Ухвала суду № 72122490, 26.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5953/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Хоменко О.Л.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Корчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю " СЕГЕТІС" ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, -

за участю:

прокурора - Жили О.Б.,

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2017 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жили О.Б. та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення у м. Києві по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., які на праві власності належить ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395), шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними приміщеннями до скасування його у порядку встановленому кримінальним процесуальним кодексом України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ " СЕГЕТІС" ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій обґрунтовуючи звернення до суду у встановлений законом строк, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання прокурора був здійснений без повідомлення та без участі власника майна. Копію оскаржуваної ухвали представник товариства отримав лише 15.11.2017 року. Таким чином строк на оскарження ухвали не пропущений.

Зокрема, апелянт зазначає, що на момент подання клопотання прокурором у кримінальному провадженні № 32012110070000045 від 04 грудня 2012 року за 5 років досудового розслідування жодну особу не повідомлено про підозру, а тому висновки щодо наявності в кримінальному провадженні будь-якої обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень об'єктивно є такими, що не відповідають дійсності. На думку автора апеляції, надані прокурором матеріали клопотання про накладення арешту не містять належних доказів заниження оцінки арештованого майна при здійсненні процедури приватизації чи проведення аукціону без належного повідомлення про відчуження арештованого об'єкту нерухомості. Так, апелянт стверджує, що слідчий суддя при винесенні оскаржуваної ухвали помилково не звернув увагу на припущення експертів щодо технічного стану об'єкту оцінки, відсутність у експертизі від 31 жовтня 2016 року висновків щодо ринкової вартості майна на дату встановлення початкової вартості (яка є вирішальною для формування ціни продажу).

Крім того, представник звертає увагу, що слідчий суддя, в порушення вимог ст. 170 КПК України, не прийняв до уваги ті обставини, що ТОВ «СЕГЕТІС» не має будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № 32012110070000045. Також апелянт стверджує, що ТОВ «СЕГЕТІС» здійснює законну господарську діяльність на території України, сплачує всі податки, а арештоване майно було придбане зі сформованого статутного капіталу з метою подальшої передачі його в оренду й отримання прибутку, відповідно до встановлених видів діяльності товариства. Крім того, представник наголошує, що ТОВ "СЕГЕТІС" набуло право власності у законного власника нежилих приміщень шляхом укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 10 жовтня 2011 року, а тому товариство не володіло та не могло володіти інформацією стосовно передумов набуття попередніми власниками права власності на арештовані нежилі приміщення, зокрема, інформацією стосовно підготовки та проведення аукціону, визначення ціни тощо. При цьому апелянт вказує, що в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що вилучені речі і документи відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Далі в своїй апеляційній скарзі представник запевняє, що, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арештоване майно з 27 листопада 2014 року має обтяження на підставі іпотечного договору № 2243 від 27 листопада 2014 року, тобто з 27 листопада 2014 року та на момент винесення оскаржуваної ухвали ТОВ «СЕГЕТІС» був обмежений у повноваженнях щодо розпорядження арештованим майном, а тому були відсутні будь-які обставини, що підтверджували б необхідність накладення арешту оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Крім того, ОСОБА_1 акцентує увагу, що заборона будь-яким чином розпоряджатись майном, яка визначена в оскаржуваній ухвалі, може обмежити ТОВ «СЕГЕТІС», як орендодавця, не тільки ефективно виконувати свої договірні зобов'язання перед користувачем відповідно до Охоронного договору, зокрема, пов'язані із необхідністю утримання пам'ятки культурної спадщини в належному технічному, санітарному та протипожежному стані.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення власника майна. Копію оскаржуваної ухвали представник товариства тримав лише 15.11.2017 року. З апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 звернувся 20.11.2017 року, тобто в межах визначених законом п'ятиденного строку, таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому не підлягає поновленню.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції,Першим слідчим відділом управління з розслідувань кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32012110070000045 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України.

Так, рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723, відповідно до ч. 4 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств затверджено «Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки».

Відповідно до пункту 36 Програми, кошти, одержані від приватизації комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації (за подання заяви на приватизацію, суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації, відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо), зараховуються до бюджету м. Києва.

Перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, зазначений у додатку 4 до Рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки» із змінами і доповненнями до нього.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що службові особи Головного правління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, у період часу з 2007 по 2010 рік, шляхом умисного протиправного використання можливостей свого службового становища, діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими особами, всупереч інтересам служби та порушуючи вимоги приватизаційного законодавства, без врахування інтересів територіальної громади міста Києва, що передбачає право на доцільне, економічне, ефективне користування і розпорядження комунальним майном, в порушення цілей, пріоритетів та умов приватизації комунального майна, визначених Програмою приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки, не забезпечивши інформаційної відкритості та публічності процесу приватизації, у тому числі наявними комунальними засобами масової інформації, з цією метою безпідставно делегувавши товарній біржі повноваження забезпечувати розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації повідомлень про об'єкти нерухомості, тим самим штучно створюючи умови для відсутності попиту на об'єкти приватизації, порушуючи обов'язкові вимоги ст. 13 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), використовуючи підконтрольні суб'єкти господарювання, у тому числі ТОВ «Торговий дім "Маршал- Київ» (код 32669965), за заниженою вартістю вчинили незаконне відчуження об'єктів нерухомості, в м. Київ по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., що перебували у комунальній власності територіальної громади міста Києва, на користь третіх осіб, у тому числі ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395).

Зокрема, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.01.2009 укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Торговий дім «Маршал-Київ» (код 32669965), посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрованого в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 491, на користь вказаного товариства відчужено нежиле приміщення в м. Київ по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., за 1 586 640 гривень. Після чого, цей договір 07.04.2009 був зареєстрований в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 5498п. У відповідності до висновку судової будівельно-оціночної експертизи від 30.11.2016 № 12001/16-42, ринкова вартість вказаного об'єкта, станом на 20.01.2009 складала 6 998 949 гривень.

На даний час згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, встановлено, що об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення в м. Київ по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., належить на праві власності ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395).

У ході досудового розслідування зазначений об'єкт нерухомого майна - визнано речовим доказом, оскільки він був об'єктом кримінально-протиправних дій, набутий за заниженою на 5412 309 грн. вартістю і отриманий третьою особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

31.10.2017 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жила О.Б. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення у м. Києві по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., які на праві власності належить ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395), шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними приміщеннями до скасування його у порядку встановленому кримінальним процесуальним кодексом України.

31.10.2017 року ухвалою слідчого Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32012110070000045, про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення у м. Києві по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., які на праві власності належить ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395), шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними приміщеннями до скасування його у порядку встановленому кримінальним процесуальним кодексом України, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора Жили О.Б. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту навищезазначене майно з огляду на те, що воно є об'єктом кримінальних протиправних дій і підлягатиме спеціальній конфіскації у третіх осіб, а також з метою забезпечення збереження цього майна, як речового доказу.

З таким рішенням слідчого судді неможливо погодитися зогляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.

Зокрема, прокурор у клопотанні, посилаючись на те, що службові особи Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у період часу з 2007 року по 2010 рік шляхом умисного протиправного використання можливостей свого службового становища, діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими особами, всупереч інтересам служби та порушуючи вимоги приватизаційного законодавства, без врахування інтересів територіальної громади міста Києва, що передбачає право на доцільне, економічне, ефективне користування і розпорядження комунальним майном, закріплене Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», в порушення цілей, пріоритетів та умов приватизації комунального майна, визначених Програмою приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки, що затверджена Рішенням Київської міської ради від 08 лютого 2007 року № 62/723, не забезпечивши інформаційної відкритості та публічності процесу приватизації, у тому числі наявними комунальними засобами масової інформації, що передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ст. ст. 7, 11, 13 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», з цією метою безпідставно делегувавши товарній біржі повноваження забезпечувати розміщення та опублікування в друкованих засобах масової інформації повідомлень про об'єкти нерухомості, тим самим штучно створюючи умови для відсутності попиту на об'єкти приватизації, порушуючи обов'язкові вимоги ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо проведення рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна), використовуючи підконтрольні суб'єкти господарювання, у тому числі ТОВ «Торговий дім " Маршал - Київ» (код 32669965), за заниженою вартістю вчинили незаконне відчуження об'єктів нерухомості, які перебували у комунальній власності територіальної громади міста Києва, на користь третіх осіб, у тому числі ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395), повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В свою чергу, слідчий суддя, застосовуючи у кожному конкретному кримінальному провадженні вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Так, при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Між тим, прокурор, крім висновку судової будівельно-оціночної експертизи від 31 листопада 2016 року № 12001/16-42 про ринкову вартість нежилих приміщень з № 1 по № 5 (вітрина) групи приміщень № 56, загальною площею 247,20 кв. м., в місті Києві у по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, договору купівлі - продажу нежилих приміщень від 10.10.2011 року, не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які викладені в його клопотанні, а також будь-яких доказів причетності службових осіб ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395) до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України.

Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що нежилі приміщення з № 1 по № 5 (вітрина) групи приміщень № 56, загальною площею 247,20 кв. м., в місті Києві у по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), були набуті ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395) кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також були одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, чи були предметом злочину або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення злочину, тобто підпадають під ознаки майна, на яке може бути накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-2 КК України.

Враховуючи, що за матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні будь-які докази вчинення за участю службових осіб ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395) кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України, а також докази того, що ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395) не є добросовісним набувачем вищевказаних нежилих приміщень, то взагалі спростовується існування будь-якої правової підстави для накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 5 (вітрина) групи приміщень № 56, загальною площею 247,20 кв. м., в місті Києві у по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), які на праві власності належать ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395).

Звертає на себе увагу і той факт, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту нежилих приміщень для їх власника, працівників товариства та інших осіб.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника ТОВ «СЕГЕТІС» ОСОБА_1 задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора Жили О.Б. як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю " СЕГЕТІС" ОСОБА_1., - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жили О.Б. про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення у м. Києві по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., які на праві власності належить ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395), шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними приміщеннями до скасування його у порядку встановленому кримінальним процесуальним кодексом України., - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жили О.Б. про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення у м. Києві по вул. Сагайдачного Петра, 8/10, нежилі приміщення в літері А з №1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., які на праві власності належить ТОВ «СЕГЕТІС» (код ЄДРПОУ 37035395), шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними приміщеннями до скасування його у порядку встановленому кримінальним процесуальним кодексом України., - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.В. Дзюбін В.М. Лашевич