Рішення № 72121654, 24.01.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2525/18

В справі № 760/15953/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Енкор-Компані» про визнання припиненими трудових відносин, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати припиненими його трудові відносини з ТОВ «Енкор Компані» з 15 серпня 2017 року в зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Справа надійшла в провадження суду 19 серпня 2017 року.

Ухвалою суду від 23 серпня 2017 року в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду на 13 жовтня 2017 року.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що 28 серпня 2013 року його було призначено на посаду директора ТОВ «Енкор Компані».

На даний час учасники ТОВ «Енкор Компані» не займаються своїм підприємством, а також не виконуються поставлені економічні завдання, та, як наслідок, він втратив матеріальну та будь - яку іншу зацікавленість у перебуванні на займаній посаді.

Однак у нього ніякого зв'язку з засновниками ТОВ «Енкор Компані» немає, що позбавляє його можливості звільнитися з посади у встановленому законом порядку.

31 липня 2017 року він написав заяву про звільнення з роботи та направив її на адресу відповідача, однак станом на 15 серпня 2017 року зазначену заяву відповідачем отримано не було.

На його думку такими діями відповідача порушуються його трудові права, порушено його право на розірвання трудового договору та право на вільний вибір трудової діяльності.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'являся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем перебування, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з цього, належного повідомлення відповідача про час розгляду справи, неявки його представника до суду та неповідомлення про причини неявки, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст.ст. 21 ,24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач є керівником ТОВ «Енкор Компані» з 29 серпня 2013 року.

31 липня 2017 року позивач за юридичною адресою відповідача: м. Київ, вул. А. Антонова, 5А, офіс 306 направив заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Енкор Компані», яка не була витребувана відповідачем з поштового відділення.

/ а.с. 7 - 21 /

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до ст..48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні позивачем, трудові відносини між ним та відповідачем у порядку, визначених ному норами КЗпП України, не оформлялися, наказ про його призначення на посаду не видавався.

Крім того, позивач у судовому засіданні пояснив, що трудової книжки у нього немає і не було, весь цей час і до 2016 року він був студентом денної форми навчання, а інформація про нього в ЄДРПОУ, як керівника ТОВ «Енкор Компані», була внесена за грошову винагороду.

Як зазначено вище,стаття 43 Конституції України забороняє примусову працю та надає можливість кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з нормами трудового законодавства працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а роботодавець зобов'язаний у встановленому порядку його звільнити.

Право на звільнення за власним бажанням за загальним правилом мають усі без винятку працівники, незалежно від посад, які вони обіймають, та сфери їхньої діяльності.

Суть цієї підстави розірвання трудового договору полягає в тому, що за наявності бажання працівника припинити трудові відносини з конкретним роботодавцем останній зобов'язаний в установленому законом порядку звільнити цього працівника незалежно від незаінтересованості самого роботодавця в такому звільненні чи від будь-яких інших обставин.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В свою чергу, відносини з відповідачем, які позивач характеризує як трудові, є правовідношенням і його припинення може наступати лише в разі його попереднього виникнення і в процесі існування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що між позивачем та відповідачем не виникли відносини, які мають характер трудових відносин у розумінні вимог трудового законодаства, а тому правовідношення, яке не викникло, не може припинитися.

Виходячи з цих обставин, підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 21, 23, 24, 38, 48 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Енкор-Компані» про визнання припиненими трудових відносин відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шереметьєва