Ухвала суду № 72121890, 05.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3610/18

Провадження № 1-кс/761/2601/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м.Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Світлицька В.М., за участю секретаря Савенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання вкладників ПАТ «Банк Камбіо» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №32016100000000135 від 09.11.2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання вкладників ПАТ «Банк Камбіо» : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі № 761/44571/17 у кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України в частині накладення арешту на грошові кошти, які належать вищевказаним вкладникам, що відкриті у ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700).В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді необґрунтовано накладено арешт на грошові кошти, які належать вкладникам, що були набуті правомірним шляхом, оскільки вкладники та вказані грошові кошти не стосуються кримінального провадження №32016100000000135 від 09.11.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, при цьому дані грошові кошти не відповідають жодній ознаці речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України. При цьому, відносно вкладників не здійснюється досудове розслідування, вони не є підозрюваними у кримінальному провадженні № 32016100000000135, а тому не входять до кола осіб, які несуть цивільну відповідальність у розумінні ст. 170 КПК України.

Слідчий та представник власників майна в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду були повідомлені завчасно та належним чином, однак їх неявка в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна, при цьому, в розпорядженні слідчого судді наявні недостатні дані для прийняття рішення по суті.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, матеріали клопотання про арешт майна справа № 761/44571/16-к, провадження № 1-кс/761/27244/2016, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наявних в слідчого судді матеріалів вбачається, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32016100000000135 від 09.11.2016 року за ст. 218-1 КК України.

В рамках даного кримінального провадження 19.12.2016 року старший слідчий з особливо важливих справ СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Харлап М.Д., за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва Чорним В.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, в тому числі й на грошові кошти, що розміщені на рахунках вкладників.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року, накладено арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках фізичних осіб, в тому числі й на грошові кошти, що розміщені на рахунках вищезазначених громадян, так як вони відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами. При цьому, слідчий суддя правильно встановив, що з огляду на обставини вчинення ймовірного злочину, представленого за матеріалами судового провадження доказів в їх сукупності, майно, на яке просить накласти арешт слідчий є майном, яке набуто кримінально протиправним шляхом та доказом злочину, а тому на нього відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт з метою уникнення негативних наслідків в даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Дана позиція узгоджується із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Крім того, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), де ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

З огляду на наведе, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, накладено арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках ряду фізичних осіб, в тому числі вкладників, з врахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України) є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, що підлягає з'ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.

Особи, що звертаються із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки. Відтак, будучи належним чином повідомленим про розгляд поданої скарги представник власників майна не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив суд, клопотання або заяви не надходили.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, вбачається, що на час розгляду клопотання , заявлені особами, що звернулися до суду, вимоги не підтримуються.

Керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна вкладників ПАТ «Банк Камбіо»: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 року

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Світлицька В.М.