Рішення № 72120655, 02.02.2018, Звенигородський районний суд Черкаської області

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/455/17

провадження 2/694/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

02.02.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі:головуючої судді Гончаренко Т.В.

при секретарі Блискавці А.С.

з участю: представників позивача ОСОБА_1,ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним свідоцтва про право власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 1 березня 1950 року вона із покійним чоловіком ОСОБА_6 купили будинковолодіння по АДРЕСА_1.

13 грудня 1988 року позивачка отримала свідоцтво про право власності на вказане будинковолодіння, розташоване на земельній ділянці площею 0,45 га, яка передана ОСОБА_5 у власність рішенням Стецівської сільської ради Звенигородського району № 10 від 3 жовтня 1996 року.

Поруч із будинком позивачки на земельній ділянці площею 0,06 га побудував будинок її син ОСОБА_7.

Після смерті сина його дружина - відповідачка ОСОБА_3 оформила свідоцтво про право власності на свій будинок і обманним шляхом через сільську раду включила до свідоцтва належні позивачці приміщення: літню кухню, сарай, криницю, прибудову, огорожу, ворота, вартістю 44842 грн.

За зверненням позивачки 21 березня 2005 року Стецівська сільська рада прийняла рішення, яким відмінила раніше прийняте рішення № 33 від 16.09.2004 року про визнання права власності за ОСОБА_3 на частину будівель, а саме: сарай-літня кухня, криниця, огорожа, брама.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2016 року скасовано положення ч. 1 рішення Стецівської сільської ради від 16 вересня 2004 року № 33 щодо введення в експлуатацію господарських будівель площею 48,7 кв.м., побудованих ОСОБА_3

Враховуючи наведене, оскільки до свідоцтва про право власності, виданого на ім'я відповідачки, внесено приміщення, належні позивачці, остання просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право власності, видане 26.10.2004 року на ім'я ОСОБА_3, виключивши з нього літню кухню, сарай, прибудову, криницю, огорожу, ворота, а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Під час розгляду справи від імені позивачки ОСОБА_5 було подано заяву від 21.07.2017 року про відмову від позову та закриття провадження у справі, однак, в судовому засіданні 26 жовтня 2017 року позивачка ОСОБА_5 не підтримала вказану заяву та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні,оскільки позивачка у заяві вказала,що відмовляється від позову,про що й зазначила в судовому засіданні 26.10.2017 року,а також підстав для задоволення даного позову немає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого Стецівською сільською радою Звенигородського району 26.10.2004 року, належить будинок по АДРЕСА_2, загальною площею 84,9 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м. Майно складається з: житлового будинку А, площею 84,9 кв.м., веранди а, ганку г, літньої кухні-сараю Б, площею 40,1 кв.м., прибудови б, площею 8,6 кв.м., гаражу-сараю В, площею 51,2 кв.м., огорожі 1, воріт 2, колодязю 3, вбиральні 4 (а.с. 5).

Вказане свідоцтво про право власності видане на підставі рішення Стецівської сільської ради Звенигородського району № 33 від 16.09.2004 року.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року скасовано положення ч. 1 рішення Стецівської сільської ради від 16 вересня 2004 року № 33 щодо введення в експлуатацію господарських будівель площею 48,7 кв.м., побудованих ОСОБА_3 (а.с. 16-18). Даним рішенням суду встановлено, що рішенням сільської ради неправомірно введено в експлуатацію господарські будівлі літньої кухні-сараю Б, прибудови б, огорожі 1, воріт 2, колодязю 3, які належать ОСОБА_5 та не буди новозбудовані ОСОБА_3

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно свідоцтва про право власності від 13 грудня 1988 року ОСОБА_8 належить будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, він складається з: житлового будинку А-1, площею 70,6 кв.м.; веранди а, площею 11,2 кв.м.; літньої кухні Б, площею 40,1 кв.м.; сараю б, площею 8,6 кв.м.; погрібу Г, площею 12,7кв.м.; огорожі 1, воріт з хвірткою 2, колодязя 3 (а.с. 8-10).

Згідно довідки Звенигородського відділку КП "ЧООБТІ" № 400 від 22.04.2015 року будівлі літня кухня, сарай Б, сарай б, погріб Г, колодязь 3 побудовані у 1965 році (а.с. 21).

Таким чином, судом встановлено, що будівлі літньої кухні Б, площею 40,1 кв.м.; сараю б, площею 8,6 кв.м.; погрібу Г, площею 12,7 кв.м.; огорожі 1, воріт з хвірткою 2, колодязя 3 належать позивачці ОСОБА_5 та безпідставно увійшли до об'єктів права власності ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26.10.2004 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема визнання правочинів недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на житловий будинок та спірні господарські будівлі видане ОСОБА_3 на підставі рішення Стецівської сільської ради від 16.09.2004 року, яке було скасоване Звенигородським районним судом 21 квітня 2016 року в частині введення в експлуатацію господарських будівель площею 48,7 кв.м., а саме: літньої кухні Б, площею 40,1 кв.м.; сараю б, площею 8,6 кв.м.; погрібу Г, площею 12,7кв.м.; огорожі 1, воріт з хвірткою 2, колодязя 3.

Таким чином, відповідачка набула право власності на спірні господарські будівлі неправомірно.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 26.10.2004 року Стецівською сільською радою на ім'я ОСОБА_3 слід визнати недійсним в частині визнання права власності на: літню кухню-сарай Б, площею 40,1 кв.м.; прибудову б, площею 8,6 кв.м.; огорожу 1; ворота 2; колодязь 3.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов»язані з вчиненням інших процесуальних дій,необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання адвокатом правової допомоги, предметом якого є представництво інтересів клієнта при вирішенні питання щодо часткового скасування свідоцтва про право власності в Звенигородському районному суді ( а.с. 24), за що клієнт зобов»язується сплатити представникові гонорар у розмірі 4000 грн. та квитанцію на оплату юридичних послуг від 17 лютого 2017 року №15, згідно з якою проведено оплату за надання правової допомоги при складанні позовної заяви та участь у судовому засіданні в розмірі 4000 грн.,а також надав судовому засіданні 02.02.2018 року квитанцію на оплату юридичних послуг від 06 листопада 2017 року №126, згідно з якою проведено оплату за участь у судовому засіданні в розмірі 1000 грн..

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640 грн. та за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 328, 393 ЦК України, на підставі ст. ст. 12, 13, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_5 -задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 26.10.2004 року Стецівською сільською радою Звенигородського району Черкаської області на ім'я ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на: літню кухню-сарай Б, площею 40,1 кв.м.; прибудову б, площею 8,6 кв.м.; огорожу 1; ворота 2; колодязь 3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640 грн. та за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн.

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Гончаренко