Рішення № 72119739, 08.02.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7967/17

№ провадження 2/646/423/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.18 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Сорока О.П.,

за участю секретаря – Сімоненко К.Ю.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просить стягнути з відповідача половину сплаченої суми комунальних платежів за період з березня 2017р. по жовтень 2017р. включно у розмірі 1991,83 грн. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 самостійно сплачує комунальні платежі у квартирі АДРЕСА_1. У квартирі, окрім нього, проживає відповідач, яка є його колишньою дружиною. За період з березня по жовтень 2017 року ОСОБА_1 сплатив за надані комунальні послуги на загальну суму 3983,66 грн. Відповідач не сплачує заборгованість за комунальні послуги, незважаючи на те, що також є їх споживачем. Вказаними діями відповідач спричинила позивачеві моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 1000,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Позивач пояснив, що своєю «неадеквантою» поведінкою та не піклуванням про нього завдала йому моральну шкоду.

Відповідач в судове засідання не з’явилась з невідомих суду причин, судом вживались необхідні заходи для виклику в судове засідання відповідача.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, про що свідчить довідка з місця проживання від 27.10.2017р. №1144, видана дільницею №59 КП «Жилкомсервіс» (а.с.17).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 3,4 статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно статті 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Відсутність самого договору між сторонами не звільняє мешканців квартири від обов’язку оплати комунальних послуг, оскільки, в силу вимог статті 162 ЖК України, наймач (власник) зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 540 ЦК України, якщо у зобов’язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов’язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Оскільки ОСОБА_2 не приймає участі у сплаті за надані комунальні послуги, а ОСОБА_1 сплатив за комунальні послуги за період з березня 2017р. по жовтень 2017р. самостійно 3983,66 грн. (квитанції а.с. 8-15), суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину сплачених грошових коштів у розмірі 1991,83 грн.

У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" якою роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Посилання позивача на постійні скандали з відповідачем, яка уникає сплати комунальних послуг, у зв’язку з чим він вимушений постійно звертатись до суду з позовами, що заподіює йому моральну шкоду, є недостатніми доказами на підтвердження спричинення позивачеві моральної шкоди, у зв’язку з тим, що сторонами не укладеного угоду щодо порядку оплати комунальних послуг, що вимагає стягнення з відповідача половини сплаченої суми за комунальні послуги саме в судовому порядку. Слід звернути увагу, що ОСОБА_1 реалізовано вказане право на відшкодування йому половини сплаченої суми та ним неодноразово було подано відповідні позови до суду, які були задоволені.

Доводи позивача в судовому засіданні щодо неналежної поведінки відповідача, вселення сторонніх осіб та пошкодження майна не доведені та не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог, що стосується оплати комунальних послуг.

У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується розподілу судових витрат між сторонами, то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що звільняє його від сплати судового збору при зверненні до суду та передбачено положеннями ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В той же час, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640, 00 грн., у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне повернути позивачеві сплачену суму судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. пропорційно задоволених позовних вимог, оскільки відомостей про те, що відповідач звільнена від сплати судового збору матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.12, 13, 78, 81,89,141, 263-265 ЦПК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 64,68 ЖК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: м.Харків, пров.Рибасівський, 15, кв.3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: м.Харків, пров.Рибасівський, 15, кв.3, матеріальну шкоду у розмірі 1991,83 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

Зобов’язати УДКС у Червонозаводському районі міста Харкова ГУДКСУ у Харківській області повернути фізичній особі ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі, який був сплачений через квитанцію № 11 від 15.11.2017 року. Банк платника: АТ «Ощадбанк Банк»; Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області; отримувач: Червонозаводський районний суд м.Харкова; код отримувача: 37999628; р/р отримувача: 31213206700011, МФО 851011; у сумі 640 (шістсот сорок ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: м.Харків, пров.Рибасівський, 15, кв.3, на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сорока О.П.