Ухвала суду № 72120506, 09.02.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2144/14-ц

Провадження №4-с/718/1/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2018 року м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кіцмань справу за скаргою Кредитної спілки «Альянс Україна» на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

ВСТАНОВИВ:

КС «Альянс Україна» звернулась до суду із даною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою державного виконавця Кіцманського районного відділу ДВС ОСОБА_1 від 26.12.2017 року ВП № 55017903 виконавчий документ № 718/2144/14-ц, виданий 18.11.2014 року Кіцманським районним судом Чернівецької області, про стягнення з ОСОБА_2 29171,32 гривні повернуто стягувачеві, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Оскаржувану постанову отримано 15.01.2018 року. Виконавчі дії фактично вчинялися державним виконавцем біля двох місяців, заяву про відкриття виконавчого провадження стягувачем було подано 23.10.2017 року. Державним виконавцем не виконано передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вимог та порушено передбачені п.8 ст.48 цього Закону вимоги. Боржник ОСОБА_2 пенсійного віку, фактичної перевірки майнового стану боржника проведено не було, тому стягував просив поновити строк для звернення із скаргою та скасувати постанову ВП № 55017903 від 26.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Представник заявника підтримав заявлені вимоги, подавши письмову заяву.

Представник ВДВС повторно в судове засідання не з`явився, надавши для огляду матеріали виконавчого провадження.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась. Відмовившись від отримання судового виклику.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що на підставі заяви КС «Альянс України» від 23.10.2017 року постановою головного державного виконавця Кіцманського районного відділу ДВС ОСОБА_1 від 30.10.2017 року відкрито виконавче провадження за № 55017903 по виконавчому листу № 718/2144/14-ц, виданому 18.11.2014 року Кіцманським районним судом Чернівецької області, про стягнення з ОСОБА_2 29171,32 гривні.

Постановою державного виконавця від 26.12.2017 року ВП № 55017903 виконавчий документ повернуто стягувачеві у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Зазначену постанову стягувач отримав 15.01.2018 року.

До суду із скаргою стягувач звернувся 19.01.2018 року.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як передбачено ч.1 ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

Оскільки стягувач звернувся до суду в межах визначеного законодавством строку з часу отримання оскаржуваної постанови, ним не пропущений строк звернення, а тому не потребує поновленню.

Згідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконазців, приватних виконавців.

Відповідно до ст.18 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1).

Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2).

Згідно ч.3 цієї статті виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3); за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду (п.4); безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх (п.5); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п.6); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.7); здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням (п.8); звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п.13); у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.19); отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п.21); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18).

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст.18).

Згідно п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, котрий накладається державним виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим провадженням (з урахуванням виконавчого збору та витрат на та проведення виконавчих дій) шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винесенням постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та проведенням опису майна боржника і накладенням на нього арешту.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривні та іноземній валюті, інші цінності. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

Законом № 606-14 та Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що накладений державним виконавцем арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, а відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах боржником-юридичною особою чи підприємцем є підставою для направлення державним виконавцем відповідним правоохоронним органам матеріалів для притягнення винних осіб до відповідальності (ст. 76 Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Судом не встановлено, що державним виконавцем було вжито всіх, передбачених Законом, заходів щодо примусового виконання судового рішення та не в повному обсязі.

Тому, доводи заявника обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ст.453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 від 26.12.2017 року ВП № 55017903 про повернення виконавчого документа стягувачу за № 718/2144/14-ц від про стягнення з ОСОБА_2 29171,32 гривні.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складання.

Учасник справи, якому не було вручено ухвалу удень її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повинен повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя: