Постанова № 72119557, 07.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 623/1358/17 Головуючий суддя І інстанції Герцов О. М.

Провадження № 22-ц/790/376/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Піддубного Р.М.

суддів: Котелевець А.В., Швецової Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 623/1358/17 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року (суддя Герцов О.М.), -

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 04 серпня 2015 року працював на посаді юрисконсульта в товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» (ТОВ «Агрофірма ЮГ-М») з оплатою праці у мінімальному розмірі 1600 грн. на місяць. Наказом № 14-к від 30 березня 2017 року його було звільнено із займаної посади на підставі ст.36 КЗпП України. Посилаючись на те, що заробітну плату за січень і лютий 2017 року йому було нараховано та виплачено у меншому за встановлений законодавством мінімальний розмір, а заробітну плату за березень 2017 року не виплачено взагалі, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» по 1 600 гривень доплати до мінімального розміру заробітної плата за січень та лютий 2017 року, а також 3200 грн. заробітної плати за березень 2017 року, а всього стягнути на його користь 6400 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма ЮГ-М» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 1600 грн. без урахування прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню відповідно до чинного законодавства України. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма ЮГ-М" 640 грн. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати або змінити, стягнути з ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» доплату за лютий у сумі 1 600 грн. і за березень у сумі 2 596 грн. 57 коп., а всього 4 196 грн. 57 коп. В обґрунтування скарги зазначив, що відповідачем не доведено факту виплати йому заробітної плати у встановленому законом розмірі.

У поданих представником ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач посилався на те, що заробітна плата у 2017 році виплачувалася ОСОБА_1 з урахуванням виконаних ним норми праці, на час звільнення розрахунок проведено в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу № 19-к від 03 серпня 2015 року ОСОБА_1 з 03 серпня 2015 року прийнято до ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» на посаду юрисконсульта (а.с. 54).

Наказом № 14-К від 30 березня 2017 року позивача звільнено за ст. 36 КЗпП за згодою сторін (а.с. 4).

Відповідно до штатного розпису ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» посадовий оклад юрисконсульта станом на 01 січня 2017 року встановлено у розмірі 1 600 гривень (а.с. 24).

Наказом № 5 від 05 січня 2017 року у ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» з 01 січня 2017 року запроваджена доплата працівникам, що виконали місячну норму праці, до рівня мінімальної заробітної плати, якщо нарахована заробітна плата є нижчою за її рівень. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, а також у разі невиконання працівником місячної норми праці, мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (а.с. 26).

Наказом № 7 від 02 березня 2017 року зобов'язано бухгалтерію підприємства у березні 2017 року здійснити виплату доплат за лютий 2017 року до рівня мінімальної заробітної плати - 3 200 гривень на місяць, а також у разі невиконання працівником місячної норми праці, мінімальну заробітну плату розрахувати пропорційно до виконаної норми праці (а.с. 28). Наказом № 10 від 30 березня 2017 зобов'язано бухгалтерію здійснити у квітні 2017 року відповідні доплати за березень 2017 року (а.с. 29).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що за лютий та березень 2017 року позивач отримав заробітну плату пропорційно до виконаної ним норми праці, а тому відсутні підстави для виплати заробітної плати за вказаний період у встановленому законом мінімальному її розмірі.

Проте погодитись з такими висновком не можна з наступних підстав.

Частиною 3 статті 43 Конституції України закріплено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50, ч.ч. 1, 2 ст. 56 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначено Законом України № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» (Закон № 108/95).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 3 Закону України № 108/95 мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ст.. 3-1 Закону № 108/95).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ч. 6 ст. 6 Закону № 108/95).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 108/95 розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Статтею 8 Закону України № 1801-VIIІ від 21 грудня 2016 року «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3 200 гривень.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, який діяв на час розгляду справи в суді першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за лютий та березень 2017 року, суд першої інстанції на зазначені положення законів уваги не звернув, не врахував, що в матеріалах справи відсутні належні докази невиконання позивачем місячної (годинної) норми праці, встановлення для ОСОБА_1 відповідними наказами неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також доказів виплати заробітної плати за березень 2017 року, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення вказаних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити, стягнути з ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за лютий та березень 2017 року у розмірі 1 600 грн. та 3200 грн. відповідно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року змінити, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» на користь ОСОБА_1 1 600 гривень заборгованості із заробітної плати за лютий 2017 року, 3200 гривень заборгованості із заробітної плати за березень 2017 року, а всього стягнути 4800 гривень без урахування податків та обов'язкових зборів і платежів.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення стягнення заробітної плати в межах її розміру за один місяць.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

Л.А. Швецова