Рішення № 72123508, 07.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018р. Справа №914/2705/17

місто Львів

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області,до відповідача:фізичної особи - підприємця Онишка Олега Степановича,предмет спору: стягнення 24'805,76 грн.,підстава позову:порушення умов договору оренди державного майна №115 від 28.08.2013, СуддяРим Т.Я.Секретар судового засіданняКушта А.М.Представники:позивача:Савко Н.В. - довіреність №18-11-00016 від 02.01.2018,відповідача:не з'явився.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фондуз державного майна України по Львівській області до фізичної особи - підприємця Онишка Олега Степановича про стягнення 24'805,76 грн. Ухвалою від 26.12.2017 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків. У зв'язку з усуненням позивачем виявлених недоліків, ухвалою суду від 11.01.2018 провадження у справі було відкрито, розгляд справи по суті призначено на 07.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №115 від 28.08.2013 не сплатив своєчасно в повному обсязі орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4'557,69 грн. За порушення виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 1'314,35 грн. пені та 455,77 грн. штрафу. Крім того, відповідач не виконує обов'язку щодо повернення орендованого майна позивачу, що стало підставою для нарахування в порядку статті 785 Цивільного кодексу України 18'477,95 грн. неустойки.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, хоч ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2018 належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, час та місце судового засідання за адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2018: 79060, АДРЕСА_1. Проте відповідна ухвала була повернута відділенням поштового зв'язку без вручення за закінченням строків зберігання. Ухвалою суду від 11.01.2018 відповідачу встановлено строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання ухвали суду для подання відзиву на позов. Станом на 07.02.2018 до суду не надходив відзив відповідача на позов, рівно ж як і будь-які інші пояснення чи докази. Суд звертає увагу також і на те, що в судові засідання у справі №914/4032/15 відповідач також не з'являвся. Суд також проаналізував інформацію про відстеження поштових відправлень, яку можна отримати на сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", ввівши ідентифікатор такого відправлення (https://ukrposhta.ua/?openpage ). Так, матеріали позову не були вручені відповідачу (ідентифікатор 7900723808096, а.с. 8), хоч відділенням поштового зв'язку 26.12.2017 було здійснено спробу вручити ці матеріали, а 04.01.2018 документи було відправлено назад відправнику. Аналогічно, позивач, який виправив допущені недоліки в позові, надіслав ці документи відповідачу 04.01.2018. Однак їх також було повернуто без вручення, хоч відділення поштового зв'язку намагалося вручити відповідні документи 06.01.2018. Зазначені документи були повернуті відправнику лише 06.02.2018. Отже, протягом одного місяця документи зберігалися у відділенні поштового зв'язку, проте відповідач не з'явився та не отримав їх.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань. Зважаючи на вищезазначене, оскільки відповідач давно не виявляє зацікавленості у вирішенні суперечностей з позивачем, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності відповідача за наявними у справі доказами.

Обставини справи.

Між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого державного майна №115 від 28.08.2013 (надалі - Договір) (а.с.10-12). Актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 28.08.2013 №115 (а.с.13) орендодавцем (позивач у справі) передано, а орендарем (відповідач у справі) прийнято в строкове платне користування нежитлові приміщення № 1-3, площею 41,6 м2 за адресою: вул. Туган-Барановського, 11 (далі - Майно).

На підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2016 у справі №914/4032/15 Договір було розірвано, а відповідача зобов'язано передати Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького (балансоутримувачу за Договором) за актом приймання-передавання майно.

Проте відповідач не виконав добровільно рішення суду та не передав орендованого майна за актом приймання-передачі. Приміщення було повернуто за наслідками примусового виконання рішення суду, про що представлено постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2016 (а.с. 16).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку ціни позову (а.с.23) заборгованість відповідача по орендній платі становить 4'557,69 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Пункт 3.6 Договору встановлює, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 5.3 Договору відповідач узяв на себе обов'язок своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Зважаючи на те, що відповідачем не подано до суду жодних доказів сплати заборгованості, суд вважає вимоги позивача про стягнення 4'557,69 грн. заборгованості з орендної плати обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до пунктів 3.7 та 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Суд погоджується з правильністю нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення відповідачем оплати, таким чином вимоги про стягнення пені в розмірі 1'314,35 грн. та штрафу в розмірі 455,77 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2016 у справі №914/4032/15 Договір між позивачем та відповідачем було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 27.01.2017.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Положення пункту 10.10 Договору встановлюють, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом 3 днів скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Крім того, рішенням суду від 12.01.2016 у справі №914/4032/15 відповідача також було зобов'язано передати Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за актом приймання-передавання орендоване нерухоме державне майно. Відповідно до пункту 10.11 Договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

При цьому факт можливого невикористання відповідачем орендованого майна не впливає на обов'язок орендаря оформити відповідну передачу цього майна орендодавцю, адже останній обмежений в реалізації свого права власності до цього моменту. Таким чином, оскільки відповідач не виконав рішення суду та не передав приміщення орендодавцю, вимога позивача про нарахування неустойки у розмірі 18'477,95 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачу були створені умови для реалізації свого права на захист, якими він не скористався. Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Онишка Олега Степановича (адреса: АДРЕСА_2, 79060) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: вулиця Січових Стрільців, будинок 3, місто Львів, Львівська область, 79000; ідентифікаційний код 20823070) 4'557 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 69 коп. заборгованості по орендній платі, 1'314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 35 коп. пені, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 77 коп. штрафу, 18'477 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 95 коп. неустойки та 1'600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.02.2018.

Суддя Рим Т.Я.