Постанова № 72122535, 07.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/68536/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1142/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач: Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року

в справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича у виконавчому провадженні № 42525850 про обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, стягувач: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. (надалі - ДВС МЮУкраїни) звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання ним свого зобов'язання за виконавчим документом.

В обґрунтування подання державний виконавець посилався на те, що ним було проведено ряд заходів з примусового виконання рішення, між тим, боржник добровільно вимоги ВДВС та виконавчого документу не виконує, веде коштовний спосіб життя, що свідчить, на думку державного виконавця, про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні подання.

В апеляційній скарзі державний виконавець, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, остільки боржник ухиляється від виконання зобов'язань, а накладений на все його майно арешт не може в повній мірі слугувати підставою виконання виконавчого документу з підстав наявності в квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_4, зареєстрованих неповнолітніх осіб та перебування в іпотеці іншого належного ОСОБА_4 нерухомого майна, здійснення боржником багаторазових перетинів державного кордону, що тягне значні грошові витрати, при цьому, невиконання та ухилення від виконання рішення суду, просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою подання задовольнити.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши державного виконавця та представника стягувача, які підтримали апеляційну скаргу, представників ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу ДВС за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України в редакції чинній на час винесення рішення).

Місцезнаходження органу ДВС визначається з урахуванням положень ст. 93 ЦК України, а також даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника − фізичної особи або керівника боржника − юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення рішення) з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, районний суд виходив з того, що останнім не надано доказів щодо відома боржника про відкриття виконавчого провадження, отримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження, копії постанови про арешт майна та оголошення на його відчуження, доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та державного виконавця та вчинення останнім всіх дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на погашення боржником суми боргу.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у судовому рішенні доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржник значний час не виконує зобов'язання, а його поїздки за кордон свідчить про умисне ухилення боржника, колегія суддів визнає необґрунтованими.

З матеріалів справи убачається, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 42525850 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4, TOB «Театральна» та ТОВ «Меридіан-1» на користь публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» - 11 220 295 грн. 57 коп. та 25 500 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом, а також судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. (а.с.13).

З наявних в справі доказів та пояснень боржника убачається, що вказана вище заборгованість виникла у зв'язку з отриманням ним кредиту, який забезпечено нерухомим майном ТОВ «Театральна» та ТОВ «Меридіан-1».

Матеріали справи свідчать, що на підставі судових рішень іпотечне майно, належне ТОВ «Театральна» та ТОВ «Меридіан-1», вартістю 3 702000 грн. та, відповідно, 9 599 775 грн. перейшло у власність ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення кредитної заборгованості (а.с.152-153).

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 працює та отримує пенсію, між тим, не здійснює погашення заборгованості, колегія суддів оцінює критично, остільки в справі не міститься доказів отримання боржником пенсії, а лише соціальної допомоги на чотирьох неповнолітніх дітей, доказів отримання заробітної плати виконавцем також не надано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо виїзду закордон й часті перетини кордону, то вказаними обставинами не спростовано висновок районного суду про відсутність доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та вимог державного виконавця.

Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 10 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Разом з тим, доводами апеляційної скарги та наявними в справі доказами не спростовано висновків суду першої інстанції про недоведеність того, що боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження, доказів отримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження, копії постанови виконання рішення суду та вимог державного виконавця, а також доказів вчинення останнім всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, спрямованих на погашення боржником суми боргу.

При цьому, колегія суддів враховує й долучені до справи докази про звернення стягнення кредитної заборгованості на іпотечне майно, що оприбутковано ПАТ «Укрсоцбанк» на загальну суму 13 301 775 грн. (а.с.152,153).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 353, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України НещадимаІвана Сергійовича відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: