Рішення № 72123189, 08.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2018

Справа № 910/23403/17

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Авдіївка, Донецької області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 5 069,87 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми збитків в розмірі 5 069,87 грн., що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п’ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 02.01.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2017р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

10.01.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 05.01.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 29.12.2017р.).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (постачальник) укладено договір №УПр14/36 (надалі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (ресурси за договором) за маркуванням, цінами та в кількості, вказаними у відповідних специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до Специфікації від 30.06.2017р. (Додаток №28 до Договору), постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наступні ресурси, а саме: вугілля кам’яне відповідного маркування, у кількості та за ціною, вказаних у специфікації (далі – вугілля), строк поставки ресурсів – з 01.07.2017р. по 31.07.2017р.

Відповідно до залізничної накладної №50901610 від 08.07.2017р. вантажовідправником – ПрАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» надіслано залізничним транспортом вагони, зокрема, №56614217 та №62008404, а відповідно до залізничної накладної №51153690 від 24.07.2017р. – вагон №53607362, з вантажем вугілля кам’яне. Одержувачем вантажу є Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

12.07.2017р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційними актами №482803/268, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №56614217 в кількості 1 300 кг та №482803/269, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №62008404 в кількості 1 700 кг.

26.07.2017р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом №482803/301, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №53607362 в кількості 1 200 кг.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 5 069,87 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №50901610 від 08.07.2017р. та №51153690 від 24.07.2017р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як встановлено судом, згідно із залізничною накладною №50901610 від 08.07.2017р. зі станції відправлення Родинська Донецька на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці вантажовідправником – ПрАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» надіслано позивачеві залізничним транспортом вагони, зокрема, №56614217 (маса вантажу у вагоні – 66 400 кг) та №62008404 (маса вантажу у вагоні – 69 600 кг), а відповідно до залізничної накладної №51153690 від 24.07.2017р. – вагон №53607362 (маса вантажу у вагоні – 55 200 кг), з вантажем вугілля кам’яне.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як було зазначено вище, 12.07.2017р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційними актами №482803/268, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №56614217 в кількості 1 300 кг та №482803/269, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №62008404 в кількості 1 700 кг, а 26.07.2017р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом №482803/301, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №53607362 в кількості 1 200 кг.

Згідно ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість та маса втраченого вантажу визначена з урахуванням рахунку постачальника №0807-8 від 08.07.2017р. та акту прийому-передачі вугільної продукції від 08.07.2017р. (за вантажем у залізничній накладній №50901610 від 08.07.2017р.) та з урахуванням рахунку постачальника №2407-12 від 24.07.2017р. та акту прийому-передачі вугільної продукції від 24.07.2017р. (за вантажем у залізничній накладній №51153690 від 24.07.2017р.), а також підтверджується довідками ПрАТ «Октябрська ЦЗФ №796 від 21.11.2017р. та №847 від 07.12.2017р.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах щодо мінерального палива.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства України та ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Так, відповідно до п. 2.7. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем до матеріалів справи копії рахунків ПрАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» №0807-8 від 08.07.2017р. та акту прийому-передачі вугільної продукції від 08.07.2017р. (за вантажем у залізничній накладній №50901610 від 08.07.2017р.) та №2407-12 від 24.07.2017р. та акту прийому-передачі вугільної продукції від 24.07.2017р. (за вантажем у залізничній накладній №51153690 від 24.07.2017р.), а також довідок ПрАТ «ДТЕК Октябрська» №796 від 21.11.2017р. та №847 від 07.12.2017р., визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах №56614217, №62008404, №53607362.

Відповідно до ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 12, 25 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття такого вантажу до перевезення, а оплата такого вантажу, за приписами законодавства не вимагається.

За розрахунками позивача, які як встановлено судом є обґрунтованими та арифметично правильними та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, загальна вартість недостачі вантажу з урахуванням природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 5 069,87 грн., з яких у вагоні №56614217 – 1 569,68 грн., у вагоні №62008404 – 2 452,62 грн., у вагоні №53607362 – 1 047,57 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, контррозрахунку розміру збитків не надано.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23403/17 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 069,87 грн. збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Судовій збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код 00191075, адреса: 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1) 5 069,87 грн. (п’ять тисяч шістдесят дев’ять гривень 87 коп.) збитків та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов