Ухвала суду № 72121954, 08.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18110/17

Провадження № 2-к/761/3/2018

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання Акціонерного товариства «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» про надання дозволу на примусове виконання рішення 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року в справі №4А_508/2013, заінтересована особа: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2017 року Акціонерне товариство «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» через свого представника звернулося до Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням, згідно якого просить суд: надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі №4А_508/2013 та стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м.Київ, вул. Лисенка, 6 (поштовий індекс: 01601, ідентифікаційний код: 044713033) на користь Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (адреса: Проспект Джумхурієт, №2, 34810, Каваджик-Бейкоз, Стамбул, Туреччина) 60 000 швейцарських франків як компенсацію судових витрат; покласти на Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» судові витрати, пов'язані з розглядом даного клопотання; видати виконавчий лист після набрання законної сили ухвалою суду про надання дозволу на примусове виконання на території України Рішення 1-го Цивільного Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі №4А_508/2013.

В обґрунтування даного клопотання заявник зазначає, що рішенням 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27.05.2014 року у справі №4А_508/2013, місце арбітражу - Лозанна, Швейцарія, за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» проти компанії «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» було вирішено, зокрема, що позивач повинен сплатити відповідачу 60 000 швейцарських франків як компенсацію судових витрат.

Однак, враховуючи ту обставину, що вищевказане рішення, яке набрало законної сили, боржником добровільно не виконується, заявник, посилаючись на положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 року, звернувся до суду з даним клопотанням.

26.05.2017 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшли заперечення Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення, згідно змісту яких заінтересована особа просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання в повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 17.05.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року, було визнано недійсним п.13.2 договору підряду на виконання будівельних робіт №ПЗ/ДН-6-0415 від 14.11.2004 року, укладеного між АT Dogus Insaat ve Ticaret A.S. та ДГТО «Південно-західна залізниця», яким, в свою чергу, була передбачена можливість звернення за вирішенням спірних питань з цього договору до іноземного (третейського) арбітражного суду. Тобто, на думку заінтересованої особи, недійсність арбітражного застереження виключає надання обов'язковість виконання рішення 1-го Цивільного суду Федерального Суду Швейцарії від 27.05.2014 року у справі №4А-508/2013.

Ухвалою від 27.06.2017 року клопотання Акціонерного товариства «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» про надання дозволу на примусове виконання іноземного суду було прийнято судом до розгляду.

13.12.2017 року представником заінтересованої особи через канцелярію суду було подано додаткові пояснення щодо клопотання, де, фактично, заінтересована особа підтримала свою позицію по справі, викладену в запереченнях від 26.05.2017 року.

В ході судового засідання, яке відбулося 08.02.2018 року, ухвалою суду від 08.02.2018 року було відмовлено представнику Акціонерного товариства «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» в задоволенні клопотання про передачу справи за клопотанням Акціонерного товариства «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» про надання дозволу на примусове виконання рішення 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27.05.2014 року в справі №4А_508/2013, заінтересована особа: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», за інстанційною юридсикцією на розгляд Апеляційному суду м.Києва.

Також, ухвалою від 08.02.2018 року представнику Акціонерного товариства «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за клопотанням Акціонерного товариства «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» про надання дозволу на примусове виконання рішення 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27.05.2014 року в справі №4А_508/2013, заінтересована особа: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», за інстанційною юридсикцією на розгляд Апеляційному суду м.Києва.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представники заінтересованої особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечували та просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях щодо клопотання та додаткових пояснень до них.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27.05.2014 року у справі №4А_508/2013, місце арбітражу - Лозанна, Швейцарія, за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» проти компанії «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» було вирішено, зокрема, що позивач повинен сплатити відповідачу 60 000 швейцарських франків як компенсацію судових витрат.

Звертаючись до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення суду, заявник, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що, незважаючи на набрання вказаним рішенням законної сили, боржник в добровільному порядку його не виконує.

Так, статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

При цьому, як передбачено положеннями ст.ст. 462, 468 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що в правовідносинах, які склались між стягувачем та боржником, таким міжнародним договором є Конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, прийнята 10.06.1958 року в м. Нью-Йорку (ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 10.08.1960 року та набула чинності для України 08.02.1961 року).

В свою чергу, статтею ІІІ Нью-Йоркської конвенції передбачено, що кожна Договірна сторона визнає арбітражні рішення обов'язковими та приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання ти приведення до виконання цих рішень на умовах, викладених у цій Конвенції.

Разом з тим, Нью-Йоркська конвенція, презюмуючи обов'язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Так, згідно з положеннями ст. V Нью-Йоркської конвенції у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно направлено, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем де запитується визнання та виконання докази того, що: сторони Угоди, зазначеній у статті ІІ, були за застосованим до них законом, в будь-якій мірі недієздатні або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесено;сторона, проти якої вона винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення; вказане рішення винесено щодо спору, не передбаченому або що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і приведена до виконання; склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін чи, за відсутності такого, не відповідали закону тієї держави,де мав арбітраж; рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується. Також, у виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо компетентна влада держави, в якій вона запитується, визнає, що об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.

Аналогічні підстави для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання арбітражного рішення містяться у ч.2 ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж України».

Як встановлено в судовому засіданні, 14.11.2004 року між АТ Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. та ДТГО «Південно-Західна залізниця» було укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт №ПЗ/ДН-6-0415.

При цьому, в пункті 13.2 вказаного Договору сторони обумовили можливість звернення за вирішенням спірним питань з цього до іноземного (третейського) арбітражного суду.

Разом з тим, рішенням Господарського суду м.Києва від 17.05.2017 року у справі №910/2589/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року, п.13.2 Договору підряду виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415, укладеного 14.11.2004 року між АТ Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. та ДТГО «Південно-Західна залізниця», було визнано недійсним.

При цьому, вказаним рішенням суду було встановлено, що п.13.2 Договору підряду (третейське застереження) суперечить п.2 ч.2 ст. 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж та ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 467 ЦПК України розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Таким чином, враховуючи те, що невідповідність арбітражної угоди законодавству України в п.13.2 договору поставки від 14.11.2004 року було встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 17.05.2017 року у справі №910/2589/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року, суд, з урахуванням вищенаведених положень ст. 5 Нью-Йоркської конвенції та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Акціонерному товариству «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» про надання дозволу на примусове виконання рішення 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року в справі №4А_508/2013, заінтересована особа: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Враховуючи викладене та керуючись положеннями Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 року, ст.ст. 36, 81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 12, 81, 82, 209. 259-261, 462-470 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити Акціонерному товариству «Логуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення 1-го Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року в справі №4А_508/2013, заінтересована особа: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 09.02.2018 року.

Суддя: