2016 на загальну суму 262392,00 грн. Залишкова вартість комплексу (з урахуванням залишкової вартості діючого водогону станом на 20.10.20016 в сумі 7884,00 грн.) становить 270276,00 грн.»

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди комунального майна від 30.06.2010 нотаріально не посвідчувався та державна реєстрація договору не проводилась, тому відповідач користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав; у договорі відсутні усі необхідні істотні умови, а саме: не визначено орендну плату з урахуванням незалежної оцінки майна.

Відповідач позовні вимоги визнає, підтверджує факт користування орендованим майном.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано можливість визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно змісту частин 1, 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у редакції, чинній на момент укладання договору оренди від 30.06.2010, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно ст. 19 вищезазначеного Закону (в редакції чинній на момент укладення договору) методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 N 786, розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за формулою:

Опл = Вз х Сор.ц,

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; Вз - вартість необоротних основних засобів (без незавершеного будівництва) за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, грн.; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

В той же час, згідно листа № 02-38/1332 від 27.09.2017 Кириківська селищна рада повідомила, що оцінка майна, переданого в оренду, - цілісного майнового комплексу по водопостачанню не проводилася.

Зазначене свідчить про недосягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов договору, оскільки орендна плата визначена в Договорі без незалежної оцінки майна.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у редакції станом на 30.06.2010, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею ст. 793 Цивільного кодексу України, у редакції станом на 12.05.2004 визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України, у редакції станом на 12.05.2004, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України визначає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Судом встановлено, що договір оренди цілісного майнового комплексу, укладений сторонам 30.06.2015 строком на 5 років, нотаріально не посвідчений, державна реєстрація договору не проведена, оцінка об'єкта оренди, яка відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передує укладенню договору оренди, не проводилась. Відповідне підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем. Згідно з листом Кириківської селищної ради № 02-38/1332 від 27.09.2017, договір оренди від 30.06.2010 нотаріально не посвідчувався, державна реєстрація договору не проводились, незалежна оцінка об'єкта оренди відсутня.

Таким чином, договір оренди цілісного майнового комплексу по водопостачанню структурних підрозділів комунального господарства від 30.06.2010, є неукладеним в силу положень вищевказаних норм.

Встановлення судом зазначеного факту означає відсутність юридичних підстав для породження правовідносин для сторін на підставі вищевказаного договору оренди, в тому числі підстав для користування відповідачем використовуваним майном цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Кириківської селищної ради цілісного майнового комплексу по водопостачанню.

Керуючись ст.ст. 626, 638-640, 793, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 129, 185 232, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Бабича Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) повернути територіальній громаді в особі Кириківської селищної ради (42830, Сумська область, Великописарівський район, с. Кириківка, вул. Широка, 12; код ЄДРПОУ 04390096) цілісний майновий комплекс по водопостачанню.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бабича Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891, рахунок № 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 4054 грн. 14 коп.

4. Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 09.02.2018.

Суддя В.Л.Котельницька