Вирок № 72119249, 16.01.2018, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/689/15-к

Провадження № 1-кп/698/44/18

УХВАЛА

16 січня 2018 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Кухаренка О.В.,

при секретарів: Попович Т.І., Міняйло Г.О., Гончар Т.О.,

за участю прокурорів: Шімона В.І., Керея О.В.,

захисників: ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Катеринопіль кримінальне провадження № 12014250180000456 від 06.12.2014 р. за клопотанням прокурора Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури, про застосування примусових заходів медичного характеру до

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, згідно даних обвинувального акта невійськовозобов’язаного, із даних військового квитка військовозобов’язаного, проживаючого в цивільному шлюбі, потерпілого від аварії на ЧАЕС, судимого вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.07.2014 р., за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин,-

обвинуваченого у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, будучи засудженим 04.07.2014 року Катеринопільським районним судом Черкаської області за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком 240 годин, маючи не зняту та не погашену у встановлений законом строк судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, а саме ухилення від покарання, не пов'язане з позбавленням волі при наступних обставинах.

04 липня 2014 року вироком Катеринопільським районним судом Черкаської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_4 було призначено покарання не пов'язане з позбавленням волі, а саме покарання у вигляді громадських робіт строком 240 годин.

Після надходження на виконання до Шполянського міжрайонного відділу КВІ в Черкаській області, розпорядження про виконання вироку та копія вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04 липня 2014 року відносно ОСОБА_4, та прийняття їх до виконання 29.09.2014 року ОСОБА_4 був поставлений на облік у даному відділі.

06 жовтня 2014 року заступником начальника Шполянського інспектором міжрайонного відділу КВІ в Черкаській області ОСОБА_5 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, а також в ОСОБА_4 була відібрана підписка, в якій він попереджений про насідки ухилення від відбування покарання згідно ч.2 ст.389 КК України. Крім того ОСОБА_4, було видано направлення на Єрківське селищне комунальне підприємство, згідно якого ОСОБА_4 повинен був приступити до відбування покарання у виді громадських робіт з 07 жовтня 2014 року.

Наказом № 35 від 07.10.2014 року керівника Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства ОСОБА_4 призначено різноробочим по благоустрою території смт. Єрки та ознайомлено з графіком виходу на роботу.

Актом перевірки виконання засудженим ОСОБА_4 кримінального покарання у вигляді громадських робіт від 13.10.2014 року встановлено, що останній за період з 07.10.2014 року по 10.10.2014 року до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства не прибув та до відпрацювання не приступив, причину не повідомив.

Актом перевірки виконання засудженим ОСОБА_4 кримінального покарання у вигляді громадських робіт від 13.10.2014 року встановлено, що останній за період з 07.10.2014 року по 10.10.2014 року до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства не прибув та до відпрацювання не приступив, причину не повідомив.

Актом перевірки виконання засудженим ОСОБА_4 кримінального покарання у вигляді громадських робіт від 03.11.2014 року встановлено, що останній за період з 07.10.2014 року по 31.10.2014 року до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства не прибув та до відпрацювання не приступив, причину не повідомив.

13 жовтня 2014 року та 17 жовтня 2014 року заступником начальника Шполянського міжрайонного відділу КВІ в Черкаській області ОСОБА_5 було винесено ОСОБА_4 застереження у вигляді письмового попередження за ухилення від покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а також йому було роз'яснено, що в разі подальшого умисного ухилення від відбування покарання, матеріали відносно нього будуть направлені до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України.

Так ОСОБА_4 отримавши повідомлення приступити до відбування покарання у виді громадських робіт та будучи належним чином поінформованим про відповідальність за умисне ухилення від виконання покарання, продовжував умисно ухилятися від виконання покарання у вигляді 240 годин громадських робіт та в період з 07.10.2014 по 26.03.2015 року до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства, без поважних причин, жодного разу не з’явився, тим самим скоїв умисне ухилення від громадських робіт, виконання яких було покладено на останнього вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04 липня 2014 року. Загальна кількість не відпрацьованих годин громадських робіт складає 240 годин.

Допитаний у судовому засіданні, в статусі обвинуваченого, ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочину не визнав, суду пояснив, що він дійсно був засуджений 04 липня 2014 року вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області за ч.2 ст.125 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт. Після того як вирок вступив в законну силу, його було викликано до Шполянського міжрайонного відділу КВІ в Черкаській області та роз'яснено порядок, умови виконання покарання, а також роз'яснено наслідки ухилення від відбування виконання. Після цього його було направлено до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства де йому було роз'яснений порядок відпрацювання громадських робіт та був складений відповідний графік, з яким його було ознайомлено. Також вважає, що досудове розслідування у даній справі взагалі не було завершено і в ході досудового розслідування до нього було предвзяте ставлення.

Після цього він не з'являвся до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства для відбування покарання і йому було винесено інспектором КВІ застереження у вигляді письмового попередження, але й після цього він не приступив до відбування покарання у вигляді громадських робіт, оскільки не був згідний з даним вироком, вважав, що Єрківське селищне комунальне спеціалізоване підприємство не було в законний спосіб визнано таким, де повинні відбувати покарання особи засуджені за вчинення злочину так як у рішенні Єрківської селищної ради, при визначені підприємства для відбуття покарань, зазначено, що при прийнятті даного рішення керувались кодексом України «Про адміністративні правопорушення, а також у нього були давні неприязні стосунки з керівником цього комунального підприємства.

В ході судового розгляду 15.02.2017 року судом було задоволено клопотання прокурора і призначено судово-психіатричну експертизу відносно обвинуваченого ОСОБА_4, і після її проведення прокурор Керей О.В. подав до суду клопотання, про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом у примусовому порядку, посилаючись на те, що на час вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_4, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Ухвалою від 27.12.2017 року судом було задоволено клопотання прокурора, щодо зміни порядку розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та продовжено його розгляд, щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.

Розглядаючи вказане питання, суд виходить із положень ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

У судовому засіданні, після зміни судом порядку розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_4 надав суду показання, які є аналогічними показанням наданим останнім в якості обвинуваченого крім того вважає, що судово - психіатрична експертиза, щодо нього була проведена неправильно, оскільки в ухвалі про її призначення судом, з даних наданих прокурором, було зазначено, що він ОСОБА_4 не військовозобов’язаний хоча це не відповідає дійсності і спростовується даними його військового квитка. ОСОБА_4І, також вважає, що незважаючи на те що він свідомо відмовився відбувати покарання у виді громадських робіт, однак даний злочин ним було вчинено ненавмисно, а лише виходячи з того, що правової основи відбувати покарання у виді громадських робіт на Єрківському селищному комунальному спеціалізованому підприємстві не було, з керівником даного підприємства у нього давній конфлікт, а також даний керівник не був обраний громадою, а лише призначений селищним головою. На думку ОСОБА_4 до нього не слід застосовувати примусові заходи медичного характеру виходячи з того, що на це потрібен час, а йому слід забезпечувати свою сім’ю, а тому таке лікування для його сім’ї матиме негативні наслідки.

Незважаючи на процесуальну позицію ОСОБА_4, щодо невизнання вини, обставини вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі досліджених судом доказів, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_6, згідно яких у 2014 році він працював інспектором у Катеринопільського районного підрозділу КВІ в Черкаській області, а ОСОБА_4 перебував на обліку у цьому підрозділі КВІ в зв'язку з засудженням до громадських робіт. Засудженому після прибуття до КВІ було роз’яснено порядок та умови відбуття покарання у виді 240 годин громадських робіт та було роз’яснено правові наслідки за ухилення від виконання громадських робіт про що у останнього було відібрано розписку про ознайомлення з вказаними умовами. У відповідності до вимог ст. 36 КВК засудженого ОСОБА_4 направлено до відбуття покарання за місцем проживання та видано направлення до Єрківського комунального підприємства для відбуття покарання у вигляді громадських робіт виходячи з того, що дане підприємство згідно рішення Єрківської селищної ради визнано об’єктом для відбування громадських робіт. Однак ОСОБА_4 пояснив, що він взагалі не буде відбувати покарання і домовиться в любій організації про списання йому покарання і щоразу прибуваючи КВІ повідомляв, що відбувати покарання у виді громадських робіт він не буде, оскільки не згідний з вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області, який засудив його до громадських робіт. Після неодноразового попередження його про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання громадських робіт ОСОБА_4 так і не приступив до роботи і жодної години громадських робіт не відбув.

- показаннями свідка ОСОБА_7, який суду показав, що згідно рішення Єрківської селищної ради від 11.03.2011 року № 8-8/VI Єрківське селищне комунальне спеціалізоване підприємство визнано об’єктом для відбування громадських робіт осіб засуджених до такого виду покарання. Аналогічними показаннями свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9ОСОБА_10, ОСОБА_11;

-даними вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.07.2014 року з якого вбачається, що ОСОБА_4І засуджено за ч.2 ст.125 КК України до громадських робіт строком 240 годин (т.1 а.172-175);

-даними подання заступника начальника Шполянського міжрайонного відділу КВІ від 07.11.2014 року згідно якого останній звернулася до прокурора Катеринопільського району для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт за ч.2 ст.389 КК України. З якого вбачається, що після постановлення на облік ОСОБА_4 тому було роз’яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт про що відібрано розписку. Далі останній був направлений до відбуття даного покарання до Єрківського комунального підприємства з 07.10.2014 року. Разом з тим з 07.10.2014 по 10.10.2014 року для відбуття покарання не з’явився в зв’язку з чим йому було винесено попередження однак незважаючи на дане попередження ОСОБА_4 і далі не з’явився для відбуття громадських робіт без поважних на то причин при цьому пояснюючи, що причиною його такої поведінки є його незгода з вироком, яким йому було призначено таке покарання. Після повторного попередження ОСОБА_4 так і не з’явився для відбуття громадських робіт без поважних. (т.1 а.171);

-даними підписки від 06.10.2014 року ОСОБА_4 з якої вбачається що він був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, а також він був попереджений про насідки ухилення від відбування покарання згідно ч.2 ст.389 КК України. (т.1 а.176);

-даними направлення від 06.10.2014 року з якого вбачається, що ОСОБА_4 було видано направлення на Єрківське селищне комунальне підприємство, згідно якого він повинен був приступити до відбування покарання у виді громадських робіт з 07 жовтня 2014 року. (т.1 а.177);

-даними наказу № 35 від 07.10.2014 року з якого вбачається, що ОСОБА_4 було призначено різноробочим на Єрківському селищному комунальному підприємстві, згідно якого він повинен був приступити до відбування покарання у виді громадських робіт по 4 год. на день. (т.1 а.179);

-даними графіку виходу на роботу на роботу ОСОБА_4 з якого вбачається, він повинен був приступити до відбування покарання у виді громадських робіт з 07.10.2014 по 31.10.2014 року (т.1 а.190);

-даними рішення виконавчого комітету Єрківської селищної ради Черкаської області від 11.03.2011 року № 8-8/VI з якого вбачається, що Єрківське селищне комунальне підприємство, визначено підприємством на якому засуджені особи відбуватимуть покарання у виді громадських робіт (т.1 а.189). Згідно рішення Єрківської селищної ради Черкаської області від 08.01.2014 року № 7 затверджено перелік об'єктів та види робіт, які засуджені особи та правопорушники виконують при відбутті громадських робіт куди увійшло Єрківське селищне комунальне підприємство та ті види робіт які були визначені для роботи ОСОБА_4; (т.1 а.190);

- з даних довідки Єрківського селищого комунального підприємства вбачається, що ОСОБА_4 на громадські роботи не з’явився з 07.10.2014 по 10.10.2014 року; (т.1 а.182);

-даними акту перевірки виконання засудженим кримінального покарання у виді громадських робіт від 13.10.2014 року, складеного начальником Шполянського міжрайонного відділу КВІ ОСОБА_5 з якого вбачається, що ОСОБА_4 не прибув для відбуття громадських робіт з 07.10.2014 по 10.10.2014 року; (т.1 а.181);

-даними попередження від 13.10.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 після того як не прибув для відбуття громадських робіт з 07.10.2014 по 10.10.2014 року був попереджений про те що у разі продовження порядку та умов відбуття покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України. (т.1 а.183);

-даними акту перевірки виконання засудженим кримінального покарання у виді громадських робіт від 03.11.2014 року, складеного начальником Шполянського міжрайонного відділу КВІ ОСОБА_5 з якого вбачається, що ОСОБА_4 не прибув для відбуття громадських робіт з 07.10.2014 по 31.10.2014 року; (т.1 а.186);

-даними попередження від 17.10.2014 року вбачається, що ОСОБА_4, після того як не прибув для відбуття громадських робіт з 13.10.2014 по 17.10.2014 року, був попереджений про те що у разі продовження порушення порядку та умов відбуття покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України. (т.1 а.184);

-даними табеля засудженого до громадських робіт від 03.10.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 в жовтні 2014 року жодного разу не прибув для відбуття громадських робіт. (т.1 а.179);

-даними табеля засудженого до громадських робіт від 28.11.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 в листопаді 2014 року жодного разу не прибув для відбуття громадських робіт. (т.1 а.191);

-даними табеля засудженого до громадських робіт від 29.12.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 в грудні 2014 року жодного разу не прибув для відбуття громадських робіт. (т.1 а.192);

Посилається сторона захисту на незгоду ОСОБА_4 з вироком, яким його було засуджено до громадських робіт, та на те що Єрківське селищне комунальне спеціалізоване підприємство не є підприємством, що законно визначено для відбуття покарання особами засудженими за вчинення злочину та посилання ОСОБА_4 на давні неприязні стосунки з керівником даного підприємства не спростовують вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України. Оскільки незгода з вироком який набрав законної сили не є підставою, що дає право не відбувати призначене покарання.

Щодо незгоди ОСОБА_4 з визначенням підприємства для відбуття покарання, то в у рішенні Єрківської селищної ради від 11.03.2011 року № 8-8/VI, при визначені підприємства для відбуття покарань, чітко зазначено, що Єрківське селищне комунальне спеціалізоване підприємство визначено для відбуття покарання саме засуджених до громадських робіт тобто за вчинення кримінальних правопорушень, а доводи захисту що при прийняті даного рішення рада керувались кодексом України «Про адміністративні правопорушення», а відтак це рішення може бути застосовано лише до осіб що вчинили адміністративні правопорушення, не приймаються судом оскільки за вчинення адміністративного правопорушення накладається адміністративне стягнення, а не засуджується особа.

Щодо доводів ОСОБА_4 про те що однією з причин його неприбуття до Єрківського селищного комунального спеціалізованого підприємства для відпрацювання громадських робіт є його неприязні стосунки з керівником даного підприємства то наявність таких неприязних стосунків нічим не було підтверджено, крім того не є безумовною підставою для ухилення від відбуття покарання. При цьому ОСОБА_4 не був позбавлений можливості звернутися про зміну йому місця відбуття покарання разом з тим цього не робив, а навпаки свідомо не прибував для відбуття громадських робіт, а при прибутті до КВІ посилався на причини ухилення саме на незгоду з вироком суду, яким на його думку було незаконно засуджено та призначено покарання у виді громадських робіт. Нічим не підтверджено і доводи захисту щодо того що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не було завершено.

Приймаючи рішення про наявність суб'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України у формі прямого умислу та мети - ухилення від відбування покарання, суд враховує, що ОСОБА_4, за станом здоров'я не мав протипоказань для виконання громадських робіт і міг відпрацювати громадські роботи, однак він будучи попередженим про відповідальність за ухилення від відбування покарання, маючи можливість відпрацювати, без поважних причин, з метою ухилитися від відбування покарання, не прибув на відпрацювання громадських робіт.

Між тим, у відповідності до висновку судово-психіатричної експертизи № 184 від 28.04.2017, у період вчинення інкримінованих діянь ОСОБА_4 виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизотипового розладу психопатоподібного варіанту з актуальними маячними ідеями переслідування, що супроводжується проявами емоційної неадекватності, вираженими структурно-логічними розладами мислення, грубими порушеннями критичних функцій мислення, що на думку комісії позбавляло на вказаний період та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. (том 2 а.с. 370-373).

У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними або обмежено осудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Згідно п. 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість та конкретні обставини вчинення суспільно - небезпечного діяння, дані про характер наявного у ОСОБА_4 психічного захворювання, висновки акту судово-психіатричної експертизи № 184 від 28.04.2017 про доцільність застосування до підекспертного примусових заходів медичного характеру у вигляді у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 саме зазначеного виду примусового заходу медичного характеру у зв'язку з наявним в нього психічним захворюванням.

Провівши у справі судове слідство та заслухавши думку прокурора, який клопотання підтримав та ОСОБА_4І і його захисника, які заперечували проти застосування до ОСОБА_4 вказаних у клопотанні примусових заходів медичного характеру, суд, керуючись ст. ст. 19, 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Керея О.В. про застосування примусових заходів медичного характеру - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, - примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Речові докази, а саме:

- амбулаторну медичну картку, на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 направити за належністю до Катеринопільської центральної районної лікарні в смт. Катеринопіль, вул. Комарова,1.

- оригінал протоколу Єрківської селищної ради від 08.01.2014 р. та оригінал рішення Єрківської селищної ради № 7 від 08.01.2014 р. – повернути Єрківській селищній раді, як власнику.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський суд шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.В.Кухаренко