Постанова № 72122574, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/8391/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/1035/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, який уточнював протягом розгляду справи в частині визначення розміру заборгованості. Зазначав, що 13.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір за умовами якого позичальнику відкрито відновлювану кредитну лінію на загальну суму 24 143 дол. США, терміном по 13.09.2014 року включно. ОСОБА_5 поручився за належне виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором, уклавши договір поруки. Посилаючись на те, що у порушення умов договору ОСОБА_4 своїх зобов'язань належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, яку він добровільно не погасив, позивач просив стягнути з відповідачів суму виниклої станом на 21.03.2014 року заборгованості у розмірі 27 714.30 дол. США та 309 200.59 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.03.2015 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» кредитну заборгованість за кредитним договором № 32.2/АА-103.07.2 від 13.09.2007 року в розмірі 27 714, 30 дол. США,3% річних у розмірі 26 542,90 грн., пеню за кредитним договором 32.2/АА-103.07.2 від 13.09.2007 року в розмірі 40 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

В задоволені позову в інший частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який є представником ОСОБА_4 за договором про надання правової допомоги, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, незастосування строку позовної давності щодо чергових платежів.

Представник Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" Свинар М.Ю. просила апеляційну скаргу відхилити.

До суду апеляційної інстанції відповідачі та представник ОСОБА_4- ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення ( т.2 а.с.8-9).

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, а відтак ОСОБА_4 зобов'язаний сплатити виниклу заборгованість за кредитом із застосуванням положень ст. 625 ЦК України. З урахуванням того, що пеня значно перевищує розмір кредитної заборгованості, суд вважав за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 40 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя суд виходив з того, що розмір процентної ставки був збільшений без згоди поручителя й тому порука останнього припинилася.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 13 вересня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» (яке змінило свою організаційну форму на ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 32.2/АА-103.07.2 за умовами якого банк відкрив ОСОБА_4 відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 24 143,00 долари США терміном до 13 вересня 2014 року включно, під 12.5% річних, на придбання автомобіля.

На забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_4, між позивачем та ОСОБА_5 в той же день укладено договір поруки.

ВАТ «Родовід Банк» виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 797_1 від 13.09.2007 року .

23.10.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № 32.2/АА-103.07.2 від 13.09.2007 року, відповідно до умов якої п.1.5. Кредитного договору було викладено у новій редакції та збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 12,5% на 16% .

Відповідно до п.3.9. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожен день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5. цього Договору, від суми простроченого платежу.

Проте ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість станом на 28.10.2014 року, яка складається з: 16 393,82 дол. США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 11 320,48 дол. США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту; 172 663,180 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 109 994,51 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту; 16 219,58 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту та 10 323,32 грн. - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту, що нараховані в порядку ст. 625 ЦК України

Відповідно до ст. 549 ЦК України у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеню). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Встановивши, що додатковою угодою укладеною між банком та позичальником збільшено процентну ставку за користування кредитом до 16 % внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя на що він згоди не надавав, суд вважав поруку припиненою і в цій частині рішення суду не оскаржується.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів належного виконання договору відповідачем не надано, а відтак відсутні підстави для припинення його зобов'язання.

Оскільки боржником належним чином не виконувались умови договору кредитної лінії, суд дійшов вірного висновкупро наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь банку виниклої заборгованості .

Розрахунок, поданий позивачем, відповідачем не спростований, свого розрахунку ним не подано до суду першої інстанції, не долучено такого й до апеляційної скарги, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції підставно виходив з розрахунку, наданого позивачем, і стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у зазначеному в рішенні суду розмірі, виходячи з умов договору та положень ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Саме така правова позиція висловлена Верховним судом України у справі № 6-1374 цс17 від 11.10.2017 року .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 06 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач :

Судді :

Повний текст постанови складений: 08.02.2018 р.