Рішення № 72123038, 08.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 29/44/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018 Справа № 908/2507/17

м. Запоріжжя

Позивач – Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників", (69600 м. Запоріжжя вул. Теплична, 16, код з ЄДР – 31792555)

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600 м. Запоріжжя вул. Теплична, 18, код з ЄДР – 38983006)

про стягнення заборгованості за договором оренди

Суддя В.А. Кричмаржевський

секретар судового засідання Лісовик О.В.

За участю представників:

- позивача – ОСОБА_1

- відповідача – ОСОБА_2

Установив:

Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників", код з ЄДР-31792555, м. Запоріжжя, звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", код з ЄДР-38983006, м.Запоріжжя, заборгованості, що виникла за договором оренди обладнання № 193/9 від 18 травня 2016р. в розмірі - 100.628 грн.

Вимоги позивача мотивовані договірними зобов’язаннями та статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України.

У зв’язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 24.01.2018р. підготовче засідання відкладалось до 08 січня 2018р. на 10-00 год.

Відповідачем 02.02.2018 наданий відзив на позовну заяву, в якому він погодився з позовом частково, проти існування заборгованості за договором оренди обладнання не заперечує, штраф в розмірі - 6.736 грн. вважає таким, що нарахований позивачем безпідставно, суму штрафу визнає лише в розмірі - 2.412 грн., заборгованість підтверджує в загальному розмірі – 93.892 грн.

Також відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду у цій справі на період з лютого 2018р. по липень 2018р. рівними частинами, посилаючись на його тяжке фінансово-економічне становище.

В підготовчому засіданні - 08.02.2018 судом вирішені питання, визначені статтею 182 ГПК України. Сторонами подано письмову згоду на початок розгляду справи по суті того ж дня.

На підставі статті 183 ГПК України ухвалою суду від 08.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.02.2018 о 10-35 год.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги. Із заявою відповідача про надання розстрочки виконання рішення не погоджується, пояснивши суду, що позивач у даний час є банкрутом, відносно нього здійснюється ліквідаційна процедура у межах справи № 908/6036/14, у даний час ліквідатор формує ліквідаційну масу для того, щоб розрахуватись з кредиторами.

Представник відповідача позицію, викладену у відзиві на позов, підтримав, заборгованість за договором у розмірі - 91.480 грн. та штраф у розмірі - 2.412 грн. визнає, просить надати розстрочку на погашення боргу на шість місяців.

Відповідно до частини 3 статті 232 ГПК України ухвалено рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши цивільне та господарське законодавство, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (далі-позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі-відповідач) 18.05.2016року укладений договір оренди обладнання № 193/9, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у тимчасове користування за плату, на умовах, викладених у цьому договорі і невід’ємних додатках до нього, обладнання згідно із специфікацією – трубопровід системи опалення, який належить позивачеві – ПрАТ "Завод напівпровідників", і вартість якого становить – 1.114.474,76грн. Цей трубопровід переданий орендареві для використання у виробничих цілях згідно з його призначенням.

Строк дії договору оренди визначений до 31 грудня 2026р.

Відповідно до пункту 3.1 договору за оренду обладнання орендар повинен сплачувати щомісячно орендну плату у розмірі – 24.120грн. з урахуванням ПДВ, виходячи з розрахунку – 24 грн.12 коп. за метр погонний, яка згідно з п.3.3 перераховується орендодавцю щомісячно за фактичний строк використання обладнання після підписання акту приймання-передавання обладнання уповноваженими представниками орендаря, починаючи з 01.06.2016р.

У відповідності до вказаного Договору позивачем складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлені наступні рахунки-фактури:

- ОУ-00069 за липень 2017р. на суму – 24.120 грн.

- ОУ-00081 за серпень 2017р. на суму – 24.120 грн.

- ОУ-000097 за вересень 2017. на суму – 24.120 грн.

- ОУ-000106 за жовтень 2017р. на суму – 24.120 грн.

Акти, які підписані представниками обох сторін, та рахунки-фактури долучені до матеріалів справи.

Надані послуги відповідачем оплачені частково – у розмірі - 5.000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 82981 від 01.11.2017г. з вказівкою призначення платежу – "оренда трубопроводу за договором №193 від 18.05.2016, згідно рахунку №СФ-000097 від 30.09.2017р.".

Пунктом 3.3 договору оренди передбачено, що орендна плата повинна перераховуватися орендарем орендодавцеві щомісячно за фактичний строк використання після підписання актів приймання-передачі обладнання.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди орендар за отримане у користування майно зобов’язаний здійснювати визначену плату.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний припис містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи порушення орендарем – відповідачем у справі умов договору оренди щодо оплати отриманого за договором, доведеність орендодавцем – позивачем своїх вимог документальними доказами: договором, специфікацією, актами здачі-прийняття робіт, розрахунком, що підтверджує безспірність вимог, позов в частині заявленої суми основного боргу підлягає задоволенню.

А відтак стягненню підлягає заборгованість по орендній платі в розмірі – 91.480 грн.

Пунктом 7.5 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендної плати понад 30 днів орендатор сплачує орендатору штраф у розмірі 10% від суми орендної плати згідно п.3.1 Договору.

Суд погоджується з розрахунком відповідача, та вважає обґрунтованою та підтвердженою суму штрафу лише в розмірі - 2.412 грн.

Відповідно до умов Договору (пункти 3.1 та 7.5) штраф повинен обраховуватись, виходячи з суми щомісячної орендної плати – 24.120 грн. (24.120 х 10% : 100 = 2.412грн.), і позивачу не надано права нараховувати штрафні санкції саме щомісячно.

Таким чином, вимоги по стягненню штрафу в розмірі - 6.736 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно заяви відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення на шість місяців, то суд з цим не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 239 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який ухвалив рішення, може (не зобов’язаний) надати відстрочення або розстрочити виконання рішення.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може <…> розстрочити виконання рішення, розглянувши таку заяву у десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для <…> розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд вважає, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи – боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для <…> розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 239 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про <…> розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства тощо.

Як на підставу надання розстрочки виконання рішення суду відповідач у заяві посилається на його унікальність, він є єдиним в Україні підприємством з виробництва титану губчастого, титанових сплавів, литва, титанового шлаку, тетрахлориду титану, титанових зливок та інших видів титанової продукції в Україні та Європі з великою часткою електроенергії у собівартості. Обмеженість фінансових ресурсів комбінату ускладнює роботу щодо підтримки у належному працездатному стані безперервного, екологічно небезпечного виробництва. У зв’язку з постійним підвищенням тарифів на електроенергію та кризу на світовому ринку титанових напівфабрикатів відповідач опинився на межі зупинки виробництва. Відповідач віднесений до підприємств України першого класу підвищеної небезпеки.

Характеризуючи фінансово-економічне становище підприємства-позивача, то суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" постановою господарського суду Запорізької області у справі № 908/6036/14 визнане банкрутом, відносно нього введена ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор, який у даний час формує ліквідаційну масу з метою проведення розрахунків з кредиторами, і на підставі статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов’язаний пред’являти до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, що і є у даному випадку. Позивач визнаний господарським судом неплатоспроможним.

Таким чином, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на шість місяців судом враховуються можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений законом строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов’язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що загальна сума заборгованості позивача перед кредиторами у справі № 908/6036/14 про його банкрутство становить більше 10 млрд. грн., і від своєчасного стягнення позивачем з боржників дебіторської заборгованості залежатиме своєчасність погашення позивачем заборгованості перед кредиторами у справі про банкрутство.

Відтак суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

Судові витрати з розгляду справи відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 3, 12, 232, 233, 238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", код з ЄДР-38983006 (69600 м.Запоріжжя вул.Теплична, 18), на користь Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", код з ЄДР-31792555 (69600 м.Запоріжжя вул.Теплична,16), - 91.480 (дев’яносто одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. заборгованості, 2.412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. штрафу та 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Залишити без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", код з ЄДР-38983006 (69600 м.Запоріжжя вул.Теплична, 18), про розстрочення виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтею 256 ГПК України.

Суддя В.А. Кричмаржевський

Повний текст рішення складено 09 лютого 2018р.